Путін 19 квітня ц.р. оголосив великоднє припинення вогню. Днем пізніше вже було відомо, що це перемир’я, як і багато попередніх, є фікцією. Протягом однієї доби українська сторона зафіксувала 2935 порушень перемир’я, задекларованого Москвою.
Немає сумнівів, що декларації Кремля щодо перемир’я мало чого варті. І власне, можна бути впевненим, що Москві, коли вона оголошує перемир’я або погоджується на нього, насправді ніколи не йдеться про дії, що ґрунтуються на гуманізмі. Посилання на святковий період чи будь-які інші офіційні причини не були і не є мотивом дій апарату Путіна.
Напевно, ми навіть не в змозі порахувати, скільки разів Москва декларувала або погоджувалася на перемир’я чи припинення вогню від початку своєї агресії у 2014 році. Може скластися враження, що чергові перемир’я наставали вже під час тривалих перемир’їв, які ніколи офіційно не були розірвані, але також ніколи не дотримувалися Росією.
Перед повномасштабним вторгненням ми мали справу з низкою домовленостей – чи то укладених як Мінські угоди, чи то в рамках нормандського формату. Росія завжди чогось вимагала, а потім звинувачувала Україну в недотриманні домовленостей. Багаторазово перемир’я використовувалося російськими військами для зміцнення своїх позицій. Нинішня ситуація виглядає аналогічно. Власне, можна бути впевненим: декларуючи перемир’я, Кремль вже має підготовлену інформаційну операцію, мета якої – звинуватити Україну в агресивній поведінці та зриві тиші.
Однак цього разу Україна вирішила вдатися до випереджувальних дій, і президент Зеленський запропонував повне, беззастережне припинення вогню після 20 квітня. Відповіддю Росії стало оголошення про «продовження бойових дій проти України». Звісно, підкріплюючи це інформацією про атаки з українського боку. Хоча сам Путін заявив, що «подумає» над великим перемир’ям.
Все це відбувається на тлі задекларованого мирного процесу та можливості досягнення миру, що анонсується президентом США Дональдом Трампом та американською адміністрацією. Путін, з одного боку, не хоче своїми висловлюваннями суперечити деклараціям США, але з іншого боку – явно діє всупереч тому, що мало б служити миру чи навіть перемир’ю.
Також не викликає сумнівів, що саме агресор завжди має більше інструментів для того, щоб запровадити перемир’я. Адже достатньо, щоб Росія припинила вогонь, і перемир’я стане фактом. Однак для цього потрібна воля, а її у Кремля просто немає. Особливо це помітно в питанні ракетних та дронових атак на українські міста, які не знаходяться на лінії фронту. Удари по українських містах найчастіше не мають військового значення, а носять терористичний характер і прямо спрямовані проти повсякденного життя мешканців усієї України. Позбавлення цивільного населення доступу до електроенергії – це не лише відсутність світла, а й відсутність води, тепла, ускладнення функціонування всіх установ, зокрема шкіл чи лікарень.
Варто також звернути увагу на ще один факт: зовнішній контроль за припиненням вогню, перемир’ям. Від самого початку російської військової агресії (тобто фактично з 2014 року) Україна надає можливість спостерігати за подіями на лінії фронту як міжнародним спостерігачам і дипломатам, так і іноземним журналістам. Доступ до лінії фронту, не кажучи вже про можливість контролю ракетних обстрілів з російського боку незалежними інституціями, які мали б доступ до російської території, є неможливим. Звісно, цим фактом Росія також маніпулює, привозячи підкуплених політиків, діячів і навіть осіб із західних країн, що послуговуються званням «журналіста». У цій містифікації беруть участь і особи, що мають польське громадянство. Вочевидь, вони не відповідають стандартам незалежних інституцій, чиї думки були б варті уваги. Однак для кремлівської пропаганди вони становлять своєрідну ширму і відіграють також важливу роль у пропагандистському процесі, спрямованому на російське суспільство. Адже вони вміло перекладають провину за агресивні дії та порушення домовленостей на Україну.
На жаль, без міжнародної підтримки, міжнародного контролю не існує шансу на серйознішу форму перемир’я, припинення вогню. Але передусім це неможливо без волі диктатора Путіна. А її, всупереч наївним твердженням, що лунають також і із Заходу, немає.
Графіка AI
PB
