Фото: 112.ua/ Svetlana Soroka Photographer

Джерело: Гала Скляревська, для Детектора Медіа

Усі три фільми – «Бійня на Майдані», «Україна у вогні» та «Нерозказана історія України» пов’язані не тільки загальними меседжами, а й людьми, які їх роблять. Асоційованим продюсером останнього виступив і Єгор Бенкендорф.

Фільм «Нерозказана історія України» викликав, м’яко кажучи, безліч питань і гострих реакцій. Про нього написала значна кількість українських ЗМІ, але в основному ус статтях обговорюють зміст цього фільму. Водночас залишається невідомим одне з важливих питань: хто фінансував проект і хто його, власне, створював – у фільмі, викладеному на Ютьюб-каналі Віктора Медведчука, титрів і копірайту немає. Однак проаналізувавши відкриті джерела, можна знайти цікаву інформацію щодо творців фільму.

Почнемо з режисера – ним є колишній український продюсер, член Гільдії українських продюсерів Ігор Лопатьонок. Після переїзду до Росію він займався колоруванням чорно-білих радянських стрічок і продюсуванням фільмів. Згодом став американським громадянином. Найбільш відома його робота в якості американського продюсера – мультфільм Андрія Кончаловського «Лускунчик і Щурячий король» 2010 року.

У 2014 році прізвище Лопатьонка раптово з’явилося в зв’язку з фільмом «Бійня на Майдані». Його зняв якийсь американський режисер Джон Бек Хофманн, консультантом в цьому фільмі виступав відомий колишній креативний продюсер «112 Україна» Віктор Зубрицький. У фільмі розповідали про снайперів, які, мовляв, спеціально вбили на Майдані людей, аби в Україні відбувся державний переворот. Лопатьонок був продюсером цього проекту – а потім продюсером і режисером ще двох аналогічних за змістом: «Україна у вогні» та нинішнього, «Нерозказана історія України». Він також виступав продюсером ще одного проекту – чотиригодинного полотна «Інтерв’ю з Путіним». У всіх трьох останніх проектах – про Україну – в ролі продюсера та інтерв’юера брав участь і Олівер Стоун.

Окрім Лопатьонка і Стоуна, є ще декілька людей, які причетні до зйомок усіх цих проектів: вже згаданий Джон Бек Хофманн – він не є тільки режисером першого фільму, але й автором музики до всіх трьох; Євген Цапенко – він продюсер «України у вогні» та «Бійні на Майдані»; той таки Зубрицький – консультант картини «Бійня на Майдані» і продюсер «України у вогні»; Олександр Ампілогов – редактор «України у вогні» та «нерозказаних історії України», він же – редактор фільму «Інтерв’ю з Путіним»; Людмил Козаков – асистент режисера і монтажер проектів «Бійня на Майдані» і «Україна у вогні» – і так далі. Зрештою, обидва фільми – «Україна у вогні» та «Нерозказана історія України» – мають одну заставку: мабуть, вирішили зайвий раз не витрачатися.

Перший фільм, «Бійня на Майдані», знімався продакшеном ID Pictures, LCC – єдина згадка про нього на сайті IMDB пов’язано саме з цим фільмом. Пошук в гуглі теж не видає інших проектів компанії. Зате знаходиться продакшен I D pictures Ukraine, LCC – з серпня 2014 року, коли компанія була зареєстрована, і до лютого 2019 року ця українська компанія носила таку назву, а потім змінила її на «Блік фільм студіо», але директором залишилася та ж сама людина, Михайло Майліс. У цьому році «Блік фільм студіо» подавалася на пітчинг Держкіно – більше про проекти цього продакшена знайти нічого не вдалося. Михайло Майліс також є продюсером тревел-шоу «Особливості національної роботи» на ICTV.

Ще більш загадковим є компанія-виробник двох останніх фільмів – «Україна в огні» та «Нерозказана історія України»: їх знімала студія Another Way Productions.

Щодо інших проектів Another Way Productions в російських ЗМІ повідомляється, що фільм Олівера Стоуна «Сноуден» знімав саме цей продакшен – хоча на сайті IMDB згадки про це немає. У планах компанії у 2017 році також був фільм на досить болючу для Росії тему – антидопінгових скандалів. Фільм анонсували в російському ЗМІ так: «Це документальний проект, який розкриває залаштункові таємниці світової антидопінгової системи» – і повинен був, за задумом авторів, розкрити очі на несправедливість дискваліфікації російських спортсменів і упередженість Олімпійського комітету. Продюсером цього продакшена в статті значиться вже знайомий нам Джон Бек Хофман – він висловлював надію, що у фільмі також візьме участь Олівер Стоун. Крім Another Way Productions фільм мала знімати інша «американська кінокомпанія – Global 3 Pictures», головою якої, за збігом обставин, є Ігор Лопатьонок. На сайті компанії зазначається, що вона розфарбовує чорно-білі радянські фільми і була причетна до створення того ж фільму Стоуна «Сноуден». У той же час, у соцмережі LinkedIn є сторінка Данила Лопатьонка, сина Ігоря, – у недавньому минулому студента американського коледжу, який з 2015 року є CEO компанії Another Way Productions.

