Ольга Семашко
Після політичної кризи 2020 року Олександр Лукашенко втратив частину зовнішньої легітимності. За таких умов Росія стала для нього ключовим партнером на міжнародній арені, що посилило політичну залежність Мінська від Москви і згодом призвело до співучасті у вторгненні в Україну. Протягом останніх трьох років військова присутність Росії в Білорусі зросла, а економіка країни стала майже цілком залежною від фінансової підтримки Москви.
У зовнішньополітичному вимірі Білорусь долучилася до гібридних операцій Росії проти країн Заходу, а білоруські державні ЗМІ почали активно використовуватися російською стороною в інформаційній війні — як для просування власних пропагандистських наративів, так і для обходу блокувань російських інформаційних ресурсів.
Однак стверджувати, що білоруська пропаганда стала абсолютним «дзеркалом» російської, було б хибно: всередині країни вона досі зберігає певний простір для маневру.
Від конфронтації до стратегічного партнерства
Білоруську та російську пропаганду десятиліттями пов’язують складні відносини, де від любові до ненависті достатньо одного необережного слова про Олександра Лукашенка. Оскільки наприкінці 90-х — на початку 2000-х критика режиму в Мінську з екранів російського телебачення лунала часто, у Білорусі ухвалили рішення обмежити кількість «недружнього» контенту. Російських телеканалів ніхто не блокував, але інформаційне мовлення зазнало цензури. Відомі випадки, коли з російських випусків новин вирізали[1] цілі репортажі про Білорусь; часто це відбувалося на тлі «газових», «нафтових» чи «молочних» воєн, що їх сторони вели між собою. Згодом Кремль звів до нуля публічні конфлікти з Лукашенком, і той став частим гостем на російських пропагандистських каналах. Попри це, Мінськ у 2014 році відмовився відкрито підтримати анексію Криму і не перейняв російської риторики щодо подій на Донбасі, воліючи позиціонувати Білорусь як нейтральний майданчик для переговорів.
Коли Білорусь зіткнулася з внутрішньою політичною кризою після президентських виборів 2020 року, у Москві забули минулі образи й весь пропагандистський ресурс спрямували на порятунок Лукашенка та його медіа, надавши кадрову, технічну й консультаційну підтримку. А вже у 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну і білоруська влада надала для цього територію країни, білоруській пропаганді довелося виправдовувати «не свою війну» крізь призму інтересів росіян, тобто наративами й термінами російської пропаганди.
Цей короткий екскурс в історію взаємовідносин білоруської та російської пропаганди дає змогу зрозуміти, що білоруські державні медіа, які становлять основу білоруської пропагандистської машини, не є повною мірою частиною російської пропаганди або її «дзеркалом». Об’єднання ресурсів відбувається в критичні моменти історії та за умови наявності політичної волі з боку влади кожної зі сторін. У «звичайний» час пропагандистські ресурси Білорусі та Росії мають цілком відмінні цілі, завдання й риторику. Так, російська пропаганда будується навколо ідеї великодержавності, «особливої місії» та постійного протистояння із Заходом. Вона агресивна, емоційна, використовує військову термінологію та створює образ Росії як обложеної фортеці, що веде «справедливу боротьбу» на міжнародній арені. Головне ж завдання білоруської пропаганди — не міжнародна мобілізація, а зміцнення внутрішньої стабільності та підтримка режиму. Ворогів білоруські державні ЗМІ шукають «усередині» — серед опозиції, НУО, незалежних журналістів.
Ресурси, які Росія витрачає на свою пропаганду, неспівмірні з білоруськими. Наприклад, згідно з планом, із російського бюджету у 2026 році на пропагандистські проєкти передбачено[2] витратити 1,7 млрд доларів. Найбільше коштів — 350 млн доларів — наступного року отримає Russia Today, телекомпанія, орієнтована на іноземну аудиторію. На цьому тлі Білорусь із нинішнім[3] річним бюджетом на всю пропагандистську машину в 61 млн доларів виглядає більш ніж скромно. Білоруські проєкти, що становлять прямий інтерес для Росії та пов’язані з війною в Україні або інформаційними атаками на країни Заходу, можуть отримувати додаткову підтримку — як фінансову, так і нефінансову, — і, за непрямими даними, це справді відбувається.
