Оскільки наприкінці серпня 2025 року президент Кароль Навроцький наклав вето на урядову поправку до закону про допомогу громадянам України та одночасно представив власний проєкт змін до цього закону, в обґрунтуванні якого вперше заявив про посилення положень щодо громадянства, у Польщі не вщухає дискусія з цього питання. За місяць по тому проєкт закону було оприлюднено, що ще більше розпалило дискусію. Проєкт передбачає подовження мінімально необхідного строку безперервного легального перебування іноземця на території Республіки Польща до десяти років. Стаття 30 Закону від 2 квітня 2009 року про польське громадянство містить таке положення:

«Польським громадянином вважається:
іноземець, який безперервно перебуває на території Республіки Польща щонайменше 3 роки на підставі дозволу на постійне проживання, дозволу на проживання як довгострокового резидента Європейського Союзу або права на постійне проживання, який має у Республіці Польща стабільне та регулярне джерело доходу і правовий титул на житлове приміщення».

Фактично сьогодні процес отримання польського громадянства триває щонайменше вісім років, не враховуючи процедуру його набуття, яка на практиці триває від одного до двох років, оскільки для отримання згаданого в статті постійного проживання спочатку необхідно безперервно перебувати на території Польщі на підставі дозволу на тимчасове проживання. Запропонована президентом зміна реально подовжить увесь процес до мінімум 15, а на практиці – до 16–17 років. Окремі положення стосуються інших ситуацій, як-от наявність Карти Поляка, шлюб із громадянином Польщі або толероване перебування (яке в окремих випадках замінює статус біженця).

Мета цієї статті не полягає в поясненні польського законодавчого процесу; однак наведення цих фактів є необхідним для розгляду використання цієї теми в дезінформаційних кампаніях.

Політик Конфедерації Павел Усьондек опублікував на платформі X розлогий допис, у якому описує, нібито український інформаційний портал переконує, що українці повинні мати своє представництво в польському Сеймі вже у 2027 році.

Цю тему справді згадано в статті, але не як заклик, а як констатацію факту – що така можливість існує. Варто зазначити, що всупереч тезі, яку неодноразово повторюють антиукраїнські дезінформатори, біженці, які прибули з України до Польщі у 2022 році, не отримають громадянство раптово у 2027 році, оскільки перебування на підставі Закону від 12 березня 2022 року про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території цієї держави (так званий спеціальний закон) не зараховується до строку перебування, передбаченого законом.

Повертаючись до допису Павла Усьондка, «Європейська правда», адже саме про неї йдеться, також нібито «звинувачує Польщу в зростанні ксенофобії». У чому, за логікою автора допису, має виявлятися ця ксенофобія? Портал наводить приклади депортації громадян України після подій, пов’язаних із концертом Макса Коржа, коли натовп завдавав пошкоджень на Національному стадіоні, а під час самого концерту було видно бандерівську символіку. У тексті також читаємо, що ксенофобською є «вимога польської влади: українці повинні працювати, платити податки і пенсійні внески, зберігати роботу (бо без неї вони втратять сімейні виплати) і, не дай Боже, не робити безладу”. Це, мабуть, цілком очевидні очікування від гостей, чи не так? »

(«żądanie polskich władz: Ukraińcy muszą pracować, płacić podatki i składki emerytalne, utrzymać pracę (bo bez niej stracą świadczenia rodzinne) i, nie daj Boże, nie narobić bałaganu”. To chyba dość oczywiste oczekiwania wobec gości, prawda? »)

Цей абзац є прикладом тонкої маніпуляції, адже в тексті Олени Бабакової справді з’являється теза про толерування урядом Дональда Туска зростання ксенофобії. На думку авторки, це один із чинників занепокоєння поряд з іншими, які Усьондек подає як нібито описані журналісткою «приклади ксенофобії». Це, здавалося б, дрібна маніпуляція, однак вона впливає на загальне сприйняття тексту «претензійної журналістки», як називає Олену Бабакову Павел Усьондек. Текст Усьондка «на основі» статті Бабакової також з’явився на порталі Конфедерації. Політик відверто бреше, пишучи, зокрема пишучи на приклад: «Як вона вказує, у Польщі проживає 1,7 млн українців, які регулярно набувають польського громадянства. У 2024 році це було аж 40 тис. осіб».

Ці цифри викликають подив. Порівняймо їх із цитатою з обговорюваної статті:

«При понад двомільйонній мігрантській спільноті у 2023 і 2024 роках Польща за президентською та воєводською процедурами надала громадянство лише близько 16 тис. осіб».

Тут варто уточнити, що цифра 16 647 стосується 2024 року, що на 37 % більше, ніж у попередньому році. Однак навіть у сукупності це не наближається до показника, наведеного політиком Конфедерації.

Навіть заголовок статті апелює до цієї абсурдної тези.

Скріншот зі сторінки konfederacja.pl
«Вони вже не приховують цього. Українці масово отримають польське громадянство»

Звичайно, неправдиві твердження дуже швидко підхопила ціла низка акаунтів – від звичайних тролів і, найімовірніше, ботів до інших політиків і симпатиків цього табору, зокрема Славоміра Менцена, який, на відміну від Павла Усьондка, принаймні навів посилання на оригінальний текст, щоправда в англомовній версії Антона Філіппова, що є дещо скороченим варіантом тексту Бабакової.

Скріншот з порталу X
Скріншот з порталу X

Насамкінець варто ще підкреслити одне принципове питання. Думки публіциста є його власними думками. Вони не є позицією держави – в даному випадку України. Так само, як думки пана Усьондка не є позицією польської держави. Дискусія щодо правильності тих чи інших поглядів, звичайно, дозволена і навіть є сутністю демократії та свободи слова, але вона повинна ґрунтуватися на правді, а не на брехливій маніпуляції.

Антиукраїнська риторика політиків Конфедерації вже не дивує і не шокує. Маніпулювання оригінальним текстом, перекручування даних або просто груба неправда – це інструменти пропаганди, яка за рахунок польсько-українських відносин покликана будувати підтримку однієї політичної опції. І, як завжди, на цьому виграє Росія – причому без необхідності вживати будь-яких додаткових дій.

ПМБ