Джерело: The Insider
Речник Путіна Дмитро Пєсков на так званому федеральному просвітницькому марафоні «Знание. Первые» (укр. «Знання. Перші») оцінив допомогу, яку західні союзники надали СРСР під час Другої світової війни. Російський Перший канал повідомляє:
“Ми все одно повинні бути вдячні нашим союзникам, вони допомогли нам у цій Перемозі. І знаменитий ленд-ліз дійсно нам допоміг”.
Водночас прессекретар президента РФ наголосив, що радянська армія все одно перемогла б нацистську Німеччину, навіть без допомоги США.
“Ми б все одно перемогли. Ми б ‘жерли землю’, але ми б перемогли”, — упевнений Пєсков.
Сучасне російське видання «Наука. Общество. Оборона» (укр. «Наука. Суспільство. Оборона») у статті з характерною назвою «Ленд-ліз, Друга світова війна та СВО» розповідає:
«Закон про ленд-ліз у роки Другої світової війни був ухвалений у США в березні 1941 року і відразу ж американський уряд поширив його дію на Велику Британію. У жовтні 1941 року представники СРСР, США і Великої Британії підписали в Москві протокол про взаємні поставки. СРСР висловив готовність сплатити за постачання союзників коштами із золотого запасу. У листопаді 1941 року Сполучені Штати поширили дію Закону про ленд-ліз на СРСР.
Усього за роки Другої світової війни постачання США за ленд-лізом союзникам склало приблизно 50 млрд дол., з яких на частку Радянського Союзу припало 22%. На кінець 1945 року постачання в СРСР за ленд-лізом склало в сумі 11,1 млрд дол. Із них на СРСР припало (у млн дол.): на літаки — 1189, танки та САУ — 618, автомобілі — 1151, судна — 689, артилерію — 302, боєприпаси — 482, верстати та машини — 1577, метали — 879, продовольство — 1726 тощо <…>
Крім американського ленд-лізу допомогу СРСР надавали також Велика Британія і (з 1943 року) Канада, об’єм цієї допомоги оцінюється сумами відповідно 1,7 млрд дол. та 200 млн дол».
$11,1 млрд часів війни за купівельною спроможністю відповідають приблизно $200 млрд у сучасних цінах.
У «Короткій історії Великої Вітчизняної війни» 1948 року видання йдеться:
«СРСР справді отримав під час війни за програмою ленд-лізу певні види озброєння, а також важливі для народного господарства машини, обладнання, матеріали, зокрема паровози, пальне, засоби зв’язку, різні види кольорових металів та хімікатів. Істотною допомогою стало, наприклад, постачання США та Англією 401 400 автомобілів. Однак загалом ця допомога не була хоч скільки-небудь значною і ніяк не могла вплинути на перебіг Великої Вітчизняної війни».
У виданні 1948 року наводяться дані про співвідношення кількості отриманої від союзників і виробленої в СРСР техніки. Іноземні поставки склали «по артилерійським гарматам всіх систем — 1,9%, танкам — 7%, бойовим літакам — до 13%, в автомобільному парку Червоної Армії імпортних автомашин у 1943 році було 5,4%, а 1944 році 19%. Загальний обсяг союзних поставок нібито становив приблизно 4% радянського військового виробництва».
Сучасні російські історики оцінюють обсяг поставок дещо інакше. У тій самій статті у виданні «Наука. Общество. Оборона» йдеться:
«Документи та свідоцтва, що стали доступними останніми роками, дають можливість об’єктивніше оцінити роль ленд-лізу. Якщо загальний обсяг поставок становив 4% валового продукту народного господарства СРСР, то за окремими видами озброєнь та обладнання, часом дуже цінного, він був набагато вищим. Так, у роки війни радянська авіаційна промисловість випустила 122,1 тис. літаків усіх типів, а з ленд-лізу надійшло 18,3 тис. літаків, тобто 15% всього літакового парку. Водночас бомбардувальники союзників становили 20%, а винищувачі – від 16 до 23%, літаки морської авіації — приблизно 29%. Причому більшість літаків за своїми льотно-технічними характеристиками не поступалася аналогічним типам люфтваффе, а подекуди й перевершувала їх.
Танки союзників становили 12% від випуску радянських танкових заводів (98,3 тис. машин, включно із САУ). І хоча за своїми бойовими якостями навіть найкращі з них (наприклад, М4-А2 „Шерман”) поступалися таким радянським танкам, як Т-34, КВ-1, ІС, перші партії, що прибули наприкінці 1941 року (501 танк), відіграли суттєву роль. То був час, коли кожен танк, який виходив із воріт танкових заводів, був на спеціальному обліку.
Важливими для Червоної Армії та народного господарства стали постачання автомобілів. 427 тис. машин (у СРСР за війну було вироблено 219 тис.) забезпечили Червоній Армії мобільність і рухливість, настільки необхідні в наступальних операціях 1943-1945 років. Вони склали 70% усіх автомобілів, які мала Червона Армія».
Легендарні реактивні міномети Б-13 (Катюші) встановлювали на шасі американських вантажівок Studebaker.
Маршал Георгій Жуков у розмові з Костянтином Симоновим відзначав:
«Говорячи про нашу підготовленість до війни з погляду господарства, економіки, не можна замовчувати і такий чинник, як подальша допомога з боку союзників. Насамперед, звичайно, з боку американців, бо англійці у цьому сенсі допомагали нам мінімально. Під час аналізу всіх сторін війни це не можна скидати з рахунків. Ми були б у важкому становищі без американських порохів, ми не могли б випускати таку кількість боєприпасів, яка нам була потрібна. Без американських „студебеккерів” нам не було б на чому тягати нашу артилерію. Та вони значною мірою взагалі забезпечували наш фронтовий транспорт. Випуск спеціальних сталей, необхідних для різних потреб війни, був теж пов’язаний з низкою американських поставок».
