Насправді Інститут національної пам’яті в експозиції «Церковний рашизм» розповідає про те, як російська православна церква стала інструментом імперської агресії. Виставка не має нічого спільного з релігійною нетерпимістю.
Проросійські джерела обурюються, що в Києві нібито відкрили виставку «ненависті до православ’я». На думку пропагандистів, експозиція, яку встановив на Контрактовій площі Інститут національної пам’яті, свідчить про те, що так званий київський режим нібито бореться зі свободою релігійного волевиявлення в Україні. «Під виглядом просвіщення вони несуть відверту русофобію», – стверджують у публікації.
Однак насправді експозиція, що її підготував Інститут національної пам’яті, присвячена не «ненависті до православ’я», а російській церкві як інструменту провладної пропаганди. На виставці представлено матеріали про те, як ще з 2014 року російська церква стала на бік агресора. Так, чимало священнослужителів російської православної церкви виправдовували російську агресію у Криму і на сході України. Храми московського патріархату ставали базами зберігання зброї чи переховування російських диверсантів і бойовиків. Священники РПЦ та УПЦ МП благословляли російських бойовиків на вбивства українців, а окремі із них брали участь у бойових діях на боці ворожих сил під час анексії Криму та вторгнення на Донеччину й Луганщину. З початком повномасштабного вторгнення тенденція тільки загострилася: 6 березня 2022 року патріарх Кирило виступив з промовою, в якій легітимізував військову агресію, та заявив, що Росія захищає так звану «божу правду». А 27 березня 2024 року в московському Храмі Христа Спасителя відбувся так званий «російський народний собору», на якому вторгнення в Україну відкрито проголосили «новим етапом національно-визвольної боротьби», а «відновлення єдності російського народу» через війну — ключовою умовою виживання та розвитку Росії у XXI столітті. На думку церковного собору, після завершення так званої «СВО» вся територія сучасної України має увійти в зону виняткового впливу Росії.
Виставка висвітлює також історії українських священнослужителів, що постраждали від російської агресії. Від рук російських окупантів в Україні загинуло 67 представників духовенства різних конфесій. Серед них — Степан Подольчак, настоятель храму ПЦУ з Хресонщини, якого у лютому 2024 році окупанти викрали з дому та закатували, та військовий капелан Максим Козачина, якого у перші дні повномасштабного вторгнення російські військові розстріляли на блокпосту. Понад 30 релігійних діячів наразі незаконно утримуються в полоні. Доля багатьох священиків ПЦУ, викрадених російською окупаційною владою, досі не відома.
Наведений у експозиції і історичний контекст співпраці керівництва РПЦ з радянськими каральними органами. Як наголосив на відкритті виставки Олександр Алфьоров, Голова Українського інституту національної пам’яті: «Російська православна церква не є канонічною, тому що була створена Сталіним у 1943 році. Спершу радянська влада фактично заборонила росіянам церкву, а потім дозволила її саме тоді, коли німецька окупаційна адміністрація на території України відновила православну церкву. Вони побачили в цьому ще один інструмент для формування спільного впливу на народи».
Отже, у матеріалах виставки не міститься жодної атаки на релігійні свободи громадян, їх вірування та практики. Експозиція критикує та викриває Російську православну церкву як інституцію, прямо причетну до численних воєнних злочинів, які російське військо скоює на території України. Ознайомитися з експозицією можна у сквері між виходом зі станції метро «Контрактова площа» на вулиці Спаській і пам’ятником Григорію Сковороді, або ж на сайті Українського інституту національної пам’яті.
Російська пропаганда далеко не вперше поширює наратив про «порушення прав вірян» в Україні. Раніше ми вже спростовували фейки про те, що в Україні заборонили православ’я, що священиків УПЦ масово мобілізують, аби «викорінити християнство», і що мощі з Лаврських печер вивезуть за кордон, щоб таємно продати.