Білоруська пропаганда і війна в Україні: адаптація російських наративів
Війна в Україні — це тема, на яку нині білоруська пропаганда дивиться крізь призму російської, повторюючи стандартний набір наративів про нелегітимну українську владу[4], нацистів[5], Європу, яка воюватиме до останнього українця[6], та про «фейки» в Бучі[7]. Найчастіше ці висловлювання підкріплюються цитатами Олександра Лукашенка.
Проте є сфери, де меседжі білоруської та російської пропаганди різняться, що безпосередньо залежить від національних інтересів сторін. Наприклад, Лукашенко намагається всіляко заперечувати свою співучасть у воєнних злочинах; зокрема, він спростовує факт надання території Білорусі для нападу на Україну в лютому 2022 року. Він уже висунув безліч версій того, що тоді сталося, аж до тверджень, ніби російські війська після навчань випадково[8] опинилися під Києвом. Білоруські пропагандисти намагаються підтримувати офіційну версію про неучасть Білорусі у війні, тоді як російська пропаганда, навпаки, утримується від подібних коментарів.
Нелегальне переміщення українських дітей з окупованих територій — тема, де інтереси білоруської та російської пропаганди збігаються. Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав[9] ордери на арешт Володимира Путіна, а також уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, яких звинувачують у депортації українських дітей. Білоруський режим розглядають[10] як співучасника цих процесів. Правозахисникам вдалося ідентифікувати 2219 дітей, переміщених з окупованих територій України до Білорусі з 2021 року до червня 2024 року. До Міжнародного кримінального суду направлено відповідне подання щодо притягнення до відповідальності конкретних осіб, зокрема й особисто Олександра Лукашенка. Пропаганда в Білорусі, за аналогією з російською, всі звинувачення відкидає, намагаючись представити[11] вивезення українських дітей як благо для них самих і можливість втекти від війни в мирне життя.
За останні три роки в білоруській пропаганді змінилися підходи до позначення територіальних утворень на Донбасі, а також до трактування територіальної приналежності Криму. Білоруські пропагандисти раніше намагалися уникати означень «Луганська народна республіка» і «Донецька народна республіка». Де-юре ані анексія Криму, ані так звані «ДНР» і «ЛНР» Білоруссю не були визнані, і росіяни[12] болісно сприймали постійні спроби Лукашенка уникнути такого визнання. Попри те, що юридичного визнання досі немає, у білоруському інформаційному просторі «ДНР» і «ЛНР» уже легалізовані: Лукашенко зустрічався[13] з керівництвом цих територій, Білорусь розпочала там реалізацію проєктів[14], а на Донбас їздили[15] найвідоміші білоруські пропагандисти: Григорій Азарьонок, Ксенія Лебедєва та Людмила Гладка. Причому такий організований «десант» дозволяє стверджувати, що російська сторона могла сприяти в організації візиту, аби продемонструвати образ «єдиного інформаційного фронту».
Попри домінування в білоруському інформаційному просторі російських наративів щодо України та українців, самі білоруси виявляють стійкість до пропаганди й не займають різко вираженої проросійської позиції з цього питання. Згідно з останнім опитуванням[16] iSANS, кількість тих, хто не підтримує дії російських військ в Україні, скоротилася на 3% порівняно з минулим роком. Таку позицію зараз займають 34% білорусів, а підтримують дії російських військ 27% (торік таких було 26%). Решта 39% не змогли відповісти на це запитання, що, на думку соціологів, свідчить про відчужене ставлення цієї частини суспільства до війни в Україні.
