Євген Магда
Сучасна війна триває не так за території, як за контроль над свідомістю громадян країни, які стали жертвою агресії. Це особливо помітно на фоні поширення постправди у низці політичних центрів сучасного світу. Долучення до них Вашингтону після приходу до влади у США Дональда Трампа суттєво змінило глобальний порядок денний. Тому невипадково Росія не лише стала законодавицею моди у питанні поширення пропагандистських наративів, але і постійно вдосконалює технології «промивання мізків».
Якщо характеризувати російську пропаганду як системне явище, необхідно відзначити кілька факторів:
- Вона має системний характер та спирається на масштабну державну підтримку
- Її коріння походить від наративів царської Росії та Радянського Союзу, їх використання за револьверним принципом дозволяє збільшувати ефективність пропагандистських інструментів
- Пропагандистські зусилля здійснюються на основі аналізу суспільно-політичної та інформаційної ситуації в країнах впливу
- Інформаційні бомби, закладені внаслідок тривалого функціонування кремлівської інформаційної тріади -Russia Today – Sputnik Media – Ольгіно продовжують вибухати і сьогодні
- Принцип «Розділяй та впливай» можна назвати базовим для російської пропаганди у різних країнах
- Російська пропаганда активно використовує різноманітні сучасні інформаційні технології
- Пропаганда Кремля схильна до мімікрії та пошуку нових шляхів поширення.
Буде вкрай помилковим вважати, ніби російська пропаганда зосереджена виключно на впливі на пересічних громадян, яким не властиве критичне мислення або які користуються обмеженим переліком джерел інформації. Пропаганда Кремля діє у різних країнах, спираючись на отриману інформацію про їхню політичну структуру, специфіку поширення інформації та її сприйняття. У Кремлі добре вивчили мотивацію та нюанси поведінки багатьох європейських та американських політиків та експлуатують їх у власних інтересах. Є підстави говорити, що Росія сформувала інформаційно-пропагандистські війська, кооптувавши до них, зокрема, «ольгінських тролів», які спочатку були частиною бізнес-імперії Євгенія Пригожина. Цей факт дозволяє стверджувати про консолідацію зусиль пропагандистів заради деморалізації власних супротивників. Російські майстри пропаганди намагаються довести, що для них, на відміну від ігрових видів спорту, не існує фактору свого/чужого поля.
Доцільно також пригадати, що агресивні дії Росії в сфері пропаганди розпочалися ще у 2014 році, після захоплення Криму та розпалювання вогнища війни на Донбасі. Після знищення пасажирського літака, який слідував рейсом МН17, у небі над Донбасом у мережі Twitter з’явився «диспетчер Карлос». Цей акаунт цілеспрямовано просував версію про збиття лайнера українськими військовими, спекулюючи на власній уявній поінформованості. Цей випадок можна назвати одним з найбільш показових для російської інформаційної агресії проти сучасного світу.
До речі, саме на літо 2014 року припадає один з найбільш відомих проявів мімікрії російської пропаганди. Мова про «розіп’ятого хлопчика» – кричуще брехливий, проте ефективний фейк пропаганди Кремля. Його публічною виконавицею стала Галина Пишняк – жінка не лише з українським паспортом, але і з виразним українським акцентом. Залучення її (дружини «беркутівця») до здійснення провокації, мало на меті мобілізацію як громадян Росії, так і мешканців захоплених бойовиками областей на сході України. Український акцент, панічні нотки, біблійні мотиви – низка факторів перетворили цей фейк на надзвичайно ефективний.
Необхідно зауважити, що здійснення операцій під чужим прапором є звичною практикою спецслужб, особливо активними в цьому питанні були представники спеціальних служб авторитарних країн. Російські спецслужби у своїй діяльності традиційно використовують власну спадщину радянських часів, адже їхні напрацювання допомагають доволі ефективно впливати на інформаційний простір «вірогідного супротивника». Тому постсоціалістичні країни та пострадянські республіки насамперед опиняються під прицілом пропагандистів.
Кремлівська пропаганда в Європейському Союзі інтенсивно мімікрує під захист прав меншин (насамперед, російськомовної), критику політичного устрою та векторів економічного розвитку, здійсненні тиску на політиків, які обстоюють європейські цінності, роздмухуванні суперечностей між представниками різних етнічних та соціальних груп. Російські пропагандисти повною мірою використовують принципи функціонування ЄС у власних інтересах.
