Джерело: The Insider
Представниця МЗС РФ Марія Захарова на «Форумі майбутнього 2050» заявила:
«Чи варто мені нагадувати вам про Девіда Рокфеллера, який прожив 101 рік і поміняв вісім сердець? Чи варто мені нагадувати вам про чорну трансплантологію, яка вирувала в 90-ті роки в центрі тієї ж таки Європи на території колишньої Югославії, нині Сербії? <…>
Зараз ця сама чорна трансплантологія вирує під покровом київського режиму, який одразу ж, у 2022 році, змінив законодавство, щоб відбір органів у людини відбувався з максимальною простотою, для цього не вимагалося б бажання та згода цієї людини. Може, саме тому і не забирають своїх — бо таке там розкриється! А розкриється обов’язково. Скільки прикладів ми говорили, ми називали і говорили: як у центрі знову ж таки Європи на цих найзахідніших майданчиках онлайн-торгівлі вже можна придбати собі деталі людських тіл якраз із території України».
Правдиве у всій цій тираді одне: Девід Рокфеллер дійсно прожив 101 рік. У його сім’ї взагалі чимало довгожителів; його відомий дід Джон Рокфеллер прожив 97 — і вже точно без жодної трансплантації органів. А історію про 6 пересадок придумали у 2015, ще за життя 99-річного Девіда Рокфеллера, гумористичний сайт пародійних новин World News Daily Report. У тій публікації повідомлялося, що операцію провела бригада приватних хірургів у його резиденції в Покантіко-Хіллз, штат Нью-Йорк. Останнє виглядає вкрай малоймовірним: такі операції можливі тільки в спеціально обладнаних клініках. Але це не збентежило прихильників сенсацій, і через два роки Gazeta.ru написала у своєму некролозі вже про 7 операцій. Фейк про 8 сердець Рокфеллера викрило у 2017 році навіть видання «Комсомольська правда».
Повідомлення про «чорну трансплантологію» на Балканах були предметом міжнародного розслідування за участю поліцейської місії ЄС у Косові Eulex. У 2013 році 5 осіб було засуджено. Серед обвинувачених були двоє колишніх членів косовського уряду, зокрема ексміністр охорони здоров’я, але їх виправдали. У приштинській клініці Medicus провели щонайменше 30 незаконних операцій. Діяльність цієї злочинної групи не була безпосередньо пов’язана з війною; пересаджували нирки, продані жителями Молдови, Росії, Казахстану та Туреччини, які потребували грошей.
У 2010 році швейцарець Дік Марті представив у Раді Європи доповідь про торгівлю органами під час війни у Косові у 1998–1999 роках. За його інформацією, до «чорної трансплантології» були причетні командири Армії звільнення Косова, зокрема Хашим Тачі, який згодом став прем’єр-міністром. Справу розслідувала міжнародна група слідчих на чолі з американським прокурором Клінтом Вільямсоном. У 2014 році той оголосив, що слідча група встановила причетність кількох високопосадовців з АОК до злочинів проти людяності та воєнних злочинів. А от щодо епізодів із «чорною трансплантологією» Вільямсон визнав відсутність доказів:
«Як я вже сказав, наші висновки значною мірою відповідали висновкам у звіті Марті, який також стосується звинувачень щодо цього питання. Однак для переслідування таких злочинів потрібен рівень доказів, який ми ще не отримали. Як і Дік Марті, під час розслідування ми зіткнулися зі значними труднощами у отриманні таких доказів. Це не означає, що ці докази не будуть зібрані, і ми, безперечно, продовжуємо активно їх шукати. Тому ми в жодному разі не відкидаємо обґрунтованість цих звинувачень.
Хоча я поки не вважаю, що існує достатньо вагома доказова база, щоб зробити висновок про те, що обвинувальні висновки можуть бути пред’явлені з цього аспекту справи, я дійсно відчуваю особливий обов’язок розглянути це питання у світлі уваги, яка була зосереджена на ньому. Я можу сказати зараз, що є переконливі ознаки того, що ця практика справді мала місце в дуже обмежених масштабах і що невелика кількість людей була вбита з метою вилучення та торгівлі їхніми органами. <…>
Заяви, які мають на увазі, що сотні людей були вбиті з метою торгівлі органами, повністю не підтверджуються інформацією, яка є у нас і Діка Марті. Якщо навіть одна людина зазнала такої жахливої практики, а ми вважаємо, що невелика кількість була, це жахлива трагедія, і той факт, що це сталося в обмеженому масштабі, не применшує жорстокості такого злочину. Але також немає сенсу перебільшувати цифри і створювати невиправданий біль та занепокоєння для сімей, яким невідома доля своїх близьких, змушуючи їх уявляти цей додатковий вимір страху».
Достатні для винесення звинувачення докази цих злочинів не були зібрані.
Але такі злочини були хоча б технологічно можливі: за версією Марті, людей викрадали, вивозили до підпільної клініки на території Албанії, де їх убивали та вилучали органи. Цього не можна сказати про історію Захарової, яка пояснює неготовність України прийняти від Росії тіла загиблих бійців тим, що у них можуть бути вилучені органи. Простежити її логіку практично неможливо. Як взагалі в Росії могли опинитися тіла жертв українських «чорних трансплантологів»?
Якщо органи вилучали у загиблих бійців, то виходить, що після цієї операції тіла під час відступу кидали на полі бою. Отже, це робили в останній момент перед відступом. Але органи залишаються придатними для трансплантації дуже недовгий час: нирка – максимум до 30 годин, печінка – до 15 годин, серце – до 6 годин. Доставити органи з передової до клініки, яку навряд чи стали б влаштовувати в місці, де є небезпека обстрілу, навряд чи можливо, особливо з огляду на те, що повітряне сполучення в Україні припинено.
Анітрохи не правдоподібніше виглядає пояснення, за яким трупи жертв «чорних трансплантологів» доставляли на передову, щоб під час відступу кинути на поле бою: це занадто складний і небезпечний спосіб позбавлятися тіл, причому для цього ще потрібно заздалегідь знати, коли і на якій ділянці фронту відбудеться відступ.
Тож залишається лише припустити, що в Україні йшли у бій солдати з вирізаними органами. Звісно, без однієї нирки людина може жити, але воювати — навряд чи.
Втім, немає диму без вогню: деякі з переданих Україні тіл загиблих справді були без внутрішніх органів. Зокрема так сталося з тілом журналістки Вікторії Рощиної. Українські правоохоронці пояснюють це спробами приховати сліди тортур, але є і «трансплантологічна» версія. Агентство «Укрінформ» повідомляло:
«Повернення до України тіл військовополонених без внутрішніх органів може бути свідченням того, що їх використовують у Росії для трансплантації.
Про це йшлося на зустрічі в Анкарі представників сімей військовополонених із Надзвичайним та Повноважним послом України в Туреччині Василем Боднаром, передає кореспондент „Укрінформу”.
“На сьогодні вже точно відомо, що ми отримуємо тіла замучених з полону (під час обміну тіл). Ми отримуємо не тільки замучені тіла, але й тіла, які, на жаль, без органів. Тобто це підтверджує той факт, що чорний ринок трансплантології органів Російської Федерації працює. І, на жаль, працює з нашими військовополоненими. Тому я вважаю, що про це необхідно говорити на увесь світ, щоб зупинити цей злочин”, — сказала дружина одного з військовополонених захисників Маріупольського гарнізону».
Джерело: The Insider
