12 червня 2025 року увійде в історію як день, коли бюрократична інерція перемогла моральний компас. Державний департамент США під керівництвом нової адміністрації офіційно привітав Російську Федерацію з Днем Росії. У момент, коли за нашим східним кордоном триває кривава війна, а російський режим ізольований цивілізованим світом, цей жест не можна сприймати лише в категоріях ввічливості. Це політична помилка, яка в Києві та столицях східного флангу НАТО звучить як похмурий жарт, а в Кремлі – як сигнал згоди.
Ситуація, в якій найважливіший союзник вільного світу вітає державу-терориста, є чимось більшим, ніж «дрібна помилка». Це демонстрація небезпечного тренду в американській зовнішній політиці, де під гаслами «реалізму» та «нового відкриття» губиться фундаментальна відмінність між жертвою та агресором. Америка під владою політиків з оточення Дональда Трампа, здається, забуває, що дипломатичний протокол не є цінністю сам по собі, а інструментом політики. Його використання в цей момент легітимізує режим, який той самий Державний департамент мав би поборювати санкціями, а не засипати вітальними депешами.
Паливо для машини брехні
Варто усвідомлювати, як цей жест резонує в інформаційному просторі. Для Владіміра Путіна вітання з Вашингтона є безцінним подарунком. Російська пропаганда неодмінно скористається цим фактом для побудови наративу про «нормалізацію» відносин. У російських медіа це буде представлено не як чиновницький автоматизм, а як доказ того, що Захід втомився від війни і готовий повернутися до справ.
Це ляпас євроатлантичним союзникам. Роками будувався єдиний фронт ізоляції Москви, світ переконували, що з державою, яка порушує Статут ООН, не підтримують сердечних відносин. Одна невдала депеша з Вашингтона підриває ці зусилля ефективніше, ніж російські тролі. Вона показує тріщину в західній броні, яку Москва миттєво використає, щоб вбити клин між США та Європою.
Де межа «поваги»?
У цій ситуації виникає питання про реакцію партнерів США. Чи знайдеться держава, яка наважиться звернути увагу американським посадовцям – Трампу, Рубіо та іншим, – що повага до суверенної політики Сполучених Штатів не означає згоди на вшанування режиму Путіна? Така дипломатична нота, що вказувала б на недоречність цих дій щодо союзників, які несуть тягар російської агресії, була б актом відваги та необхідної рішучості.
На жаль, у світі реальної політики відвага є дефіцитним товаром. Можна припустити, що більшість столиць промовчить про цей інцидент, побоюючись роздратувати нового мешканця Білого дому. Однак це мовчання є згодою на зсув меж того, що є допустимим у відносинах з агресором.
Акробатика польських апологетів
На особливу увагу тут заслуговує позиція частини польської політичної сцени. Середовища, що безкритично задивляються на нову американську адміністрацію, постають перед неабияким викликом. Як поєднати антиросійську риторику із захистом союзника, який вклоняється Москві?
Як вчить досвід, механізми витіснення спрацюють справно. Польські прихильники Трампа, найімовірніше, промовчать про це ганебне підлещування до Москви або знайдуть для нього карколомні виправдання. Ми почуємо про «вищу необхідність», про «гру держав», про те, що це лише «формальність». Це небезпечний шлях. Якщо польський політичний клас прийме такий стиль дипломатії, наступного року деякі наші політики можуть бути першими в черзі з привітаннями Кремлю, аби тільки не відставати від вашингтонського взірця.
Логіка похилої площини
Якщо ми визнаємо, що привітання з Днем Росії – під час тривання геноцидної війни – є прийнятним, ми відкриваємо скриньку Пандори. Логіка «бізнес-підходу» до дипломатії, позбавлена морального хребта, веде на манівці. Йдучи за цим ходом думок, прихильники угод з Путіним можуть незабаром надсилати вітання з нагоди річниці Жовтневої революції, дня народження Сталіна чи іншої дати, що символізує російський імперіалізм.
У кінцевому підсумку, в рамках нового світового порядку, де важать лише сила та сфери впливу, можна уявити навіть дискусію про віддачу «матушці Росії» Аляски, чого роками вимагають російські націоналісти. Це звучить як абсурд, але ще недавно абсурдом здавалося, що американський Держдепартамент слатиме теплі слова країні, яка погрожує світові ядерною війною.
12 червня 2025 року – це дата, яка має бути пересторогою. Дипломатія, позбавлена цінностей, стає лише цинічною грою, в якій зрештою виграють ті, хто не має жодних моральних обмежень. Соромно, що цей урок сьогодні надходить із Вашингтона.
Скріншот зі сторінки Державного департаменту США
PB
