Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Ще на етапі підготовки зустрічі президента США Дональда Трампа зі своїм російським візаві Владіміром Путіним, кремлівська пропагандистська машина оперативно почала просувати наратив, як «два дорослі дядьки порішають» долю України. Як повідомляв Центр стратегічних комунікацій, таким чином Москва прагнула дезорієнтувати, деморалізувати українців, підштовхнути громадянське суспільство до деструктивних дій. Після вже самої зустрічі, яка відбулася 15 серпня, російська пропаганда продовжила розкручувати ту ж саму ідею, конвертувавши її у наративи про «перемогу та успіх Росії» на перемовинах на Алясці та те, що ця зустріч та її результати стали «кошмаром для України та європейців».
Кремлівські фантазії про «успішний успіх»
Швидка реакція російської пропагандистської машини на «результати» зустрічі Путіна і Трампа на Алясці, свідчить про те, що цей комплекс реакцій було підготовлено заздалегідь. Практично весь пропагандистський апарат діяв злагоджено, за узгодженими меседжами, системно та цілеспрямовано – від російських топ-посадовців до телеграм-сміттярок. Відповідно, можна констатувати, що за умовним планом «А» будь-який результат зустрічі Кремль був готовий подати в інформаційному просторі як перемогу та успіх. План «Б» – за відсутності потрібних Кремлю результатів сам факт зустрічі мав бути висвітлений як нечуваний прорив, «пабєда» російської позиції та дипломатії.
Аналізуючи російські меседжі після зустрічі президентів, можна говорити про те, що Москва почала «продавати» обидва плани, які підсилюють один одного, штучно масштабуючи «досягнення» бункерного диктатора на зустрічі з Трампом.
Так, «запасний» президент РФ, заступник голови Ради Безпеки Російської Федерації Медведєв у своєму телеграм-каналі буквально через декілька годин після перших звісток про «результати» зустрічі на Алясці включився у поширення наративу про «успішні успіхи» перемовин:
«…Важливо: зустріч довела, що переговори можливі без попередніх умов та одночасно з продовженням СВО. Головне: обидві сторони прямо поклали відповідальність за досягнення майбутніх результатів на переговорах щодо припинення воєнних дій на Київ та Європу».
Слід констатувати, що Мєдвєдєв, як і решта пропагандистів раніше, у своїх меседжах вкотре переклав відповідальність завершення війни в Україні на саму Україну та її європейських партнерів. Таким чином, російська пропаганда весь час повномасштабного вторгнення, у наративний спосіб знімаючи відповідальність за завершення війни з себе, фактично знімала з РФ і відповідальність і за початок агресії. Мовляв, не ми починали – не ми мусимо думати як завершити. Це один з наріжних пропагандистських наративів Кремля, де Росія – це жертва, яка шляхом вторгнення в сусідню країну – вимушена була… оборонятися.
Речниця МЗС Росії Марія Захарова, як представниця, так званого дипломатичного корпусу РФ, акцентувала у своїх меседжах увагу саме на «дипломатичній» перемозі Путіна: «Західні ЗМІ у стані, який можна назвати божевіллям, що переходить у повне божевілля: три роки вони розповідали про ізоляцію Росії, а сьогодні побачили червону килимову доріжку, якою зустрічали російського Президента у США».
Безумовно, факт червоної доріжки ніхто не скасовував – це зафіксовано на сотнях фото. Проте, Росія та Путін особисто продовжують бути в дипломатичній ізоляції, а зустріч на Алясці – це поки що одноразова акція. Бо шлях до повноцінного повернення Росії на поле міжнародної дипломатії поки що надійно закрито, зокрема ордером МКС на арешт Путіна.
Історичні байки як ознака безпорадності
Для штучного масштабування «дипломатичного» успіху Кремля Голова Держдуми РФ Володін, вдався до маніпулятивних історичних порівнянь, заявивши, що Путін втілив у життя мрію Рузвельта: «Ідея Рузвельта про зустріч з главою радянської держави на Алясці була реалізована через 82 роки Путіним і Трампом. Ось такі історичні паралелі. 5 травня 1943 року Рузвельт звернувся до Сталіна з проханням провести зустріч на Алясці…без участі Великобританії».
Годі казати, наскільки російська пропаганда полюбляє примітивні маніпуляції історичними фактами. Один із крайніх яскравих прикладів – маніпуляція очільника російської делегації на перемовинах у Стамбулі Мєдінского. Він заявив, що Росія може воювати вічно, посилаючись на війну Росії проти Швеції у 18 столітті, що тривала 21 рік. Щоправда, як саме події 300-річної давності доводять військові спроможності сучасної РФ, Мєдінскій пояснити не зміг. Володін – проігнорував незручні для росіян факти про реальну історію про можливу зустріч Сталіна і Рузвельта на Алясці. Справді, Рузвельт неодноразово кликав Сталіна на перемовини. В січні 1943 року в листі до Сталіна він запропонував зустрітися десь в Судані або в Алжирі. Сталін відмовився, сказавши, що у нього триває підготовка до головних операцій у Другій світовій війні на власній території. Вдруге Рузвельт у березні 43-го року запропонував зустрітися Сталіну десь на Беринговій протоці – на території СРСР або ж на Алясці. Камчатка теж розглядалася – але без Черчилля. Сталін знову відмовився, бо, мовляв, це може образити Черчилля…
Як Скабєєвій наснився новий «світопорядок»
До маніпуляцій про «успіхи на Алясці» не могли не включатися і топові пропагандисти кремлівського пулу. Так, пропагандистка Скабєєва намагалася «викрутити» перемогу Кремля із допису Дональда Трампа.
