Головний рабин України Моше Реувен Азман опублікував музичний твір власного авторства та виконання. Проте це не звичайна релігійна пісня, а драматичне політичне та моральне звернення, спрямоване безпосередньо до Президента Сполучених Штатів Дональда Трампа. Духовний лідер, який втратив на війні сина, застерігає Вашингтон від наївності у відносинах з Росією.
У світі великої політики, де панують дипломатичні ноти та саміти за зачиненими дверима, голос Головного рабина України лунає безпрецедентно. Моше Реувен Азман обрав форму комунікації, що оминає бюрократичні фільтри і б’є прямо в емоції – він записав музичну композицію, яка є прямим зверненням до лідера наддержави.
Відеокліп і пісня під назвою «Моє звернення до Президента Сполучених Штатів Дональда Трампа» – це мистецький маніфест, у якому рабин закликає допомогти Україні досягти не просто припинення вогню, а «справедливого і міцного Миру».
«Вони завжди ховають ніж»
Лірична складова твору сувора і позбавлена дипломатичних евфемізмів. Співаючи, Азман діагностує природу російського режиму у спосіб, що може зрезонувати з американською політичною традицією, звертаючись до риторики Рональда Рейгана.
– Час битися в ім’я світла, вони завжди брешуть, завжди ховають ніж, – співає рабин. У його словах Росія постає не як партнер для переговорів, а як екзистенційна загроза для вільного світу. Азман описує владу в Кремлі як «трон царя, побудований на страху та ненависті», застерігаючи президента Трампа від ілюзії можливості порозумітися з диктатором.
Посил чіткий: «Вони не хочуть миру, їм потрібні тільки кров і вогонь. Настав час знищити імперію зла». Це заклик до дії, покликаний донести Білому дому, що будь-які поступки агресору будуть сприйняті як слабкість і заохочення до подальшої експансії.
Рабин, який знає запах пороху
Щоб повною мірою зрозуміти вагу цього звернення, варто поглянути на постать автора. Моше Реувен Азман – одна з найхаризматичніших постатей релігійного та громадського життя в Україні. З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році він не обмежується служінням у синагозі. Він став гуманітарним лідером, організовуючи евакуацію цивільних з найгарячіших точок фронту, часто ризикуючи власним життям під російськими обстрілами.
Азман є символом єврейсько-української солідарності, неодноразово наголошуючи, що перед обличчям російських ракет немає різниці між євреєм та українцем.
Особиста трагедія батька
Достовірність слів рабина про «кров і вогонь», на жаль, була підтверджена найтрагічнішою жертвою. У вересні 2024 року Моше Азман попрощався зі своїм сином. Матітьягу (Антон) Самборський, всиновлений син рабина, загинув на фронті, захищаючи Україну від російської агресії.
Самборського мобілізували до війська невдовзі після народження його доньки. Після інтенсивної підготовки він потрапив на лінію бойових дій, де й загинув. Похорон сина Головного рабина в Києві став подією національного масштабу, а фотографії заплаканого священнослужителя, який тримає в обіймах український прапор, облетіли світові медіа.
Саме ця особиста втрата надає пісні Азмана такої ваги, якої не мають звичайні заклики політиків. Коли рабин співає про те, що Росія прагне «тільки крові», він говорить це як батько, який віддав цій війні найцінніше. Його застереження, адресоване Трампу, є не теоретичним геополітичним аналізом, а свідченням, написаним стражданням.
Застереження для Америки
Публікація твору в момент, коли у Сполучених Штатах вирішується доля подальшої підтримки Києва, є стратегічним кроком. Азман намагається достукатися до сумління американського президента, використовуючи мову універсальних цінностей – боротьби добра зі злом, світла з темрявою.
Вказуючи на «брехню» як іманентну рису російської політики, рабин де-факто застерігає Трампа від повторення помилок минулого та укладання угод, які Кремль порушить за першої ж нагоди. «Трон, побудований на ненависті» не може бути фундаментом стабільного світового порядку, – ніби каже Азман.
Музичне звернення з Києва – це доказ того, що перед обличчям тривалої війни Україна шукає будь-якого способу пробитися крізь втому західної громадської думки. Голос рабина – гучний, сповнений болю, але й рішучості – нагадує, що ставкою в цій війні є не лише території, а моральний хребет цивілізації.
Скріншот YT Anatevka TV
PB
