Згідно зі словниковим визначенням, цинізм — це постава, що характеризується невірою в альтруїзм і піддаванням сумніву загальноприйнятих цінностей. Протягом десятиліть суспільства не мали сумнівів, що цинізм у політиці є негативним явищем, вартим осуду. Політичні циніки найчастіше приховували своє ставлення до реальності та боялися публічного викриття їхньої справжньої сутності. Проте політика Російської Федерації відкрито обирає цинізм фундаментом своєї діяльності.
Журналістка Ксенія Кирилова прямо пише про російський «ідеологічний цинізм», характеризуючи його так: «Саме це вражаюче поєднання ідеології та цинізму, а точніше цинізму, піднесеного до рангу ідеології, стало візитівкою режиму Путіна. Звісно, всім тоталітарним системам притаманне дводумство, але, можливо, ніколи раніше цинізм не був фундаментом системи поглядів, а лише її прихованим наслідком. Чим більш явною і нахабною стає брехня Кремля, тим більше людей приймають саме цей тип свідомості — не заляканих обивателів, не заблукалих ідеалістів, а свідомих циніків». Цікаво, що таке розуміння цинізму пов’язане також із встановленням «культу геополітики», який давно вийшов за межі Росії і є також сильно присутнім у Польщі.
Цинізм прямо присутній у висловлюваннях московських лідерів. Він дозволяє вдаватися до безмежної брехні та дозволяє глузливі висловлювання про людське життя. Вкотре приклад цього подав Путін, який, коментуючи атаку на Київ 17 червня 2025 року, внаслідок якої загинуло 28 осіб, заявив: «Якби ваші журналісти бачили цілі житлові квартали, зруйновані нашими ракетами, вони не змогли б нічого про це сказати. Вони б не вижили. Якби вони щось і бачили, то бачили б це зі сторони. Удар був спрямований не на житлові квартали, а на об’єкти оборонно-промислового комплексу». Він сказав ці слова прямо іноземним журналістам під час Петербурзького економічного форуму. Путін, звичайно, знає факти, неможливо, щоб він не бачив фотографій, відео, що показують зруйновані житлові будинки, смерть звичайних мешканців Києва. Путін не бачить потреби навіть намагатися пояснити наслідки атаки — наприклад, помилкою, неправильною ідентифікацією цілей (це часто роблять інші пропагандисти, що діють в інтересах Кремля). Російський лідер з повною зневагою до життя, з іронічною посмішкою на обличчі просто стверджує, що це був удар по військових об’єктах.
Чого ж йому боятися, публічно виголошуючи цинічну брехню? Путін добре знає, що ця мова давно приносить йому вигоду у власному суспільстві і не шкодить за кордоном — чи хіба інакше він брехав про Чечню, Грузію, про опозицію у власній країні? Світ не відреагував на його цинічну брехню під час агресії проти України, тобто на заперечення присутності російських військових у Криму в лютому 2014 року та проведення військової операції із захоплення Криму. Розповідь про «зелених чоловічків», про можливість купити форму в кожному магазині, залишилася безкарною. Це була первинна брехня у справі агресії проти України (інші, більш ранні брехні, тьмяніють на цьому тлі).
Цинізм передбачає також можливість представлення будь-якої версії в кожній справі. Тому російська пропаганда продукувала суперечливі версії збиття пасажирського літака рейсу MH17 у липні 2014 року над Донбасом, тому вона раз може «підтримувати» Польщу в її історичній суперечці з Україною, а іншим разом звинувачувати Польщу разом з Україною в нацизмі, фашизмі.
Тому російські спецслужби можуть підтримувати різні сторони політичних та ідеологічних конфліктів в інших країнах в одній і тій самій справі. Адже цинічно їм залежить на самому конфлікті, а не на перемозі певної позиції. Приклади таких явищ ми неодноразово наводили, і про них говорить польський професор Пшемислав Журавський вель Граєвський.
На жаль, до цинізму чудово пасує популізм, а той дедалі частіше гостює в демократичних салонах західних держав. Це шлях, на якому можуть зустрітися формації, що прагнуть знищення західної демократії, середовища, які хочуть вести бізнес з Росією, та корумповані західні політики.
PB