Жуков зазначав, що на момент початку війни СРСР технічно відставав від Німеччини. 1963 року органи держбезпеки, які прослуховували його розмови, зафіксували такий вислів:
«Ось зараз кажуть, що союзники ніколи нам не допомагали… Але ж не можна заперечувати, що американці нам гнали стільки матеріалів, без яких ми не могли б формувати свої резерви і не могли б продовжувати війну… У нас не було вибухівки, пороху. Не було чим споряджати гвинтівкові патрони. Американці по-справжньому врятували нас із порохом, вибухівкою. А скільки вони нам гнали листової сталі! Хіба ми могли б швидко налагодити виробництво танків, якби не американська допомога сталлю? А зараз виставляють справу так, що у нас усього цього було свого удосталь».
Микита Хрущов у мемуарах писав:
«Хотів би висловити свою думку і розповісти в неприкритій формі щодо думки Сталіна з питання, чи змогли б Червона Армія, Радянський Союз без допомоги з боку США та Англії впоратися з гітлерівською Німеччиною та вижити у війні. Насамперед хочу сказати про слова Сталіна, які він кілька разів повторював, коли ми вели між собою „вільні бесіди”. Він прямо говорив, що якби США нам не допомогли, то ми б цю війну не виграли: сам-на-сам з гітлерівською Німеччиною ми не витримали б її натиску і програли б війну. Цієї теми офіційно у нас ніхто не піднімав, і Сталін ніде, я думаю, не залишив письмових слідів своєї думки, але я заявляю тут, що він кілька разів у розмовах зі мною наголошував на цій обставині. Він не вів спеціально розмов з цього питання, але коли виникала розмова невимушеного характеру, перебиралися міжнародні питання минулого та сьогодення і коли ми поверталися до пройденого етапу війни, то він це висловлював. <…>
Яким був перебіг війни? Треба увійти в наше становище, подумки проаналізувати пройдений нами шлях після нападу Німеччини, особливо після того, як Гітлер змусив нас залишити Білорусь, Україну та величезні області Російської Федерації, зокрема й Північний Кавказ із його нафтоносними районами. Щоправда, основні нафтоносні райони залишалися там у наших руках, але вони були фактично виведені з ладу, обладнання демонтовано, припинилися видобуток та переробка нафти. Склалися важкі умови для промисловості. Крім того, ми втратили можливість економічно використовувати території, які дісталися противнику. <…>
Ми втратили найпотужніші бази з виробництва літаків, танків, моторів для тракторів і автомашин. А Сталінградський тракторний завод? Ми і його втратили. Там же знаходився найбільший гарматний завод, який давав легку і важку артилерію для армії та військово-морського флоту, включно з береговою артилерією дальнього бою. Можете собі уявити, яка насунулася на нас катастрофа? Ми опинилися без засобів пересування, у нас не стало заводів, які забезпечували нас автомобільним транспортом, особливо тягачами, без яких не можна воювати. Немає тяги! Доводилося орієнтуватися на коней, повертатись у минуле. Значна частина артилерії у нас перейшла на кінну тягу. Окрім нас у цю війну лише румуни воювали з артилерією, яка пересувалась на волах. Отже, і нам повністю переходити на волів та коней? Ось яке склалося становище. <….>
Тут американці та англійці доклали зусиль, щоб не дати нам вийти з ладу, щоб противник не розгромив нас, щоб ми не залишалися безпорадними. Вони нам давали літаки, автомобілі, озброєння. Коли я побачив машини, які ми почали отримувати, то своїм очам не повірив. А ми їх отримували у досить великій кількості. Ці цифри у нас поки що не опубліковані. <… >
Одним словом, до нас потекли всілякі товари. Якось Анастас Іванович [Мікоян] розповів, скільки він отримав дюралюмінію, сталі, бензину, літаків, матеріалів для виробництва літаків, скільки іншого військового майна та озброєння. Це була дуже суттєва допомога. Насамперед автомашини. Ми отримали можливість забезпечити рухливість наших військ, що в сучасних умовах є вирішальною умовою для успішної війни. Німці проти Франції і проти нас широко використовували рухливість своїх військ, завдавали ударів, що розтинали наче клином, а потім оточували наші війська, знищували їх або брали в полон і рухалися далі, здійснюючи марші на велику глибину нового оточення. Вони наводили паніку на цивільне населення, та й військові були налякані, схильні до страху оточення. <…>
А далека бомбардувальна авіація? На початку війни ми фактично її не мали. Вона була у нас, так би мовити, символічною. Іноді кілька літаків добиралися до Берліна. Але ж це не систематичні бомбардування. Таким бомбуванням не можна порушити виробничий потенціал противника. Це була крапля в морі, голкові уколи, а потрібні були потужні нальоти на промислові центри. В нас для цього не було можливостей. <…>
Хочу тут наголосити, яку кількість цих машин і якої якості ми отримали. Уявіть, як без них ми б наступали? Як би рухалися від Сталінграда до Берліна? Я не уявляю собі. Наші втрати були б колосальними, бо не було б жодної маневреності наших військ. Крім того, ми отримували багато сталі та дюралюмінію. Наша промисловість була підірвана, частково залишена ворогові. У цих умовах допомога від США мала дуже велике значення.
Але у Пєскова своя думка, не така, як у Жукова, Хрущова і навіть Сталіна. Він має свій рецепт перемоги за умов нестачі техніки та матеріалів для її виробництва: «жерти землю». Ефективність цього оцінити складно.
Джерело: The Insider