Спільний фронт проти колективного Заходу
Глобальне протистояння з колективним Заходом — ще одна тема, яка об’єднала білоруських і російських пропагандистів. В обох державах акцентують увагу на тому, що Захід нібито прагне підірвати їхній суверенітет і стабільність, а через санкції чинить економічний тиск. Основні наративи: «Захід готується до великої війни»[17], «армія НАТО біля наших кордонів не призведе до нічого доброго»[18], «через мілітаристські витрати страждають прості люди»[19]. Інформаційна війна супроводжується цілком реальними гібридними атаками: провокаціями на кордоні, порушенням повітряного простору дронами або повітряними кулями з контрабандою, диверсіями, причетність до яких влада Білорусі та Росії заперечує.
У протистоянні із Заходом Білорусь відіграє цілком певну роль — подразника Литви, Латвії та Польщі. По-перше, у Лукашенка свої порахунки із сусідами, а по-друге, Росії не потрібно відволікати додаткові ресурси на постійні інформаційні атаки щодо цих держав; це завдання покладено на білоруських пропагандистів, контент яких потім використовується[20] на російських каналах.
Інформаційні випади пропагандистів насамперед спрямовані на політиків зазначених країн, які вводять санкції, закривають кордони, витрачають величезні кошти на озброєння, через що нібито страждають прості люди — литовці, латиші й поляки. Під час нещодавнього конфлікту навколо закриття білорусько-литовського кордону жертвами литовських політиків, за версією[21] білоруської пропаганди, стали водії та власники вантажівок, яких сама ж Білорусь фактично взяла в заручники й не випускала з країни.
Для підтвердження своїх слів перед зовнішньою аудиторією пропаганда робить ставку на громадян Литви, Польщі та Латвії, розраховуючи, що голос іноземця звучатиме вагоміше і підвищить довіру. Сформувався своєрідний пул коментаторів та експертів; найчастіше це російськомовні громадяни Литви і Латвії, а також лояльні до Мінська й Москви політики. Цей контент російською мовою потім поширюється у фейсбуці в тематичних групах.
З Польщею пропагандистам працювати складніше, оскільки російська мова там не настільки поширена, як у Литві[22] та Латвії[23], тому для польської аудиторії потрібно створювати окремий контент. Кілька років тому основні рупори білоруської пропаганди почали створювати польськомовні[24] версії своїх сайтів. Активно долучилася до процесу «Белтелерадіокомпанія»; її структурний підрозділ, міжнародне радіо «Білорусь»[25], залучив до співпраці колишнього суддю Томаша Шмідта, звинуваченого на батьківщині у шпигунстві, політолога й бізнесмена Даніеля Мікусека, а також журналіста Давида Карбонаро, який переїхав до Білорусі, переховуючись від боргів і кримінального переслідування. Ключовою програмою білоруських медіа з польської тематики є суспільно-політичний проєкт «Думки про Польщу: роздуми, дискусії, коментарі»[26]. Назва програми перегукується з прокремлівським пропагандистським ресурсом Myśl Polska[27]. Проєкти польською мовою обходяться білоруській пропаганді недешево: за інформацієюhttps://buromedia.io/be/news/svobodnoe-slovo-dlya-polshi-po-belarusski білоруських журналістів, гонорари авторам у 2024–2025 роках становили майже 410 000 євро, що значно перевищує витрати на аналогічні проєкти радіо «Білорусь» іншими мовами. Це може вказувати на те, що польські програми отримують фінансування з додаткових джерел.
Судячи зі статистики переглядів на YouTube (близько тисячі на кожен випуск), цей проєкт «Белтелерадіокомпанії» не здобув масової підтримки серед польської аудиторії, на яку орієнтований, хоча окремі програми збирають десятки тисяч переглядів.
Механізми адаптації до санкційного тиску
У березні 2022 року, у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Європейський Союз запровадив[28] санкції проти державних російських пропагандистських ресурсів, зокрема RT і Sputnik. Згодом перелік підсанкційних ресурсів розширився: на території ЄС було заборонено мовлення Voice of Europe, «РІА Новості», «Известий» і «Российской газеты», а також російських майданчиків «м’якої сили» — New Eastern Outlook і телеканалу «СПАС». Санкції торкнулися і білоруської пропаганди: міжнародний телеканал «Білорусь-24», що охоплює 174 країни, у 2022 році був відключений від супутникового мовлення на країни ЄС і Тихоокеанського регіону. Російська та білоруська пропаганда висловили[29] невдоволення такими обмеженнями, оскільки вони означали втрату традиційної телевізійної аудиторії. Водночас розпочалося тестування альтернативних способів поширення контенту.
