Близько 150 тисяч росіян вже повернулися з війни проти України. Держава надає їм широкі соціальні гарантії — від грошових виплат до пільгової іпотеки. Офіційна пропаганда називає їх «гордістю країни» і «новою елітою Росії». Але, як показують опитування громадської думки, герої СВО все більше дратують росіян.
Володимир Путін неодноразово називав учасників СВО «новою елітою Росії» і «прикладом для наслідування». Він підкреслював, що саме ці люди повинні виховувати молодь і обіймати керівні посади в регіонах.
Навесні 2024 року за дорученням президента був запущений проект «Час героїв» — програма підготовки колишніх бійців СВО до держслужби. Проект курирує заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко.
Заявки на участь подали 65 тисяч осіб, проте відібрано було тільки 83, а реальні посади отримали 21 з них.
Найбільш помітним учасником став Артем Жога, колишній командир батальйону «Спарта». У червні 2024 року він був призначений повноважним представником президента в Уральському федеральному окрузі.
Решта учасників програми зайняли переважно регіональні або громадські посади.
Як бачимо, російський правлячий клас не поспішає поповнювати свої ряди героями СВО. Справа в тому, що правляча еліта є досить закритою структурою, випадкових людей там не буває, соціальні ліфти не працюють і точно ніяких учасників «СВО» в масовому порядку там не чекають.
Тому влада шукає для ветеранів інші форми зайнятості — наприклад, депутатські крісла. На муніципальних виборах 2025 року балотувалися 1663 учасники СВО, перемогли 1035, повідомила голова ЦВК Елла Памфілова. Скільки їх виявиться в Держдумі після виборів 2026 року — поки що неясно, так як депутати теж не поспішають розлучатися зі своїми мандатами. У пресі з’являлася інформація, що депутатам від «Єдиної Росії», які добровільно поступилися мандатами «героям СВО», пообіцяли допомогу з працевлаштуванням.
Інший спосіб зміцнити статус героїв СВО — патріотичне виховання молоді.
У школах по всій країні встановлюють меморіальні дошки на честь загиблих «героїв», а тих, хто вижив, запрошують поговорити з дітьми «про важливе».
Насправді ефект від цієї пропагандистської діяльності виявився зворотним. До четвертого року війни ставлення росіян до учасників СВО помітно погіршилося — це підтверджують і державні, і незалежні соціологи.
За даними ВЦИОМ, кожен п’ятий росіянин (19%) не вважає учасників СВО героями, рівними бійцям Великої Вітчизняної війни. Серед молоді таких — вже кожен третій.
Опрос «Левада-центру» показав: близько 40% росіян бачать в «героях СВО» душевно покалічених людей. Багато хто побоюється, що з їхнім поверненням зросте злочинність і рівень насильства. Навіть серед прихильників війни 35% визнають, що ветерани можуть бути небезпечними.
Ці побоювання небезпідставні. Багато учасників СВО мають кримінальне минуле, а після повернення скоюють нові тяжкі злочини. Російські ЗМІ регулярно повідомляють про випадки вбивств, зґвалтувань, грабежів і тортур, скоєних колишніми бійцями. Кількість військових, звинувачених у вбивстві після початку вторгнення в Україну, наблизилася до тисячі осіб.
Ці ризики розуміють і у владі. За даними джерел Reuters, близьких до адміністрації президента, Путін боїться, що повернення армії з війни призведе до зростання злочинності та політичної нестабільності. Один із співрозмовників агентства порівняв ситуацію з 1990-ми роками, коли ветерани війни в Афганістані формували банди та ОЗУ.
Побоювання пов’язані не тільки з кримінальними ризиками, але і з економічною ситуацією. Багатомільйонні виплати учасникам СВО різко контрастують з погіршенням становища інших росіян. На тлі падіння доходів і зростання цін соціальне роздратування буде тільки посилюватися.
Російській владі буде все складніше утримувати баланс між героїзацією учасників СВО і зростаючим громадським роздратуванням. З одного боку, Кремль потребує цих людей як інструменту пропаганди і символу «національної єдності». З іншого — саме вони стають джерелом соціальної напруженості, кримінальних ризиків і внутрішньої нестабільності. Кремлю доведеться шукати способи інтегрувати ветеранів у суспільство, не зруйнувавши при цьому сформований політичний і соціальний порядок — завдання, яке для сучасної Росії може виявитися одним із найскладніших після закінчення війни.
OS
