Україна 21 листопада відзначила День Гідності та свободи. Майдан і подальший хід нової української історії стали невідворотною точкою у виборі європейського шляху та новим витком пробудження національної свідомості. Далі буде Крим і війна Росії проти України, яка забрала життя близько 14 тисяч осіб. Всі ці злочини скоювалися і продовжують чинитися у вирії дезінформації та добре підготовленому інформаційному просторі, тому прокремлівська пропаганда ще довго шкварчатиме від феномену українського Майдану. Про те, що нового і старого агітпроп писав про річницю Майдану цього року – в огляді StopFake.
Майдан як протиотрута
У День Гідності та свободи Україні є що святкувати – попри серйозні виклики, що стоять перед Україною. Те, що розпочалося після Майдану – анексія Криму, воєнне вторгнення Росії на Донбасі – стало російською відповіддю на феномен Майдану. Крім кінетичної війни, Москва розгорнула і так звану війну гібридну, яка згідно стратегії національної безпеки РФ передбачає застосування і інформаційних методів для досягнення цілей власної національної безпеки. Саме тому концепт Майдану як інформаційна категорія і символ цивілізаційних зрушень у пострадянському регіоні (після чого навіть термін «пострадянський» стає дедалі більш недоречним щодо України), залишається одним з найпотужніших каталізаторів для російської пропаганди.
Через вісім років після революції Гідності пропагандистський інструментарій значно змінився – це і концептуалізація цих самих гібридних загроз, і створення інформаційних військ, і армія ботів та тролів, і нові підходи до формулювання, поширення фейків та дезінформації тощо. Однак, наративи, які використовуються проти України, залишаються незмінними й агітпроп продовжує створювати свою уявну реальність навколо Майдану.
Пропагандистський хіт-парад
Цього року матеріали про річницю Майдану традиційно стосувалися вже відомих наративів про «державний заколот», «зовнішній контроль», «втрату незалежності», але траплялися й новинки. Наприклад, в одному з матеріалів мішенню стали українські активісти, яких агітпроп порівнював із китайськими хунвейбінами – войовничими загонами молоді Мао Цзедуна в комуністичному Китаї, що викорінювали старі ідеї насильницькими методами. Втім вже в аргументуванні цього меседжу з’являється підтвердження величезної прірви між Україною та світоглядом «русского міра», який дивується з того, що “звичайні громадяни” можуть отак вільно висловлювати своє невдоволення політичним режимом.
«Зрештою, ще одним наслідком Євромайдану стала поява в Україні окремого класу людей – так званих активістів. Найбільш близька аналогія цього терміна – китайські хунвейбіни 1960-х. Вони реально мають багато спільного. Наприклад, та сама мета — пошук і боротьба з інакодумцями. І ті ж засоби — публічне насильство. Їм властива та сама непідсудність, і та сама схильність зображати з себе «представників народу. Ключова риса українських активістів – формально будучи пересічними громадянами, насправді вони мають інший правовий статус», – йдеться в матеріалі ФСН.
У цій історії агітпроп апелює до «боротьби з інакодумством» та «зовнішнього контролю». Одним із постраждалих від рук активістів у статті називається і колишній президент Віктор Янукович, який, втім, сам втік до Ростова-на-Дону 21 лютого 2014.
«Активісти “відпрацьовують економічну повістку” на користь своїх покровителів. Вони можуть без видимих підстав оголосити того чи іншого бізнесмена чи політика «зрадником», «сепаром» або «соратником [Віктора] Януковича» і зазнати його цькування», – жаліється Федеральне агентство новин.
Ну і як же ж без геополітики. Універсальний спосіб від російської пропаганди пояснити все на світі – від майдану до епідемії коронавірусу – це списати на геополітичну оборудку.
«Головний наслідок перемоги Євромайдану, який розпочався 8 років тому, – це втрата Україною суверенітету та перетворення її на іноземну колонію. Адже перемога Майдану стала результатом геополітичної оборудки, однією з умов якої було таке перетворення», – пише Русская весна.