Як такий майданчик активно використовувався YouTube: усі державні ресурси Білорусі та Росії створили канали для розміщення інформаційних програм, ток-шоу, фільмів та інших матеріалів. З 2022 року сама платформа розпочала активну боротьбу з російською пропагандою: починаючи з 2020 року TAG[30] заблокувала понад тисячу каналів, переважну більшість — після початку повномасштабної війни в Україні. Пік блокувань припав на травень-червень 2024 року, коли було закрито 38% від загальної кількості видалених каналів.
Білоруські ресурси масово під ці обмеження не потрапили; їхній контент блокується лише на запит окремих країн. Так, 18 вересня 2024 року в Литві було заблоковано 18 акаунтів білоруського радіо й телебачення після звернення Комісії з питань радіо і телебачення Литви.
Білоруські державні ЗМІ скористалися лояльнішим підходом платформ і почали випускати контент, орієнтований на російську та російськомовну аудиторію. Прямою ретрансляцією російських програм вони не займалися, але активно переповідали російські наративи у своїх шоу та проєктах. У результаті[31] російська аудиторія білоруської пропаганди почала перевищувати власне білоруську. Лідером[32] за переглядами на білоруському YouTube залишається телеканал «СТБ» (CTV BY), до топ-10 входять усі основні державні телеканали, а також інформаційне агентство «БелТА» і телепроєкти холдингу «СБ. Беларусь сегодня».
З урахуванням ризику блокування в YouTube у Білорусі був створений мультимедійний портал videobel.by[33], запущений у вересні 2024 року. Він функціонує як агрегатор білоруських пропагандистських каналів і, на думку його творців, «не зобов’язаний підкорятися бажанням іноземних політиків і бізнесменів».
Російська пропаганда зі свого боку використовувала обхідні шляхи блокувань: залучала блогерів, створювала нові акаунти в YouTube для прямого розміщення і поширення контенту. Таким чином, в умовах блокування технологічними платформами власних ресурсів російська пропаганда використовувала білоруські канали радше як додатковий, а не основний інструмент дистрибуції.
Висновки
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Білорусь стала частиною російської інформаційної системи, але не її цілковитим «клоном»: союз пропагандистів ґрунтується на збігу зовнішньополітичних інтересів і посилюється в кризові періоди, проте в інших обставинах кожна зі сторін переслідує власні цілі. Російська пропаганда орієнтована на зовнішню експансію, конфронтацію із Заходом і просування великодержавних наративів, тоді як білоруська зосереджена на внутрішньому контролі, підтримці влади та боротьбі з опонентами всередині країни.
Після 2020 року залежність Мінська від Москви різко посилилася, що призвело до глибокого проникнення російських наративів у білоруський інформаційний простір, особливо щодо українського питання. При цьому Білорусь усе ж намагається зберігати елементи власної позиції там, де це важливо для режиму Лукашенка, наприклад — у запереченні безпосередньої участі у війні. В інформаційній війні із Заходом Москва дедалі активніше використовує Білорусь як додатковий інструмент тиску і джерело контенту, особливо спрямованого проти Литви, Латвії та Польщі.
Санкції щодо російських ЗМІ та їх блокування в низці країн сприяли зростанню ролі білоруських ресурсів як транслятора проросійських наративів. Міжнародні технологічні платформи до білоруських пропагандистських ресурсів поки що ставляться більш лояльно, ніж до російських, не піддають їх масовому блокуванню і, найімовірніше, наразі не розглядають білоруську пропаганду як частину російської системи дезінформації.
