Джерело: The Insider
Володимир Путін, виступаючи на пленарному засіданні міжнародного форуму «Російський енергетичний тиждень», заявив:
«Російський нафтовий сектор працює стабільно, верстає плани на майбутнє. Наші компанії не тільки надійно забезпечують внутрішній ринок, розвивають переробку нафти, але й — з урахуванням непростої ситуації на зовнішньому контурі — виявляють гнучкість, змогли побудувати нові канали поставок і платежів. Якщо раніше наш експорт нафти та нафтопродуктів був замкнутий в основному на одного споживача, на споживача Євросоюзу, то зараз географія набагато ширша».

Заява Путіна була зроблена вдень у четвер 16 жовтня. Але ще в ніч на четвер за московським часом надійшло повідомлення зі США: Дональд Трамп оголосив, що прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді дав йому обіцянку припинити закупівлю нафти в Росії.
Індія після відмови ЄС від російської нафти стала найбільшим імпортером російської сирої нафти. За інформацією «Альфа-банку», у 2025 році морський експорт сирої нафти здійснюється всього в 4 країни: до Індії — 1,7 млн барелів на добу, до Китаю — 1,1 млн, до Туреччини — 0,3 млн, до Сирії — 0,1 млн. Крім того, трубопроводами «Дружба» та «Східний Сибір — Тихий океан» у Китай, Угорщину та Словаччину постачається сумарно приблизно 0,8 млн. барелів на добу.
Росія у 2024 році також експортувала майже 2,3 млн барелів на добу нафтопродуктів — дизельного палива, нафти і мазуту, — але атаки українських дронів на російські НПЗ суттєво знижують їхнє виробництво. Тобто на тлі виходу Індії з цього ринку досить дивно говорити про стабільну роботу та плани на майбутнє.
Путін висловився також і щодо експорту російського газу:
«Здавалося б, відмова деяких європейських країн від російського газу, підрив відомих „Північних потоків” відрізали нас від традиційних ринків збуту, завдали удару по важливому сектору нашого ПЕКу. І треба визнати, що наш газовий експорт справді спочатку скоротився, але потім знову почав зростати. Він ще не відновився в повному обсязі, але зростання абсолютно очевидне.
Демарш Євросоюзу лише прискорив зміну вектора наших поставок на користь перспективніших, відповідальних покупців — держав, які знають свої інтереси та діють раціонально, виходячи саме з цих національних інтересів».
Насправді експорт природного газу з Росії 2021 року становив 203,5 млрд м³; 2022 року Федеральна митна служба припинила публікувати статистику з експорту та імпорту за товарними групами, але про обсяги газового експорту можна судити за заявами російських офіційних осіб. За повідомленнями віцепрем’єра Олександра Новака, 2022 року Росія експортувала 184,4 млрд м³ газу, 2023-го — всього 90,4 млрд м³, 2024-го — 119 м³. Тобто зростання порівняно з 2023 роком є, але це лише приблизно половина від максимального обсягу експорту, досягнутого в 2018 році.
Технічних можливостей нарощувати експорт трубопровідного газу небагато: відновлення «Північних потоків» після підриву так і не почалося, прокачування газопроводом «Ямал — Європа» навряд чи реально відновити через жорстку позицію Польщі, територією якої він проходить, така сама ситуація із газопроводами «Прогрес», «Союз» і «Уренгой — Помари — Ужгород» через територію України, а «Блакитний потік» та «Турецький потік» працюють на граничній потужності. У вересні 2025 року очільник «Газпрому» Олексій Міллер повідомив про заплановане збільшення постачання газу до Китаю трубопроводом «Сила Сибіру» з 38 млрд м³ на рік до 44 млрд м³. Більш серйозне збільшення навряд чи можливе без будівництва «Сили Сибіру-2» і «Сили Сибіру-3», доля яких залишається невизначеною. Навіть таке прокремлівське видання, як Lenta.ru, у жовтні 2025 року відзначало:
«Заяви російської сторони про прорив у переговорах із Китаєм щодо проєкту газопроводу „Сила Сибіру-2” не відповідають дійсності, оскільки по жодному з головних пунктів порозумітися не вдалося. <…> Серед іншого президент Росії Володимир Путін та голова КНР Сі Цзіньпін не погодили інвестиційні умови проєкту, тобто фінансові зобов’язання сторін, терміни початку будівництва, можливу дату початку поставок, їхній формат та формулу розрахунку вартості палива. <…>
За даними ЗМІ, саме питання ціни залишалося головною перешкодою у переговорах, тому що Пекін наполягав на виключно вигідних для себе умовах і не готовий був вкладатися у проєкт. Китай не потребує газу, оскільки має багато великих багаторічних контрактів з іншими постачальниками, тоді як Росія на тлі конфлікту з Європою не має альтернативи китайському напрямку».
Про перспективи нарощування експорту зрідженого природного газу експерт національної асоціації нафтогазового сервісу Ілля Круглей пише:
«За 2024 рік Росія експортувала 33,6 млн т зрідженого газу. Для порівняння: 2023-го — 31 млн т, 2022-го — 32,9 млн т. Здавалося б, є тенденція до збільшення. А якщо ще запрацює проєкт „Арктик СПГ 2”, у якого через санкції зараз брак газовозів та проблеми із запуском нових черг виробництва, то зростання постачання буде серйозним.
На жаль, але США не потрібні конкуренти на європейському ринку, тому зняття санкцій зі ЗПГ-проєктів у Росії чекати не варто. Тим більше, що в країнах Євросоюзу останній рік активно говорять про підготовку до ембарго проти експорту ЗПГ з РФ, очевидно сподіваючись замінити його поставками зі США, до 2026–2028 рр. запустять нові термінали. У результаті майже дві третини (саме стільки йде на європейський напрямок) експорту ЗПГ із Росії перебуває під загрозою».
Отже, можливості нарощування експорту газу з Росії дуже обмежені.
Джерело: The Insider