«На думку багатьох політологів, одним із головних наслідків Євромайдану є втрата Україною суверенітету. Прихильники нинішнього українського режиму говорять про «історичний вихід країни з-під п’яти Кремля». Але всі вони намагаються не згадувати, що в період партнерства з Росією не було жодного випадку, щоб Москва вказувала Києву, які закони йому приймати та які тарифи на ЖКГ встановлюватимуть. Росія ніколи «не тримала Україну за горло залізною борговою хваткою», вимагаючи в обмін на кредити руйнувати власну економіку та «обдирати» своїх громадян», – пише Федеральне агентство новин і звичайно ж маніпулює, адже напередодні Майдану Україна повністю втратила свою суб’єктність, відмовившись від євроінтеграції під прямим примусом Росії чи призначивши російських громадян на ключові посади в уряді, в тому числі й в силовому блоці.
Ще одна категорія для маніпуляцій – це фейки про «економічний занепад» та «енергетичну кризу», які буцімто є наслідком Майдану, а не тиску з боку РФ. Як відомо, Росія завжди використовувала економічний та енергетичний шантаж у якості політичного інструменту. Згадаймо, наприклад, так звані «Харківські угоди» 2010 року, які передбачали зниження ціна на газ для України в обмін на продовження терміну перебування російського флоту в Криму до 2042 року за сміховинну ціну (100 мільйонів доларів США на рік та знижка в 100 доларів за кожну тисячу кубометрів газу). Ще до цього – зупинка транзиту газу через Україну в Європу на тлі конфлікту України й Росії щодо схем закупівлі енергоносіїв.
«Виявляється, вбивство своїх громадян – це гідність, а вбита економіка країни, зубожіння населення та повальна втеча із країни – це свобода. У європейському розумінні» – пише EADaily.
«Восьма річниця Майдану, яку, втім, багато хто навіть у самій Незалежній іменує річницею загибелі України. Рівно цього дня у 2013 році розпочалася багатомісячна акція протесту. За цей час ціни на газ та електрику в країні злетіли у рази. За вартістю тарифів Україна – вже Європа. Але доходи населення далекі від європейських», – йдеться в матеріалі TVC.
Наступний яскравий приклад дезінформації стосується “занепаду” промисловості.
«Промислове виробництво України протягом останніх 8 років знизилося на 25%. Закрилися тисячі українських підприємств, що сформувало армію безробітних у розмірі понад 10% працездатного населення», – пише Антимайдан.
Тут також агітпроп забуває про одну важливу деталь – якраз Росія приклалася до цього першу чергу. За вісім років окупанти вивезли на територію РФ майже 28 підприємств, раніше розташованих на Донбасі та в Криму. Наприклад до РФ були вивезені «Стаханівський завод феросплавів», «Стаханівський вагонобудівний завод», «Ясинуватський машинобудівний завод», «Холдингова компанія Топаз», «Луганський патронний завод», завод «Юність», завод електронного машинобудування «Машзавод – 100» та інші.
Отже, в цьому році Росія брехала про Майдан наступними способами: підмінюючи поняття, – начебто економічні, енергетичні та промислові проблеми виникли в Україні саме через Майдан, а не через війну та ворожу політику Кремля щодо України. Також агітпроп, як і раніше, заперечує право українців самостійно визначати вектори для розвитку власної країни й наймати владу для реалізації цих векторів. Ще одним пунктом пропагандистської діяльності стало знецінення внутрішніх процесів змін в Україні, пояснюючи їх лише зовнішнім, західним впливом та втратою незалежності. Стабільно присутнім також був і наратив про “державний переворот” та дискредитація громадянського суспільства. Тут до вже традиційних “соросят” додалися хунвейбіни.
Революція Гідності та Майдан і через вісім років залишаються для українців джерелом цінностей свободи і нової сторінки в історії. Для Кремля Майдан був і залишається джерелом загрози і боротися з його ідеалами – є головним сенсом для Кремля та його інформаційної обслуги, яка мріють його дискредитувати, побороти, і скасувати.
Авторка Маріанна Присяжнюк
