ф

Джерело: Ірина Якутенко, для The Insider

The Insider продовжує аналізувати поширені міфи про коронавірус. У минулих епізодах ішлося про те, як Китай нібито лікує вірус арбідолом, про те, що за пандемією начебто стоїть Білл Гейтс або навіть… Путін! Цього разу ми коротко розглянемо відразу 7 популярних міфів про Covid-19.

SARS–CoV-2 створений штучно?

The Insider уже писав про найбільш поширені конспірологічні теорії про коронавірус, в яких його створення приписується китайцям, американцям, росіянам і – як же без цього – євреям. Однак же самий міф цей продовжує поширюватися іноді в самих наукоподібних формах, причому розповсюджують його як у провладних колах (як, наприклад,  президент Курчатовського інституту і друг Путіна Михайло Ковальчук), так і в опозиційних (наприклад, Андрій Ілларіонов).

Як доказ наводилося «дивовижний» збіг: в Ухані, де стався перший спалах, розташований один із найбільших китайських вірусологічних інститутів, частину лабораторій якого в 2017 році було сертифіковано для роботи з інфекційними агентами всіх класів патогенності. Серед інших збудників небезпечних захворювань в інституті вивчали вірус атипової пневмонії SARS – родича нинішнього коронавірусу, але з летальністю 10%. Саме фахівці Уханського інституту вірусології в 2005 році з’ясували, що природним резервуаром вірусів, подібних до SARS, є підковоносі кажани. І хоча підозри, що в китайських вірусологічних інститутах не все гаразд із безпекою, озвучувалися ще після спалаху SARS у 2002-2003 роках – причому їх офіційно озвучувала ВООЗ, – версію про те, що дослідники з КНР займаються створенням біологічної зброї, всерйоз не розглядав і не розглядає ніхто із серйозних вчених і чиновників від охорони здоров’я (а інциденти, пов’язані з недотриманням правил щодо роботи з небезпечними патогенами, регулярно трапляються і в інших країнах).

Ще два аргументи на користь того, що SARS-CoV-2 створений штучно, прихильники цієї гіпотези знайшли у двох дослідницьких статтях. Перша була опублікована в 2015 році, і її автори «схрестили» вірус атипової пневмонії SARS (щоправда, не «справжній», а адаптований для зараження мишей) з одним із коронавірусів підковоносів. Отриманий гібрид ефективно заражав гризунів і людські клітини легень. Серед авторів цього дослідження були вчені з Уханського інституту вірусології. У статті вони написали, що їхні результати свідчать про небезпеку нових епідемій, викликаних природними мишачими вірусами, оскільки можуть «схрещуватися» між собою точно так само, як у лабораторії. Більше того, автори доводять, що такі віруси погано піддаються лікуванню, яке працює для «батьківського» вірусу SARS. Однак ці деталі – а також той факт, що новий коронавірус навіть близько не схожий на гібрид 2015 року – до заголовків ЗМІ, що поширюють теорію про лабораторне походження вірусу, не увійшли.

Друга публікація, що «доводить» рукотворність SARS-CoV-2, з’явилася на сайті препринтів – тобто статей, які не пройшли рецензування. Її автори стверджували, що в геномі нового коронавірусу є чотири вставки з генома вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Практично відразу інші дослідники розкритикували цю роботу за гранично низьку якість аналізу: фрагменти, які були названі запозиченими з генома ВІЛ, настільки малі за розміром, що їх можна виявити ще в сотнях інших організмів. Автори погодилися із критикою і відкликали текст, однак цей факт, знову ж таки, був проігнорований ЗМІ.

У лютому 2020 року група авторитетних біоінформатиків опублікувала статтю, в якій показали невірогідність гіпотези про штучне походження уханського коронавірусу із, так би мовити, концептуальних позицій. Вчені розглядали послідовність амінокислот у білку, який відповідає за зв’язування вірусу із клітинним рецептором ACE2, – найважливіший процес, без якого зараження неможливо. Вони виявили, що ця послідовність не оптимальна з точки зору біоінформатичного моделювання. Інакше кажучи, якби уханський коронавірус було створено в лабораторії за допомогою спеціальних програм, які розраховують міцність зв’язування вірусного білка з ACE2 на підставі амінокислотної послідовності, його «хапальна» частина мала б інший вигляд. Оскільки програма розраховує ідеальну конструкцію з нуля, а еволюція працює з тим, що вже є. Численні аналізи геномів різних штамів SARS–CoV-2 також не виявили ніяких підозрілих вставок: послідовність РНК вірусу має такий самий вигляд, як і послідовність будь-якого іншого природного вірусу, і добре лягає на загальне еволюційне дерево коронавірусів.

Холод убиває коронавірус?

Якраз навпаки: при температурі +4°C вірус зберігається набагато довше, ніж при кімнатній температурі. За однією з гіпотез, на холоді ліпідна оболонка деяких вірусів твердне і ущільнюється, підвищуючи їх стійкість до зовнішніх впливів. В одній із робіт вчені, які досліджували «нестрашний» різновид коронавірусу – той, що викликає звичайну застуду, – встановили, що патоген зберігає активність навіть після 25 циклів заморожування при -72°C і подальшому відтаванні. Тож якщо навіть наступна російська зима буде нарешті дійсно суворою, це не стає перешкодою для SARS-CoV-2. Тим більше, що основну частину часу коронавіруси все одно проводять всередині людей, де температура становить майже 37°C.

