Наталя ІЩЕНКО

Запровадження Заходом ембарго проти російської нафти викликало чимало гнівних коментарів російських спікерів різного штибу – від керівництва РФ до опозиційних діячів. Очевидно, що останній санкційний пакет став найбільш болючим для Росії та найбільш складним для західного блоку. Закономірно, що кількість пропагандистських тверджень, маніпуляційних заяв та відвертих фейків в цих умовах зашкалює.

«Шостий пакет антиросійських санкцій ЄС, який запроваджує часткове ембарго на постачання нафти та нафтопродуктів із Росії, матиме негативні наслідки для самої Європи, попереджають російські експерти» у повідомленні китайського агентства Сіньхуа від 3 червня.

Публікація є дайджестом трагічних прогнозів для Європи, з якими представники всіляких російських «центрів» і «фондів» постійно виступають у російських пропагандистських медіа. Хороших новин для європейців ці «експерти» не мають – тут і «зростання цін і подальший розгін інфляції», і навіть «розбіжності, що наростають усередині ЄС».

«Експерт Фонду національної енергетичної безпеки Ігор Юшков», наприклад, заявив, що Європейський Союз, вводячи нафтове ембарго, «вистрілив собі в ногу». А «заступник директора Центру комплексних європейських та міжнародних досліджень Вищої школи економіки Дмитро Суслов» взагалі вважає, що «ЄС досяг своєї межі, вичерпав себе і у військовому розумінні, і в економічному», в той час як «російський поворот на Схід безальтернативний і є стратегічним напрямом». Нагадаємо, це лише був коментар щодо поставок нафти, але, як бачимо, для РФ ця тема виявилася концептуально важливою.

Публікація Сіньхуа є однією з багатьох подібних ретрансляцій кремлівського наративу про те, що «санкції проти Росії не працюють» і «шкодять лише Заходу».

Еталонним виступом такого плану є нещодавня заява Путіна на пленарному засіданні Петербурзького міжнародного економічного форуму, коли він заявив, що введення санкцій завдає шкоди самим «ідеологам» застосування «санкційної зброї».

На всі ці заяви можна було не звертатися особливої уваги, обмежившись лише коротким спростуванням цих фейкових тверджень. Але проблема розповсюдження викривленої інформації про запровадження санкцій проти РФ виявилася більш складною та багатогранною, ніж традиційна проблема нав’язливої  російської державної пропаганди.

Раптом  антисанкційним рупором в Європі став російський нафтовий магнат Михайло Ходорковський, який вважається опозиційним діячем і найбільш запеклим критиком путінського режиму. Кілька днів тому Ходорковський звинуватив західні країни у помилці через їхню санкційну політику. Перебуваючи у Брюсселі, під час зустрічей з функціонерами ЄС, європейськими політиками та експертами, російський опозиціонер заявив, що Захід краще б витратив більше грошей на зброю для України, замість того, щоб нести збитки через непродумане, як він вважає, запровадження енергетичних санкцій.

Що ж відбувається з нафтовими санкціями проти РФ?

На початку березня США відмовилися від закупівлі російської нафти. На долю Сполучених Штатів випадало приблизно 10% нафтового експорту РФ. За російськими даними, минулого року США імпортували російські нафти та нафтопродукти на $17,6 млрд.

В останніх числах травня Європейський Союз, у рамках шостого пакету санкцій проти Росії, запровадив часткове ембарго на постачання російської нафти. До того РФ була провідним постачальником нафти до ЄС та контролювала 25% європейського ринку. 

За даними з російських джерел, минулого року країни ЄС завезли морем сирої нафти приблизно на €32,7 млрд. Ще на €21,2 млрд. морським шляхом Європа ввезла російські нафтопродукти 

Заборона на ввезення російської нафти в ЄС була запроваджена із низкою винятків. Болгарія отримала відстрочку запровадження ембарго на ввезення цієї енергетичної сировини морем. Тимчасово продовжуватиметься і постачання нафтопроводом «Дружба» – проте тільки для Чехії, Словаччини та Угорщини, тому що Німеччина та Польща від цієї опції добровільно відмовилися.

