Ситуація клінчу на фронті, а також незрозумілі дії західних союзників сприяють вірі в можливість вирішення конфлікту внаслідок чогось надзвичайного, несподіваного. Це можна окреслити як «очікування Чорного лебедя». Термін, запроваджений Нассімом Талебом, що означає непередбачувану подію з гігантською руйнівною силою, яка фундаментально змінює правила гри, став сьогодні, однак, не лише елементом надії втомленого суспільства, але може бути й оперативним інструментом в інформаційній війні.
Як у Києві, так і в західних столицях несправдження очікувань щодо реалізації конвенційних сценаріїв завершення війни (військова перемога однієї зі сторін або тривалий переговорний мир), здається, породжує попит на нелінійні сценарії. З одного боку, можна вважати, що це явище саме по собі не обов’язково має негативні ознаки, однак, з іншого боку, воно може використовуватися російськими спецслужбами з метою дезінформації та маніпуляції, і певні елементи свідчать про те, що це вже відбувається.
Найпопулярнішим сценарієм «Чорного лебедя» залишається біологічний чинник: раптова смерть або повалення Владіміра Путіна. З 2022 року регулярно з’являються «витоки» — від нібито онкологічних діагнозів через чутки про двійників аж до повідомлень про палацові перевороти. Можна вважати, що такого типу сенсації частково навіть впливають мотиваційно на суспільство, яке чинить опір агресору. Якщо справжній Путін неживий, то кінець імперії вже близько.
Однак не можна виключати, що за такою інформацією стоять і конкретні дії, спрямовані на тестування реакції ринків, армії та служб супротивника, а також спосіб ідентифікації каналів проходження інформації та підготовки до того, що за визначенням мало б бути непередбачуваним.
Другим варіантом «Чорного лебедя» є сценарій «бунту преторіанців». Після досвіду з маршем Пригожина російська опозиція (а радше внутрішньосистемні фракції) та західні аналітики постійно моніторять тріщини (або скоріше подряпини, і то, мабуть, удавані) у моноліті влади. Дезінформація в цій сфері полягає в навмисному перебільшенні конфліктів між силовими відомствами (наприклад, ФСБ та армією) або регіонами. Створення фальшивих сигналів про можливий і наближення розпаду Російської Федерації може мати на меті змусити Захід зайняти перестрахувальну позицію — страх перед «ядерним хаосом» і «балканізацією» Росії схиляє частину політиків до прагнення «стабілізаційної угоди», навіть коштом України. Давно відомо, що Захід боїться неконтрольованого перехоплення не стільки влади в Росії, скільки контролю над ядерною зброєю.
Третя сфера страху перед «Чорним лебедем» — це технології та зброя масового ураження. «Чорним лебедем» може бути застосування тактичної ядерної зброї або — що більш імовірно на нинішньому етапі — провокування техногенної катастрофи (наприклад, на атомній електростанції) і покладання провини на протилежну сторону. В інформаційному просторі ми спостерігаємо постійний «підігрів» цієї теми. Російські вкиди про «брудну бомбу» Києва чи нібито аварії — це, однак, не лише залякування. Це створення інформаційного шуму, який у момент реальної кризи (або провокації) унеможливить швидку атрибуцію авторства. Якщо ніхто не знає, що є правдою, реакція НАТО запізнюється, а це в сучасній війні означає поразку.
Важливим аспектом є також можливе використання технології Deepfake для створення штучних «Чорних лебедів». У 2025 році якість генерованого відео та аудіо дозволяє створити матеріал, у якому, наприклад, президент США оголошує про виведення військ з Європи або президент України оголошує капітуляцію. Такий матеріал, вкинутий у мережу в критичний момент, перш ніж його верифікують, може викликати паніку на біржах і хаос на фронті. Російські спецслужби активно тестують стійкість західних інформаційних екосистем до таких точкових ударів.
«Чорний лебедь» перестав бути лише статистичною чи філософською категорією. Він став потенційно оперативним елементом гібридної війни. Очікування на чудесну або катастрофічну подію, яка розрубає гордіїв вузол війни, є психологічною пасткою. Воно також відвертає увагу від довгострокових процесів — промислового потенціалу, демографії та логістики. Це спотворює сприйняття реальності та може викликати надмірні побоювання, які діють демотивувально.
PB
