Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Росія ніколи не втручалася у внутрішню політику інших країн, зокрема у президентські вибори в США у 2016 році. «Интерфакс» пише:
“Росія ніколи не втручалася в чужі внутрішні справи, і ми розраховуємо, що ніхто не намагатиметься втручатися у наші внутрішні справи”, — заявив Пєсков журналістам. Так він прокоментував висловлювання американського президента Дональда Трампа, який включив Росію до списку загроз виборам у США.
“Справа в тому, що президент (Трамп – ІФ) посилається на якусь інформацію, знеособлену інформацію, бездоказову інформацію по лінії спецслужб США. Але давайте пригадаємо, що в Сполучених Штатах все-таки були проведені різні розслідування, слідства і так далі. Усі вони дійшли висновку про те, що Росія у жодний спосіб не впливала на вибори у Сполучених Штатах, — сказав Пєсков. — У РФ, — продовжив він, — виходять із цього. І це були висновки не наших силовиків, не наших органів розслідування, а американських. Це були і парламентські комісії, і Генпрокуратура — і так далі, і тому подібне. От усі вони дійшли одного висновку про те, що не було жодного впливу“, — підкреслив Пєсков».
В одному Пєсков абсолютно правий: розслідування та висновки справді були. Тільки їхні результати повністю протилежні тій заяві, яку він зробив. Пєсков повторює улюблений фейк російської пропаганди, запущений екс-директоркою національної розвідки США Тулсі Габбард. Влітку 2025 року вона (разом із Трампом) звинуватила колишнього президента Барака Обаму у спробі держперевороту. Приводом стала доповідь американських спецслужб про втручання Росії у вибори, розсекречена ще взимку 2017 року.
Зокрема, Габбард опублікувала листування голів спецслужб та звіт Палати представників, підготовлений республіканцями. Однак у цьому звіті не ставилася під сумнів оцінка американських спецслужб щодо втручання Росії і немає жодного слова про те, що спецслужби за Обами фальсифікували інформацію. Єдине, що конгресмени вважали недостатньо доведеним, — це те, що Росія намагалася підтримати Трампа, та й то дані розвідки можна було інтерпретувати по-різному. Саме тому низка співробітників ЦРУ заперечувала проти включення до звіту, підготовленого за Обами, твердження про те, що наказ про втручання у вибори віддав особисто Володимир Путін.
Про те, що Росія насправді втручалася у виборчий процес у США, свідчить і низка інших звітів та розслідувань. Наприклад, під час сенатського розслідування 2020 року підтвердилася оцінка розвідувальних служб: Росія поширювала дезінформацію в інтернеті та злила викрадені електронні листи Національного комітету Демократичної партії, щоб підірвати кандидатуру Клінтон та зміцнити позиції Трампа.
Також призначений Трампом спецпрокурор Роберт Мюллер проводив власне розслідування. Під час нього він не знайшов доказів злочинної змови між командою Трампа та Росією, але підтвердив, що Росія намагалася підірвати позиції Клінтон під час виборчої кампанії, звинувативши 12 російських хакерів.
Що ж до твердження Пєскова про те, що Росія взагалі ніколи не втручалася не тільки в перебіг виборчої кампанії у США, а й у «чужі внутрішні справи» в принципі, то воно виглядає геть фантастичним. Ось лише кілька прикладів прямого втручання.
Україна
У 2014 році російський спецназ висадився в Криму і окупував його, заблокувавши українських військових, що перебували на території півострова. В умовах окупації було організовано так званий референдум, за підсумками якого острів був анексований. Пізніше того ж року російські війська та бойовики на чолі з полковником ФСБ у відставці Ігорем Стрєлковим (Гіркіним) підтримали сепаратистів у Луганській та Донецькій областях. Через втручання Росії у 2014–2015 роках на Донбасі загинуло більше жителів, аніж у всі наступні роки до повномасштабного вторгнення.
Кремль направляв у зону збройного конфлікту найманців із приватних військових компаній та цілі військові з’єднання, зокрема, військовослужбовців 53-ї зенітної ракетної бригади з Курська. Міжнародна слідча група дійшла висновку, що саме ця бригада відповідає за загибель у небі над регіоном пасажирського Boeing, що здійснював рейс MH17 Malaysia Airlines.
Франція
Інтернет-портал WikiLeaks у травні 2017 року опублікував посилання на зламане листування тоді ще кандидата в президенти Франції Емманюеля Макрона та його оточення, що складається з кількох сотень тисяч електронних листів, фото і додатків, датованих періодом до 24 квітня 2017 року. Команда Макрона зазначила, що документи було отримано внаслідок зламу персональних і робочих поштових скриньок низки представників руху «Вперед!». Окрім реальних листів та документів у масиві злитого листування були й фейки.
За кібератакою на ресурси Макрона (яку штаб зафіксував ще в лютому) стоїть російське хакерське угрупування Pawn Storm, також відоме як Fancy Bear та APT28. Як з’ясувалося пізніше, у метаданих деяких із опублікованих файлів хакери забули видалити ім’я Георгія Рошки; The Insider встановив, що він був співробітником ГРУ із військової частини 26165.
