1 травня 2025 року увійшло в хроніки польського суспільного життя черговим актом ганьби. У Бялій Підляській, місті зі стратегічним розташуванням біля східного кордону, стався скандальний інцидент: євродепутат Ґжеґож Браун зірвав український прапор з будівлі міської адміністрації, викинувши його у смітник. Ця подія не може розглядатися в категорії політичного фольклору. Це холоднокровно спланована проросійська провокація у виконанні політика, обраного голосами поляків до Європейського парламенту, яка оголює не лише цинізм виконавця, а передусім тривожну безпорадність держави.
Вчинок, який скоїв лідер «Конфедерації польської корони», шокує, але — як гірко зауважують оглядачі політичної сцени — на жаль, не дивує. Дивувати й лякати може лише пасивність правоохоронних органів та громадської думки, яка поволі звикає до відвертого «москвофільства», підкріпленого мандатом із Брюсселя.
Рецидив ненависті. Хто такий Ґжеґож Браун?
Щоб зрозуміти вагу цього інциденту, не можна дивитися на Брауна як на самотнього божевільного. Це чинний депутат Європейського парламенту та лідер партії «Конфедерація польської корони» — радикальної, монархічної та відкрито антизахідної формації.
Ґжеґож Браун роками будує свою кар’єру на крайньому націоналізмі та розпалюванні конфліктів. У минулому, ще як депутат польського Сейму, він «прославився» на весь світ атакою на релігійні символи (гасіння ханукальних свічок у Сеймі вогнегасником у 2023 році). Перехід до Європарламенту не змінив його методів — навпаки, надав їм міжнародного резонансу. Головним вектором політики його партії залишається антиукраїнізм. Під гаслами «Стоп українізації Польщі» Браун та діячі «Конфедерації польської корони» систематично прагнуть підірвати польські державні інтереси. Це середовище насправді реалізує порядок денний, що збігається з інтересами Москви: виступає проти військової допомоги Києву, підриває сенс існування Європейського Союзу зсередини та грає на найнижчих інстинктах.
Паливо для російської машини брехні
Ганьбебний вчинок у Бялій Підляській миттєво приніс плоди, на яких найбільше залежить виконавцю, — він став поживою для Кремля. Браун та його поплічники створюють готові картинки для російської пропаганди, а та хапає їх на льоту. Реакція Маргарити Симоньян, очільниці російського пропагандистського рупора RT, була миттєвою. Її допис у соцмережах, що вихваляє акцію польського євродепутата, є найкращим доказом того, кому служать такі провокації.
Для російських медіа лідер «Польської корони» є даром небес. Він дозволяє будувати фальшивий наратив, нібито поляки масово відвертаються від України, а навіть політики, відправлені ними до Брюсселя, борються з «бандерівщиною». Це брехня, але брехня, підкріплена зображенням євродепутата, що зриває прапор з державної установи, стає в руках Москви потужною зброєю в інформаційній війні, спрямованою проти єдності Заходу.
Отрута в президентській кампанії
Ці дії мають руйнівний внутрішній ефект. Лексика та терміни, що принижують українців чи євреїв, які Браун використовує щодня, — це вливання отрути в суспільну свідомість. Розпалювання неприязні та воскресіння історичних чвар у 2025 році, коли за нашим східним кордоном досі триває жорстока війна, є діяльністю на шкоду національній безпеці.
Ми бачимо це чітко в президентській кампанії, що саме триває. Хоча Ґжеґож Браун не є кандидатом, який має шанси обійняти найвищу посаду, а частина суспільства ставиться до нього з іронією, його підтримка, що коливається в межах кількох відсотків, є тривожним сигналом. Це «москвофільство» на нинішніх виборах звучить загрозливо гучно.
Що гірше, націоналістичні та примітивні наративи, досі зарезервовані для політичного маргінесу, який представляє «Конфедерація польської корони», починають проникати в мову «серйозних» кандидатів. Політики мейнстріму, борючись за голоси електорату, втомленого важкою економічною ситуацією, дедалі частіше не реагують на ці ексцеси, опосередковано легітимізуючи антиукраїнську риторику.
Безпорадність держави
Найприкрішим висновком сьогоднішнього дня є, однак, безпорадність польської держави. Імунітет євродепутата, що захищає Брауна ще сильніше, ніж попередній депутатський імунітет, змушує його почуватися безкарним. Зривання прапора дружньої держави мало б зустріти миттєву і рішучу реакцію служб, влади, громадської думки. Натомість усе закінчується інтернет-обуренням і безсиллям.
Ця безпорадність є небезпечною. Якщо держава не здатна поставити заслін провокаторам, які нищать її імідж та союзи, вона дає сигнал слабкості — сигнал, який чудово зчитують як політичні хулігани всередині країни, так і зовнішні вороги в Кремлі.
Fot. x.com/Konfederacja Korony Polskiej
PB
