Фейк про «розділ України» не має підстав: заяви «Коаліції охочих» говорять про гарантії безпеки та підтримку України, а не про розподіл її території. Опублікована карта містить явні ознаки підробки – на ній міста позначені з помилками у транслітерації, Крим показано «російським», а введення польських військ на захід України суперечить офіційній позиції Варшави. Ці невідповідності вказують, що мапу створено виключно з пропагандистською метою.
Російські новинні сайти, а також анонімні Telegram-канали поширюють повідомлення про те, що так звана «Коаліція охочих» нібито збирається ввести на територію України війська для «розподілу країни через ресурси». Пропагандисти стверджують, що це стало відомо після того, як російська хакерська група KillNet нібито зламала локальну мережу канцелярії Збройних сил Франції. Вони опублікували карту, датовану 16 квітня 2025 року, на якій позначено розміщення іноземних військ на території України. Карта має гриф «Les forces conjointes de Coalition de Volontaires» («Об’єднані сили Коаліції охочих»), а відповідальним за проєкт вказаний генерал Тьєррі Буркхардт, колишній начальник Головного штабу ЗС Франції.
Пропагандистські ресурси стверджують, що Захід нібито планує повністю поділити Україну: Франція отримає доступ до надр – нафти, газу, вугілля, золота, урану, титану, літію та нікелю у Житомирській, Харківській та Сумській областях. Велика Британія буцімто візьме під контроль ключові транспортні вузли та транзитні коридори, а Польща і Румунія претендують на землі біля своїх кордонів.
Крім того, повідомляється, що країни «Коаліції охочих» нібито готові віддати росії повністю території Луганської та Донецької областей, а також частини Херсонської та Запорізької областей і визнати Крим російським. Натомість росія нібито дозволить ввести в Україну миротворчий контингент.
Поширення такої карти, а також тез про те, що «Коаліція охочих» нібито має намір ввести війська на територію України заради контролю над надрами, має всі ознаки інформаційної кампанії Кремля, спрямованої проти союзників України.
Варто почати з того, що «Коаліція охочих» ніколи не заявляла про готовність визнавати за Росією окуповані території України навіть частково задля досягнення миру. В офіційних заявах лідери коаліції наголошували, що міжнародні кордони України не можуть бути змінені силою, а шлях до миру можливий лише на основі дотримання суверенітету та територіальної цілісності України. Вони наполягали на припиненні вогню як умови для початку переговорів та відкидали будь-які обмеження для Збройних Сил України чи право вето Кремля на європейський і євроатлантичний курс України. Таку заяву зробили президент Франції Емманюель Макрон, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц на зустрічі 13 серпня 2025 року.
4 вересня «Коаліція охочих» під керівництвом Великої Британії та Франції і Президент України Володимир Зеленський зустрілися в Парижі, щоб обговорити майбутні гарантії безпеки для України, спрямовані на забезпечення справедливого та міцного миру. Було вирішено сформувати сили підтримки, які мають бути розгорнуті в Україні одразу після припинення вогню. 26 держав вже підтвердили готовність направити сухопутні підрозділи або надати ресурси для підтримки на морі та в повітрі. При цьому представники коаліції наголосили, що саме українська армія має залишатися основою будь-яких гарантій безпеки. Заяви про те, що союзники України нібито планують ввести війська заради надр чи заради виходу до Чорного моря, не мають під собою ніяких підстав.
Президент Франції Еммануель Макрон уточнив, що «сили підтримки» будуть розгорнуті лише після досягнення угоди про припинення вогню, і не на передовій, а в поки не визначених районах поза лінією фронту – виключно для запобігання майбутній агресії РФ. Таким чином, зараз йдеться лише про перші політичні домовленості, детальних же планів щодо зон відповідальності ще немає. Отже, опублікована карта видається сумнівною й містить всі ознаки підробки.