Влітку коронавірусна епідемія ослабне?

Це переконання будується на аналогії з поведінкою звичних для нас простудних вірусів і вірусу грипу. Однак їх сезонність обумовлена ​​тим, що ці патогени давно живуть із нами по сусідству і в дуже багатьох людей виробився до них повний або частковий імунітет. Знайти нових носіїв вірусу дуже непросто, і будь-який чинник, який полегшує або ускладнює цей процес, призводить до помітної зміни динаміки інфікування. Влітку люди роз’їжджаються з міст на дачі та курорти, а діти не ходять у школи та садки. В таких умовах ланцюжки передачі інфекції виявляються дуже короткими і епідемій не виникає. До коронавірусу абсолютна більшість населення планети не імунна, тому незначна зміна числа доступних носіїв не може істотно сповільнити його поширення – тим більше що через карантин ніхто не їде у відпустки. Коли (і якщо) значна частина населення набуде імунітету до SARS–CoV-2, він може стати сезонним.

Вакцинація від пневмонії захистить від коронавірусу?

Вакцинація – максимально спеціалізована зброя, спрямована строго проти одного патогена. Вакцина – це ослаблений, а іноді вбитий вірус чи бактерія (або їхні синтезовані штучно фрагменти). Зустрівшись із ними, організм синтезує захисні білки (антитіла). Вони «налипають» на патоген і або самі знешкоджують його, або залучають для цього особливі імунні клітини. Вироблення антитіл займає час: він різний для різних інфекцій, але зазвичай ідеться про дні та тижні. Коли в організм потрапляє справжній інфекційний агент, «правильні» антитіла синтезуються дуже швидко, оскільки інструкції щодо їх створення зберігаються в особливих клітинах пам’яті й можуть бути моментально активовані. Але ці антитіла будуть спрямовані виключно проти патогена, представленого в вакцині. Іноді вони можуть частково працювати проти схожих «прибульців» – це називається крос-імунітет. Але дві наявні вакцини проти пневмоній стимулюють вироблення антитіл, які впізнають пневмококи або гемофільну паличку. І те, й інше – бактерії, відтак імунна відповідь на них ніяк не може працювати проти коронавірусу. Проте медики в деяких країнах рекомендують літнім людям зробити щеплення від пневмококової пневмонії, щоб знизити ризик її розвитку в разі зараження коронавірусом.

Антибіотики допомагають позбутися коронавірусу?

Антибіотики – речовини, що прицільно вбивають бактерії, але не віруси. Однак при важкому розвитку коронавірусної інфекції пацієнтам можуть призначати антибіотики, щоб не допустити розвитку бактеріальної пневмонії. На жаль, це відбувається досить часто з огляду на те, що ушкоджені коронавірусом легені не можуть нормально позбуватися від мокротиння, яка є чудовим живильним середовищем для мікроорганізмів.

Вірус залишається у клітинах назавжди?

Здатність вірусу – точніше, його генома – зберігатися у клітинах носія притаманна тільки патогенам із групи ретровірусів. Для того щоб закріпитися в ядрі нового господаря, ці віруси мусять містити кілька особливих ферментів. За їх допомогою геном вірусу «перекладається» з мови РНК на мову ДНК і потім вбудовується у ДНК клітини. У коронавірусів таких ферментів немає, а отже, «вписати» себе в клітинний геном вони не можуть.

Covid-19 викликає безпліддя?

На відміну від більшості інших «страшилок» про коронавірус, ця має наукову основу. Коронавірус дійсно може проникати у клітини чоловічих статевих шляхів, в тому числі й ті, що контролюють утворення сперматозоїдів. Більше того, аналіз крові чоловіків із COVID-19 показав зміну рівня статевих гормонів. Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) виявився істотно підвищеним, а співвідношення тестостерону до ЛГ і фолікулстимулюючого гормону (ФСГ) до ЛГ, навпаки, зниженим. ФСГ активує вироблення сперматозоїдів, а ЛГ стимулює синтез тестостерону. При цьому власне рівень тестостерону в заражених і здорових не відрізнявся. Що означають виявлені співвідношення тестостерону, ЛГ і ФСГ – не ясно. Чи змінюються кількість і властивості сперматозоїдів у чоловіків, які перехворіли на коронавірусну інфекцією, теж не ясно – такого аналізу поки ніхто не проводив. Але в будь-якому разі лікарі говорять про безпліддя тільки після того, як пара протягом року не може зачати дитину природним шляхом. Із часу одужання перших пацієнтів пройшло максимум п’ять місяців (якщо ми вважаємо, що спалах розпочався в листопаді 2019 року) – цього ще недостатньо, щоб говорити про стерильність. Найімовірніше, невдовзі ми побачимо нові дослідження на цю тему, які прояснять ситуацію.

Джерело: Ірина Якутенко, для The Insider