[1] https://www.newsru.com/world/15nov2010/lukacenz.html
[2] https://www.moscowtimes.ru/2025/10/01/3-milliarda-rublei-vnedelyu-kreml-uvelichit-rashodi-nagospropagandu-donovogo-rekorda-a175959
[3] https://pravo.by/document/?guid=12551&p0=H12400048
[4] https://belta.by/president/view/lukashenko-otvetil-na-vopros-o-legitimnosti-zelenskogo-na-postu-prezidenta-ukrainy-654980-2024/
[5] https://belta.by/special/society/view/voennyj-ekspert-rasskazal-kak-ukrainskij-natsionalizm-kaplja-po-kaple-prevratilsja-v-ukrainskij-natsizm-744450-2025/
[6] https://belta.by/president/view/lukashenko-o-gibridnoj-vojne-protiv-belarusi-na-ljubye-agressivnye-vypady-gotovy-dat-samyj-zhestkij-724032-2025/
[7] https://belta.by/society/view/gleb-lavrov-sobytija-v-buche-voobsche-ne-na-nas-rasschitannyj-fejk-494557-2022/
[8] https://pozirk.online/ru/news/110903/
[9] https://news.un.org/ru/story/2023/03/1438787
[10] https://www.dw.com/ru/pravozasitniki-vlasti-belarusi-pricastny-k-militarizacii-detej-iz-ukrainy/a-70410143
[11] https://house.gov.by/ru/interview-ru/view/deputat-shevtsov-o-nadumannyx-obvinenijax-v-adres-belarusi-11595/
[12] https://t.me/SolovievLive/68415
[13] https://president.gov.by/ru/events/vstreca-s-glavoj-doneckoj-narodnoj-respubliki-denisom-pusilinym
[14] https://www.dw.com/ru/kak-belarus-zarabatyvaet-na-torgovle-s-nepriznannymi-respublikami/a-70057774
[15] https://reform.news/317469-azarjonok-gladkaja-i-lebedeva-priehali-v-mariupol
[16] https://isans.org/ru/sociological-research/belarus-i-mir-transformacziya-vneshnepoliticheskih-vzglyadov-belarusov-2023-2025.html
[17] https://belta.by/president/view/kak-zapad-pytaetsja-vtjanut-belarus-v-vojnu-lukashenko-razlozhil-vse-po-polochkam-558452-2023/
[18] https://belta.by/special/society/view/ne-nastorazhivat-nas-eto-ne-mozhet-volfovich-o-voennoj-aktivnosti-nato-vdol-granits-belarusi-441830-2021/
[19] https://www.novgazeta.by/news/oficialno/polshe-nechem-platit-zarplaty-i-pensii-iz-za-trat-na-ukrainu-i-militarizatsiyu/
[20] https://tass.ru/ekonomika/25581371
[21] https://www.sb.by/articles/pogranichnyy-tupik-vilnyus-pozhinaet-plody-sobstvennoy-sanktsionnoy-politiki.html
[22] https://www.youtube.com/watch?v=E9VHfhB0rZk
[23] https://www.youtube.com/watch?v=-NdOohtehig
[24] https://pol.belta.by/
[25] https://www.youtube.com/@MiedzynarodoweRadioBialorus
[26] https://www.youtube.com/watch?v=XL5TXmmhCEY&list=PL4dyP-eZCGxW34T-vknBQAGjVl-Ob9WuR&index=3&t=583s
[27] https://myslpolska.info/
[28] https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2022/03/02/eu-imposes-sanctions-on-state-owned-outlets-rtrussia-today-and-sputnik-s-broadcasting-in-the-eu/
[29] http://mininform.gov.by/news/all/mininform-vozmushchen-otklyucheniem-telekanala-belarus-24/
[30] https://blog.google/threat-analysis-group/tag-bulletin-q2-2025/
[31] https://baj.media/ru/belorusskie-propagandisty-proigryvayut-rossiyskim-v-tope-tv-programm-kremlevskie-novosti/
[32] https://infopolicy.net/youtube_belarus_102025/
[33] https://videobel.by/ru-RU
