Джерело: Марія Авдєєва, для Reformation
Дезінформаційні операції Кремля становлять пряму загрозу для демократій, як тих, що лише формуються, так і усталених. Вони спрямовані на підрив стабільності наших суспільств і маніпулювання нашими поглядами і вибором. Стратегічна мета цих кампаній – послабити і дестабілізувати держави, на які спрямований деструктивний вплив.
У більшості випадків ці операції реалізуються за стандартними сценаріями.
Тактика інформаційних операцій
Як тоталітарна держава, Росія завжди ретельно підходила до планування і проведення кампаній з інформаційного впливу і дезінформації щодо країн-сусідів. Їхня тактика відточувалася ще радянськими спецслужбами. The New York Times в матеріалі «Сім заповідей дезінформації» виділяє наступні етапи.
- Правило 1. Знайдіть слабкі місця
Шукайте слабкі місця в суспільстві, на яке хочете вплинути, будь-які соціальні відмінності, які можете використовувати – економічні, регіональні, мовні. Шукайте способи підкреслити і посилити ці відмінності, змусивши людей втратити довіру один до одного.
- Правило 2. Велика брехня
Створіть велику, відверту брехню. Щось настільки обурливе, щоб ніхто не міг повірити, що це взагалі може бути вигадкою.
- Правило 3. Дещиця правди
Додайте до цієї брехні крихту правди. Пропаганда найбільш ефективна, коли в ній є часточка правди, тоді дезінформація сприймається в цілому.
- Правило 4. Приховайте свою участь
Приховайте свою участь, придумайте інше джерело. Коли люди почнуть шукати першоджерело, переконайтеся, що вони ніколи не усвідомлюють, що за цим стоїте ви.
- Правило 5. Корисний ідіот
Знайдіть корисних ідіотів, людей, які сприймуть ваше повідомлення і поширять його у вашій цільовій групі.
- Правило 6. Заперечуйте все
Якщо ваші дії спробують викрити, заперечуйте все, навіть якщо правда є очевидною. Це добре працює, оскільки ми маємо коротку концентрацію уваги, тому заперечення дає достатньо часу до настання наступного циклу новин.
- Правило 7. Довга гра
Будьте готові грати у довгу гру і вкладати ресурси в те, що принесе плоди лише через тривалий час.
Тепер, знаючи, як створюється інформаційна операція, ми можемо краще зрозуміти, як вона втілюється.
Практика реалізації у країнах «Східного партнерства»
Інструменти, техніки і методи, які Кремль використовував, з часом ставали все більш гнучкими, винахідливими, націленими на конкретні соціальні групи.
Видима зміна в підході Росії до інформаційних операцій відбулася у 2008 році, після вторгнення до Грузії, коли Кремль усвідомив, що не забезпечив медіасупровід своєї агресії. З того часу Росія взялася за активну розробку стратегії гібридної війни. Можливість продемонструвати нові методи Кремль отримав у 2014 році під час незаконної окупації Криму. З цього моменту дезінформація, спрямована на інші країни, перетворилася на основний зовнішньополітичний інструмент Кремля.
Нині сам термін «інформаційні операції» часто асоціюється саме з діяльністю Росії. Москва вважає країни «Східного партнерства» зоною свого пріоритетного впливу. Для посилення цього впливу на найближчих сусідів Кремль застосовує не «м’яку силу», а вважає за краще використовувати шантаж – політичний тиск, економічну блокаду, гібридну дезінформацію і пряму військову інтервенцію, як це сталося в Україні. І звичайно ж, під прицілом Росії знаходяться інші країни «Східного партнерства» – перш за все, Білорусь, Молдова і Грузія. При цьому як в Україні, так і в Білорусі активно використовується російський капітал для отримання контролю над регіональними та загальнонаціональними ЗМІ.