Німеччина
У квітні 2015 року депутати Бундестагу та співробітники їхніх офісів отримали листа, нібито відправленого з ООН. У листі містився шкідливий код, який завантажувався на комп’ютер, крав паролі та поширювався внутрішньою мережею. Вірус вразив усю IT-інфраструктуру Бундестагу і зробив його сервіси недоступними. Хакерами були завантажені документи, листи депутатів та їхніх офісів.
За даними Der Spiegel, до хакерів потрапили документи офісу Ангели Меркель. Вже тоді організаціям, що працюють в галузі кібербезпеки, стало відомо, що атака була вчинена російським угрупуванням APT28, також відомим як Fancy Bear і Pawn Storm.
Вірменія
Перед виборами у країні працювали представники СЗР, ГРУ і ФСБ, намагаючись реалізувати один із ключових проєктів Москви — просування проросійськи налаштованих політичних сил. Найбільшу активність у цьому напрямку виявляли голова Четвертого департаменту країн СНД Михайло Калугін, який давно підозрювався у роботі на російську розвідку, сенатори Костянтин Косачов та Костянтин Затулін, а також фонд Горчакова.
Інформаційну кампанію проти Нікола Пашиняна координувало управління президента зі стратегічного партнерства та співробітництва (УСПС), яке очолює ставленик першого заступника керівника АП Сергій Кирієнко, ексатомник Вадим Тітов.
У ролі «м’якої сили» на виборчу кампанію намагалося впливати Росспівробітництво. Під егідою підвідомчого йому «Російського дому» в Єревані влаштовували семінари, лекції, де учасникам показували кіно про «відродження нацизму в Україні» і вселяли думку, що тільки з Росією Вірменія має майбутнє.
Молдова
Восени 2025 року Росія розробила план втручання у парламентські вибори в Молдові. Зокрема, у кампанії з поширення дезінформації, що дискредитує уряд Маї Санду, взяв участь олігарх-утікач Ілан Шор, який переховується в Росії. За інформацією Центру Кирила Парубця, він фінансував як мінімум одне молдовське політичне об’єднання — блок «Перемога», який об’єднує партії «Шор» (заборонена в Молдові з 2023 року через неконституційність та зв’язки з Кремлем), «Шанс», «Відродження», «Альтернативна сила порятунку Молдови» та «Перемога».
Крім того, за даними джерел Центру Кирила Парубця в Молдові, Росія через Ілана Шора фінансувала низку дрібних політичних проєктів, покликаних відтягнути голоси у ліберально-проєвропейської політичної партії PAS.
Журналісти виявили проросійську мережу, яка координується через Telegram і фінансується через Промзв’язокбанк, також пов’язаний з олігархом-утікачем Іланом Шором. Вони проникли туди під прикриттям. Новоприбулим обіцяли по 3 тисячі леїв на місяць (приблизно $170) за публікації у Facebook і TikTok постів та відео, які дискредитують уряд Санду. Мережа складалася як мінімум із 90 TikTok-акаунтів, деякі з яких видавали себе за реально існуючі новинні агенції.
Під час референдуму про євроінтеграцію Кремль займався скуповуванням голосів.
Чорногорія
2016 року кремлівські спецслужби за допомогою бойовиків, які воювали на Донбасі, намагалися організувати переворот у Чорногорії, щоб не допустити вступу країни до НАТО.
Прем’єр-міністр Чорногорії Міло Джуканович заявив про запобігання спробі державного перевороту у жовтні 2016 року. Згідно з офіційними даними, дві дюжини змовників із Чорногорії та Сербії, можливо керовані з-за кордону, спробували придбати зброю, потрапити в день виборів на територію парламенту під виглядом поліцейських, організувати провокацію, інсценувавши напад на присутніх там мирних демонстрантів, і під цим приводом захопити парламент та арештувати, а можливо і вбити прем’єр-міністра. Після цього планувалося, що влада перейде до «Демократичного фронту» – антинатовської та проросійської партії. Чорногорська влада заарештувала 20 осіб.
Спеціальний прокурор Чорногорії Мілівой Катнич зазначав, що за підготовку плану перевороту було затримано двох росіян, які залучили як основного організатора громадянина Сербії. Організатор далі рекрутував громадян Сербії та Чорногорії, його завданням було знайти до виборів орієнтовно 500 осіб. За словами Катнича, ядро групи складали 50 озброєних і натренованих терористів із Росії та Чорногорії «з бойовим досвідом у третіх країнах». Пізніше з’ясувалося, що один із двох росіян, яких Чорногорія оголосила у розшук через Інтерпол, відомий слідству як Едуард Широков, виявився співробітником ГРУ.
Крім того, причетними до проведення перевороту виявилися голова прокремлівської організації «Сербські вовки» Олександр Синджелич, який воював на Донбасі (докладніше про нього The Insider вже писав), та націоналіст Мірко Велимирович. Згідно зі свідченнями Синджелича, опублікованими чорногорською прокуратурою, із ним зв’язалися «російські націоналісти», яких він раніше зустрічав, коли воював на боці сепаратистів на Донбасі у 2014–2015 роках. Цими «російськими націоналістами» були Едуард Широков та Володимир Попов, про особу якого мало що відомо. Докладніше операцію ГРУ у Чорногорії The Insider розбирав у серії розслідувань «Кремлівський спрут».
Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