Показово, що першим карту опублікувало кремлівське видання Mash. У публікації стверджувалося, що її джерелом стала група KillNet. Раніше вона неодноразово заявляла про злами українських і західних структур, проте її останні «успіхи» майже ніколи не підтверджувалися. Так, у серпні 2025 року KillNet поширила «документи ЗСУ» із твердженням, що Україна втратила понад 1,7 млн військових убитими та зниклими безвісти. Ці цифри виявилися абсолютно нереалістичними і суперечать офіційним даним Генштабу.
Експерти кібербезпеки зазначають, що KillNet давно втратила реальний вплив. Ймовірно, цей бренд переважно використовується Кремлем як інструмент для легалізації інформаційних вкидів. Дослідження компанії Hold Security показало, що на початку 2022 року угруповання трансформувалося з кримінальної хакерської мережі, яка надавала послуги DDoS-атак, у політично мотивований колектив, який підтримує інтереси Росії у війні проти України. Згодом діяльність KillNet почала деградувати: у грудні 2023 року її основний Telegram-канал продали іншому угрупованню – Deanon Club, а навесні 2023 року ключовий склад KillNet був фактично розформований. Засновник, відомий під псевдонімом KillMilk, публічно заявив про вихід, а частина учасників залишила проєкт. Хакери, що залишилися, після об’єднання з Deanon Club переключилися на боротьбу з даркнет-майданчиками для торгівлі наркотиками. Крім того, відомо, що в 2022 році KillNet отримувала підтримку від нелегальної платформи Solaris, пов’язаної з наркоторгівлею, що фінансувала операції через криптовалюту.
Ці дані підтверджують: реальний потенціал групи з часом суттєво знизився, а бренд KillNet продовжує використовуватися насамперед із пропагандистською метою – як «легенда», за якою приховані фальшиві документи, карти та інші дезінформаційні матеріали, вигідні Кремлю.
Про підробленість картки свідчать і технічні деталі. На ній частина міст позначена в російській транскрипції (Kharkov, Nikolaev, Krivoi Rog), частина – в українській (Bila Tserkva), а деякі взагалі не відповідають нормам французької топоніміки. Наприклад, замість Zaporozhye має бути Zaporijjia, а замість Khemelnitski – Khmelnytskyï. Крім того, Крим на карті вказаний як територія РФ, хоча Франція ніколи не визнавала анексію півострова і на всіх офіційних картах він зображується українським.
В офіційній комунікації Франція використовує назву міст у транслітерації з української мови. Наприклад:
Викликає подив і те, що, згідно з цією картою, Польща нібито має ввести свої війська на територію кількох західних областей України. Такі твердження суперечать офіційній позиції Варшави: польська влада неодноразово наголошувала на тому, що участь їхньої армії у миротворчій місії на українській території не розглядається. Польща справді входить до так званої «Коаліції охочих», проте її роль полягає насамперед у зміцненні східного флангу НАТО та забезпеченні безпеки власної території.
Наприкінці серпня 2025 року міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш наголосив, що ключовими завданнями польської армії сьогодні є захист польсько-білоруського кордону, розвиток оборонної інфраструктури, а також логістична підтримка союзників. Відтак Варшава може сприяти міжнародним зусиллям щодо безпеки України, але йдеться про інфраструктурну та тилову підтримку, а не про введення польських військ на українську територію.
Нарратив про «розділ України» – один із давніх інструментів російської пропаганди. Ще з весни 2022 року Кремль регулярно просуває тези про те, що союзники нібито прагнуть «окупувати» чи «відібрати» українські землі та ресурси. Такі фейки мають кілька цілей: дискредитувати підтримку України з боку Заходу, посіяти недовіру до міжнародних партнерів, підірвати єдність усередині українського суспільства та викликати страх перед «новим поділом країни». Використання карт, псевдодокументів і посилань на «хакерські зливи» – типова тактика для надання правдоподібності свідомо неправдивим повідомленням.
Раніше StopFake вже детально аналізував ці наративи у матеріалах: «Фотофейк: Наказ польського генерала про напад на Україну», «Фейк: Зеленський має намір легалізувати «захоплення України поляками», «Маніпуляція: Румунія будує автомагістраль до кордону України, щоб захопити Чернівецьку і Закарпатську області».