Це призвело до того, що завдяки стратегії гібридної агресії Росія перетворилася на основне джерело поширення дезінформації. При цьому, чим ближче інші країни знаходяться до кордонів Російської Федерації, тим гостріше вони відчувають випромінювану Кремлем загрозу і необхідність у співпраці для вироблення механізмів протидії.
Характерними рисами інформаційних операцій Росії в регіоні є хаотизація інформаційного простору, дискредитація правдивих повідомлень з використанням великої кількості різноманітних каналів, через які доноситься або напівправда, або відверта брехня. При цьому російською пропагандою використовується безліч джерел, багаторазове повторення і різноманітна аргументація.
Сучасна російська пропаганда оперативна, неперервна і циклічна, вона швидко реагує на поточні події. В силу того, що російські ЗМІ не прагнуть висвітлювати об’єктивну реальність, їм не потрібен час для перевірки фактів і підтвердження думок – вони поширюють свою інтерпретацію подій і фейкових новин.
Одночасно саме ті фактори, які роблять подібну модель пропаганди ефективною, ускладнюють вироблення механізмів протидії. Великий обсяг наративів і використання безлічі каналів для їх трансляції забезпечують стійкість всієї російської пропагандистської системи, якщо вдається дискредитувати і заблокувати її окремі елементи. Крім того, фабрикація фактів займає набагато менше часу, ніж їхня перевірка.
Дуже часто російські інформаційні операції супроводжуються демонстрацією військової сили і мають стратегію ескалаційного домінування (масштабні військові навчання, провокаційні дії на кордоні, наступальні кібероперації, спеціальні диверсійні і розвідувальні операції). Їх мета – підвищити напругу до такого рівня, щоб змусити країни піти на переговори і, можливо, поступки Росії.
Механізми протидії
Хоча основу інформаційних операцій Російської Федерації становить обмежений набір методів та інструментів, Кремль проявляє високу варіативність їх застосування. Таким чином, протидія окремим їхнім елементам і проявам має обмежену перспективу.
Проблема в першу чергу полягає в тому, що ми найчастіше намагаємося діяти реактивно і реагуємо постфактумно. Деконструкція дезінформації безумовно має вкрай важливе значення для розуміння механізмів роботи російської машини пропаганди. Однак нам необхідно більше звертатися до проактивних дій і співпраці у протидії інформаційній агресії.
З того часу, як Росія перейшла до активної фази проведення інформаційних операцій з метою досягнення зовнішньополітичних цілей, експертне співтовариство, державні структури, міжнародні організації та бізнес намагаються знайти дієві механізми для їх нейтралізації.
Зокрема, активно розвиваються системи моніторингу інформаційних атак для постійного збору та документування випадків прокремлівської дезінформації.
Державами визнається, що ЗМІ та сама інформація є стратегічними національними активами. Зазіхання на ці активи повинні тягти за собою відповідальність. Крім того, доцільно розглянути питання про застосування скоординованих санкцій проти іноземних посадових осіб, які очолюють державні органи, що проводять інформаційну війну.
Також позитивно зарекомендувала себе практика, коли громадські організації самостійно або за підтримки держави виявляють фейкові новини та пропагандистські наративи, виробляючи конкретні методи їх викриття.
На додачу до названих доцільно посилювати й інші захисні механізми щодо попередження дезінформації.
Перспективним напрямком є підвищення медіаграмотності. Добре поінформоване суспільство, ЗМІ та державні органи дозволяють забезпечити більшу стійкість щодо іноземних кампаній з дезінформації.
Ініціативи, спрямовані на підвищення медіаграмотності та критичного мислення повинні пояснювати механізми інформаційної війни, розроблені методи протидії, цілі, завдання та загрозу російського інформаційного впливу.
З цією метою необхідно проводити цілеспрямовані кампанії для підвищення обізнаності щодо негативних наслідків дезінформації, освітні заходи, спрямовані, зокрема, на захист цілісності виборчого процесу.