У мережі Truth Social він написав: «Всі дійшли висновку, що найкращий спосіб покласти край жахливій війні між Росією та Україною — це пряма мирна угода, яка завершить війну, а не просто угоду про припинення вогню, яка часто не витримує перевірки часом».
На слова Трампа Скабєєва відреагувала наступним меседжем: «Тобто позиція президента США після переговорів із Путіним змінилася, тепер обговорюватимуть не перемир’я, а завершення війни. І новий світопорядок. Як того хотіла Москва».
Москва, можливо, і хотіла б змінити світопорядок. Це один з активних російських наративів: мовляв, РФ у протистоянні з «колективним Заходом» прагне змінити однополярний світ, де «гегемоном» є США, на багатополярний – для «блага і щастя» всіх народів на Землі. Але вся ця демагогія покликана лише виправдати війну проти Україні і спровоковане Кремлем протистояння із державами Заходу. А головне – у своєму дописі, який цитує Скабєєва, Трамп ані слова не говорить про зміну світопорядку.
Чим менша жертва – тим сильніше гавкають собаки
Як і при проведенні будь-яких інших масштабних інформаційних кампаній, російська пропаганда спустила з ланцюга цілу зграю так званих експертів. Цей «другий ешелон» пропагандистів працював на масштабування «успішного успіху» Росії, та цькування України та її європейських партнерів, яким Путін і Трамп нібито не залишили вибору.
«Зустріч на Алясці дозволила Вашингтону суттєво переосмислити умови українського врегулювання – США вперше сприйняли пропозицію Росії. Трамп тепер, швидше за все, глибше розуміння російської позиції. Це означає, що і Україні, і Європі доведеться змиритися», – заявив «РИА Новости» Скот Ріттер, якого російські пропагандисти представляють військовим аналітиком.
Але Скот Ріттер – топовий «американський» проросійський пропагандист, який відомий своєю антиукраїнською позицією, а також тим, що у 2011 році він був засуджений за контакти з неповнолітньою та за іншими звинуваченнями.
«Страшний сон Володимира Зеленського став дійсністю. Саміт на Алясці продемонстрував, що Росія та США здатні домовлятися один з одним щодо ключових питань забезпечення стратегічної безпеки без участі Києва, Брюсселя та Лондона, – коментував RT Павло Фельдман, заступник директора Інституту стратегічних досліджень та прогнозів Російського університету дружби народів.
Крім того, що Фельдман є чи не штатним експертом таких російських пропагандистських ресурсів, як «Sputnik», «Russia Today», «Свободная пресса», «ИЗВЕСТИЯ», «Лента.Ру», то він, як і Скот Ріттер просувають наратив про те, що Трамп і Путін «нагнули» Україну та Європу, вирішили самі долю України і що тепер українській стороні та європейцям залишається лише прийняти умови і підписати ті папери, які скажуть, і там, де скажуть.
Це наратив створений для російського «глибинного народу», який занурений в інформаційний вакуум. Бо насправді Президент Трамп і до зустрічі з Путіним, і після неї перебуває у постійному контакті з Києвом і його європейськими партнерами. Так, перед зустріччю Трамп консультувався із Президентом Зеленським, провівши з ним телефонну розмову, а також з лідерами провідних країн Європи. Одразу після завершення перемовин в Анкориджі Трамп знову зателефонував президенту України, згодом до цього дзвінка приєдналися й очільники європейських країн. 18 серпня Зеленський летить до Вашингтону, куди прибудуть федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, італійська премʼєрка Джорджа Мелоні, президент Фінляндії Олександр Стубб, президент Франції Емманюель Макрон, прем’єр-міністр Великобританії Кір Стармер, генсек НАТО Марк Рютте.
Тож бажання викреслити Європу та Україну з процесу прийняття рішень – є лише елементом російського наративу про глухий кут для України. Трамп та його команда ведуть активний діалог з українською стороною та європейськими країнами.
«Міцні горішки» дружби
У намаганнях підсилити аргументи для демонстрації позитивних результатів зустрічі на Алясці, російська пропаганда просуває піднаратив про «теплі відносини» Путіна і Трампа, про «зустріч двох давніх друзів». Мовляв, те, що обговорено і вирішено між «друзями» – міцніше за міцні горішки, тож у Зеленського та інших європейських лідерів немає шансу на щось вплинути.
«Результати зустрічі Путіна та Трампа на Алясці «неймовірно позитивні»… Я думаю, що їхня зустріч була дуже важлива… На зустрічі двох президентів звертала на себе увагу «мова тіла» – лідери поводилися при зустрічі як двоє старих друзів», – заявив РИА Новости угорський політичний експерт Георг Шпетле.
«Для Європи стало жахом те, що Трамп особисто зустрічав Путіна червоною доріжкою. І був дуже теплий потиск рук. Це було схоже на зустріч старих друзів або, як мінімум, однодумців, які розуміють одне одного», – заявив RT директор Інституту дослідження проблем сучасної політики Антон Орлов.
Проте факти про «теплу зустріч» нібито «двох друзів» говорять про інше. Що б там не говорили у Москві, зустріч на Алясці – лише один з етапів довгої дипломатичної боротьби, а зовсім не її фінал. Звичайно, Кремль волів би швидко вирішити «українське питання» без України, але нічого подібного не відбулося і не відбудеться. Тому що світ, в якому Україна – це безсуб’єктна територія, долю якої вирішують лідери «наддержав», існує лише у свідомості Путіна. І лише там – в уяві російського диктатора – Росія є «наддержавою», яка може свавільно диктувати свою волю іншим країнам.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