Про саму компанію мало що відомо – у фільмів «Нерозказана історія України» і «Україна у вогні» є власні сайти, на яких частково вказані члени знімальних груп, головний герої і таке інше. А ще на сайті «нерозказаних історії України» внизу головної сторінки є приписка: «З любов’ю до України».

Ця історія має ще одного учасника, який мало афішується, але є дуже цікавим.

Ще в 2014 році журналістка Олеся Анастасьєва з’ясувала, що у фільму «Бійня на Майдані», крім Зубрицького та Бека Хофмана, був ще один співавтор: Елеонора Граната-Дженкінсон. Наприклад, саме вона отримувала приз глядацьких симпатій за цей фільм на кінофестивалі в Сієнні (Італія). Потім вона ж виходила на сцену разом з Олівером Стоуном і Ігорем Лопатьонком, щоб вже на фестивалі в Таорміні (Італія) отримати приз за фільм «Україна у вогні» у 2016 році. Ні в першому, ні в другому випадку в титрах фільму Граната-Дженкінсон не згадувалася.

При цьому Граната  НЕ є маловідомим продюсером. Вона декілька років обіймала посади програмного директора секції повнометражного кіно на кінофестивалі в Маямі, здійснювала добір від США на кінофестивалях у Локарно і тому самому фестивалі в Таорміні, сім років була представником США і програмним радником Венеціанського кінофестивалю. Також вона була програмним директором Київського кінофестивалю в 2011 році. А з 2012-го по листопад 2013 -го рік була уповноваженим представником Російської кінокомісії у США – це дочірня організація державного агентства Роскіно.

Залишивши російське представництво у США, вона організувала в 2014 році власну компанію Melograno Films. Про діяльність компанії повідомляється, що вона здійснює придбання фільмів для фестивалів, здійснює копродукцію, займається фестивальним консалтингом, піаром і маркетингом для своїх клієнтів. Серед клієнтів фірми вказані декілька кінокомпаній, Італійська комісія з питань кінематографії в Лос-Анджелесі і все та ж Російська кінокомісія у США.

Ще один цікавий факт: версія, викладена на Ютьюб-каналі Віктора Медведчука, не має титрів, але в  репортажі, знятому каналом «112 Україна» у Таорміні в цьому, 2019 році, – з нагоди вручення чергової премії цього фестивалю Лопатьонку і Стоуну, – їх видно. Там прямо за прізвищами Лопатьонка, режисера фільму «Нерозказана історія України», Олівера Стоуна, продюсера і інтерв’юера, чітко читається прізвище Елеонори Гранати-Дженкінсон – вона задіяна у фільмі як асоційований продюсер. Ще один асоційований продюсер останнього фільму Лопатьонка – генеральний директор каналу «112 Україна» Єгор Бенкендорф.

З відкритих даних не зрозуміло, як і ким фінансувалися всі три присвячених Україні проекти, які просувають російські пропагандистські меседжі. Але очевидно, що всі три проекти дуже тісно взаємопов’язані – і командою, і щирим інтересом до проблем Росії та її іміджу на міжнародній арені.

«Детектор медіа» звернувся до Єгора Бенкендорфа з проханням розповісти про його участь у проекті, про те, як фінансувався фільм і чи були залучений до його створення канал «112 Україна». На момент публікації ні на повідомлення, ні на дзвінки «Детектора медіа» Бенкендорф не відповів.

Оновлення : Єгор Бенкендорф відповів на деякі питання «Детектора медіа» і розповів, що він брав участь в «адаптації» фільму для українського ринку:

«Можливо, його [прізвище] вказали в титрах, тому що, наскільки мені відомо, фільм адаптувався для показу в різних країнах. Для України його потрібно було перекласти, озвучити і т.ін. До виробництва ж самого фільму я не маю ніякого стосунку», – написав Бенкендорф. Він додав, що «взяв участь у перекладі». Після чого перестав відповідати на запитання «ДМ», пославшись на зайнятість.

Без відповідей залишилися такі питання: хто фінансував фільм (або його адаптацію до українського ринку), чи брав якусь участь канал «112 Україна» у проекті. І ще одне: чому прізвище Єгора Бенкендорфа вказане в титрах під час прем’єрного показу фільму на фестивалі в Таорміні – тобто не в адаптованій для України версії фільму.

Джерело: Гала Скляревська, для Детектора Медіа