Для ефективної протидії необхідні також спільні зусилля держави і громадянського суспільства, засновані на взаємній довірі. Саме руйнування довіри і є одним із напрямків кремлівської пропаганди.
Для цього необхідно виробляти стійкість перед дезінформацією – з метою протистояння зовнішньому тиску і фальсифікаціям. Це означає, що держави повинні безперервно адаптуватися до нової ситуації за допомогою законодавчих змін, запускати урядові програми підвищення інформаційної грамотності з максимально юного віку, підтримувати організації громадянського суспільства, які працюють над викриттями дезінформації, зміцнювати національні медіаринки.
Необхідно також покращувати комунікації між владою і суспільством, що дозволить зробити усі перераховані механізми на порядок більш ефективними.
Ще одним ефективним механізмом протидії є викриття інформаційних операцій.
Джозеф Най стверджує, що найкращим захистом проти використання авторитарними режимами «гострої сили» є викриття та оприлюднення подібних спроб.
У зв’язку з цим доцільно провести розбір і опис використовуваних Росією методів впливу, а також розробити базові сценарії протидії їм. Це спростить їх виявлення за часів політичної нестабільності, особливо в період виборів.
Починаючи з 2014 року, шістнадцять виборчих процесів у Європі підпали під вплив дезінформаційних кампаній, здійснюваних і підтримуваних Кремлем групами.
За таких умов доцільно запозичувати напрацювання щодо виявлення та протидії російської дезінформації, вивчати тактики дій Кремля, особливо для країн, де Росія використовує аналогічні механізми.
Наприклад, і для Білорусі, і для України, де Кремль експлуатує фактори схожості мов, наявність прикордонних територій, спільних історичних моментів, інформаційна агресія становить постійну загрозу. З метою мінімізації гібридного російського впливу на медійну сферу цих країн, доцільно створювати власний експертний альтернативний порядок денний.
Важливо робити подальші кроки щодо зменшення ресурсного потенціалу Кремля в інформаційному полі країн «Східного партнерства».
Слід зазначити, що ЄС надає перевагу ненормативним ініціативам та саморегулюванню. Основними трендами боротьби на рівні загальноєвропейських інститутів є:
- оцінка масштабів поширення проблеми і можливий вплив на виборчу систему і вибори;
- активізація зусиль приватного сектора;
- налагодження комунікацій між інститутами ЄС та національними урядами, а також координація між державами-членами безпосередньо;
- підвищення громадської і медійної стійкості до фейкових новин.
Показовим прикладом є робота Європейської мережі електоральної співпраці (European cooperation election network), яка об’єднує національні виборчі органи, регуляторів аудіовізуальних ЗМІ, шість органів кібербезпеки і захисту даних, а також відповідні експертні групи, наприклад, із розвитку медіаграмотності.
Як пише Даніель Барта з Центру Євроатлантичної інтеграції та Демократії, – хоча це звучить очевидно, не так багато зусиль було витрачено, щоб організувати базове співробітництво в більшості дотичних країн регіону.
Висновок
Останні шість років гібридного протистояння Росія активно удосконалює тактику своїх дій, хоча її стратегія, спрямована на провокування і посилення суперечностей в інших країнах, залишається незмінною.
Кремль завжди гнучко використовував методи дезінформації, і продовжує їх розвивати, взявши на озброєння сучасні технології поширення інформації.
Однак чітке розуміння цілей агресора, вміння передбачити напрямок інформаційних атак Росії, використання накопиченого позитивного досвіду в кінцевому підсумку дозволять побудувати ефективну систему протидії гібридній агресії.
Джерело: Марія Авдєєва, для Reformation
Марія Авдєєва, Європейська Експертна Асоціація, експертка iSANS
***
Ця стаття опублікована в рамках проекту «Грамотність в Інтернеті для редакторів та адміністраторів публічних сторінок у соціальних мережах», який керується iSANS та підтримується грантом Міжнародного Вишеградського Фонду.