Коментуючи запроваджені обмеження, президент Європейської ради Шарль Мішель тоді написав в Твіттері:

«Угода про заборону експорту російської нафти до ЄС. Це одразу охоплює понад 2/3 імпорту нафти з Росії, скорочуючи величезне джерело фінансування для її військової машини. Максимальний тиск на Росію з метою припинення війни».

З урахуванням відмови від нафти з трубопроводу з боку Німеччини та Польщі, обмеження, які будуть запроваджуватися поступово до кінця поточного року, торкнуться близько 90% російського імпорту нафти до ЄС.

За підрахунками Bloomberg, Росії має втратити близько 10 мільярдів доларів на рік від експорту нафти морем та ще 12 мільярдів доларів через припинення поставок північною гілкою нафтопроводу «Дружба» до Польщі та Німеччини.

Звісно, РФ має можливість збільшити нафтові продажі до інших частин світу, зокрема, до Азії. Але повністю замінити експорт до ЄС поставками на азійські ринки Росія не зможе.

По-перше, через обмеження по об’ємах. Індія та Китай вже купують рекордні обсяги російської нафти, але все одно після запровадження ембарго обсяг експортних продажів цієї сировини у кращому випадку складе приблизно половину (1,75 мільйона барелів) замість 3 мільйонів барелів нафти, які б мали відправлятися до ЄС. 

По-друге – проблеми, пов’язані із ціною.

Російські джерела наголошували, що удар по російському бюджету у 2022 році може бути пом’якшений зростанням світових цін, яке має відбутися після виходу з ринку значної частини російської нафти. На цьому і базувався в своїх висновках цитований вище опозиціонер Ходорковський.

Насправді вже з початку санкційного тиску Росія постачала нафту на доступні ринки із значним дисконтом. Після повномасштабної агресії проти України вимушені знижки збільшилися в рази. «Раніше він (дисконт) був не надто високий і коливався в районі 2-3 доларів за барель. Коли ж наприкінці минулого року почалася санкційна «возгонка», дисконт почав збільшуватися. Після початку «спецоперації» станом на квітень він зріс до 36 доларів за барель», — це цитата з інтерв’ю російського економіста російському виданню, що говорить про наявність у реальності ще серйозніших проблем. Про дещо проговорився і цей спікер – принаймні, він серйозно розмірковує про можливість шантажу з боку азіатських покупців російської нафти. Знаючи, що Росія перебуває у скрутному становищі через нафтове ембарго США та ЄС, покупці з Азії та інших регіонів зможуть виставляти свої цінові обмеження, а російські нафтовики будуть змушені погоджуватися. Бо через санкції особливого вибору, куди відправляти нафту, немає.

Таким чином, якими б не були світові ціни на нафту, Росія не зможе як слід нагріти на цьому руки через скорочення обсягів поставок на міжнародний ринок та ціновий диктат покупців.

Але питання в тому, чи понесе якийсь додаткові витрати Захід через необхідність шукати заміну російським нафтовим контактам та прогнозоване зростання світових цін на нафту?

Очевидно, що так. Однак наразі США разом з європейськими партнерами розглядають різні варіанти зменшення можливого негативного впливу цього процесу. Ні, про зменшення тиску на РФ не йдеться. Втім, деякі оновлені економічні рішення з урахуванням реалій нафтового ринку, очевидно, будуть прийматися. Наприклад, може бути встановлено обмеження цін на російську нафту, щоб і обмежити доходи РФ від постачання енергоносіїв, і захистити економічні інтереси західних країн.

Захід не збирається відмовлятися від головної мети запровадження санкцій – нанесення максимально можливих економічних збитків режиму Путіна для зупинення його агресії проти України. Як би цього не хотілося російські владі та деяким російським опозиціонерам-нафтовикам.