У загальноєвропейському контексті доцільно звернути увагу на ситуацію в Польщі, де кремлівська пропаганда знаходить способи реалізації власних інтересів максимально цинічно. Як відомо, російська інформаційна активність у Польщі об’єктивно обмежена історичними обставинами. Розстріл польських офіцерів у Катині та інших місцях масових страт у 1940 році, катастрофа президентського літака з подружжям Качинських та великою групою представників польського істеблішменту у квітні 2010 року в Смоленську створили негативний фон для сприйняття кремлівських меседжів польським суспільством. Відповідно російська пропаганда робить ставку на розпалювання ненависті до України та зневаги до українців, використовуючи наративи польських політиків та громадських об’єднань. Протягом останніх років (насамперед – після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну) послідовно спостерігається ефект синергії російської пропаганди та інформаційної активності радикально правих сил у Польщі. По суті, мімікрія російської пропаганди дозволяє Кремлю ефективно розхитувати ситуацію у Центральній Європі.
Серед пріоритетів російської пропаганди – вплив на настрої всередині Німеччини, адже прагнення нейтралізувати державу, яка є політичним та економічним лідером Європи відповідає стратегії гібридної війни, яку понад 10 років тому оприлюднив Валерій Герасимов, начальник Генерального штабу ЗС РФ. Відтак «справа дівчинки Лізи», яку можна вважати логічним продовженням згаданого фейку про розіп’ятого хлопчика з урахуванням німецької специфіки. Це також є прикладом кремлівської мімікрії – під прагнення захистити уразливі групи населення.
Доцільно також пригадати масову появу віртуальних спільнот антиваксерів під час пандемії COVID-19, які доклали зусиль щодо переконання у недоцільності щеплень від коронавірусу. Час їхньої підвищеної активності припав на період боротьби за використання вироблених західними фармацевтичними гігантами відповідних вакцин. Поява на ринку російської вакцини Sputnik суттєво зменшила публічну активність подібних спільнот, низка з яких після лютого 2022 року перетворилися на антиукраїнські. Процес мімікрії виглядає не лише підпорядкованим тактичним політичним інтересам, але і стратегічним способом дій Кремля у недружньому інформаційному просторі.
В ході власної мімікрії кремлівські пропагандисти не соромляться як змінювати вектори власної інформаційної активності, так і робити ставку на побутизацію ключових меседжів. Відверто кажучи, у країнах Центральної Європи небагато громадян, якій відчувають пієтет перед президентом РФ Владіміром Путіним та його політикою. Проте з початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну кілька мільйонів громадян України були змушені стати воєнними мігрантами. Цей факт дозволив російським пропагандистам висловлювати «глибоке занепокоєння» з приводу ефективності медичного обслуговування, дошкільної освіти, соціальної допомоги. Це дозволяє Кремлю впливати на настрої у низці європейських країн.
Всередині України протягом тривалого часу основним проявом мімікрії російської пропаганди є використання анонімних Telegram-каналів. Ставку на них Кремль зробив після 2017 року, коли було обмежено використання в Україні російських соціальних мереж. Натомість ТГ-канали не лише стали вагомим елементом українського інформаційного простору, але і отримали значний вплив. В умовах низької ефективності телемарафону «Єдині Новини» Telegram-канали перетворилися на основне джерело інформації для мільйонів українців. На жаль, серед них є і ті, що є інструментами кремлівського інформаційного впливу. Мімікруючи під активних учасників обговорення українського інформаційного порядку денного, вони просувають меседжі кремлівської пропаганди – про негативну ситуацію на фронті російсько-української війни, проблеми Сил Оборони України, створюють недовіру до військово-політичного керівництва держави.
У цьому контексті на особливу увагу заслуговують «28 пунктів» фальшивого мирного плану, які були підготовлені у Кремлі та передані через Кіріла Дмітрієва (уродженця Києва) до оточення Дональда Трампа. У Москві добре розуміють логіку дій та мотивацію 47-го президента США, який зацікавлений у визнанні власних реальних чи уявних миротворчих зусиль. Відповідно – просування у світовому інформаційному просторі «28 пунктів» здійснювалося з урахуванням манери поведінки Дональда Трампа та членів його команди. Проте позиція українських переговорників дозволила нейтралізувати ці зусилля. Очевидно, це стало результатом непростих зусиль, адже Кремль старанно «зашив» до 28 пунктів низку «гачків» для привернення уваги Дональда Трампа.
Мімікрія кремлівської пропаганди потребує не лише констатації, але активної протидії за рахунок зміцнення цінностей представницької демократії та прозорості здійснення функцій державного управління, забезпечення діалогу влади та суспільства та збільшення критичного рівня медіаграмотності. Каталогізація найбільш поширених фейків в різних країнах Європи, континентальний діалог фактчекерів та формування антиімперського наративу у Балто-Чорноморському регіоні також не виглядають зайвими.
