Джерело: The Insider
На сайті МЗС РФ з’явився новий розділ: «Приклади проявів русофобії». У підзаголовку розшифровка терміна: «Приклади використання „мови ненависті” щодо Росії та русофобських висловлювань політиків і громадських діячів іноземних держав». Ось витяги з добірки таких висловлювань за 2025 рік:
Сенатор від республіканців Л. Грем:
«Якщо Путін та інші запитують, що відбудеться на 51-й день [закінчення терміну ультиматуму президента США Д.Трампа про припинення бойових дій в Україні протягом 50 днів], я б порадив їм звернутися до аятоли [верховний керівник і духовний лідер Ірану Алі Хаменеї]. Якби я був країною, яка купує дешеву російську нафту, тим самим підтримуючи військову машину Путіна, я повірив би президенту Трампу на слово».
(Повідомлення на платформі «Х», 15 липня 2025 року)
Що вже аж такого русофобського у цьому висловлюванні? Сенатор-республіканець Ліндсі Грем лише говорить про рішучість намірів свого президента і порівнює ефект від анонсованих стовідсоткових мит із руйнуваннями від американського бомбардування іранських ядерних центрів.
Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок:
«Мир у Європі може бути досягнутий лише через силу. Що принесе нам припинення вогню, яке через два або чотири роки може призвести до ще більшого горя, ще більших руйнувань, ще однієї війни в Європі».
(Пресконференція під час зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів G7 у Канаді, 13 березня 2025 року)
Тут міністерка закордонних справ в уряді Олафа Шольца висловлює своє ставлення до гіпотетичної домовленості щодо припинення вогню, яка не вирішує основну проблему. Чи не про те, до речі, говорила і російська сторона, яка пропонувала домовлятися про «першопричини конфлікту», а не про перемир’я? Інша річ, що вона мала на увазі дещо інші принципи врегулювання, далекі від міжнародного права.
Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок:
«Наша мета – це сильна та суверенна Україна. Для цього потрібна „позиція сили”, і це, зокрема, стосується переговорів із Путінською Росією…».
(Пресконференція під час зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС у Брюсселі, 17 березня 2025 року)
І знову ж таки, де тут «русофобія» та «мова ненависті»? Чи не в бажанні бачити Україну сильною і суверенною державою?
Міністр закордонних справ Чехії Я. Ліпавський:
«Диктатор Путін не визнає Зеленського як президента, українців як націю, а Україну як державу».
(Соцмережа X, 05.01.2025)
Про Росію як країну тут взагалі нічого немає. Але плутати Путіна з Росією для чиновників РФ є звичайною справою. Натомість міністр лише нагадує об’єктивні факти: згідно з резолюцією Європарламенту від 25 квітня 2024 року, президентські вибори в Росії «не були ані вільними, ані справедливими», а отже Володимир Путін «не повинен вважатися легітимним президентом». Тому визначення його як диктатора є цілком логічним.
Про Зеленського у травні 2024 року у зв’язку із закінченням терміну, на який той був обраний, Путін говорив:
«Звичайно, ми усвідомлюємо те, що легітимність чинного глави держави закінчилася. Думаю, що одна з цілей анонсованої конференції у Швейцарії якраз і полягає в тому, щоб західна спільнота, спонсори сьогоднішнього київського режиму підтвердили легітимність чинного глави держави або вже не чинного».
Про те, що українців як нації не існує і вони є частиною російського народу, Путін у 2021 році опублікував цілу статтю під назвою «Про історичну єдність росіян та українців». А Україну в інтерв’ю Такеру Карлсону у лютому 2024 року він назвав «штучною державою, створеною волею Сталіна». Отже, МЗС РФ, схоже, оголосило русофобією та мовою ненависті цілком коректний виклад поглядів Путіна.
Високий представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки К.Каллас:
«В.В.Путін продовжує бомбити Україну, і скоро, через десять днів, ми відзначатимемо страшну річницю початку війни, яка триває вже четвертий рік. Це сталося не відразу. Барабани війни били з 2008 р., коли Росія вторглася до Грузії, потім у 2014 р. вона вторглася на Донбас і анексувала Крим.
Після цього Росія використовувала Сирію як лабораторію для випробування зброї та процедур, які згодом були застосовані під час повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 р.».
(Заява на врученні премії Евальда фон Клейста під час Мюнхенської конференції з безпеки, 16 лютого 2025 року)
Тут, знову ж таки, немає нічого, крім коректного опису історичних подій.
Високий представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки К.Каллас:
«Немає жодних сумнівів у тому, хто тут агресор, а хто жертва. 24 лютого 2022 р. Росія почала бомбардувати Україну і продовжує робити це досі. Ніхто в Європі не хоче продовження цієї війни, і нікому в Європі не потрібна ця війна менше, ніж українцям».
(Заява під час пресконференції за підсумками засідання Ради ЄС із закордонних справ, 24 лютого 2025 року)
Міністр оборони Люксембургу Ю.Бакес:
«Три роки повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Три роки незаконної окупації. Три роки стійкості, мужності та рішучості з боку України. Три роки безперервної підтримки України Люксембургом. Люксембург — з Україною та на правильному боці історії».
(Повідомлення на платформі «Х», 24.02.2025)
Міністр закордонних справ Фінляндії Е.Ватонен:
«Ми перебуваємо у ситуації, коли Росія веде агресивну війну проти міжнародного права в Європі. На це слід відповісти».
(В інтерв’ю фінському інформаційному каналу YLE TV1, 25.01.2025)
І знову «русофобією» оголошують виклад загальновідомих фактів.
Серед «прикладів русофобії», знайдених МЗС, є й різкіші висловлювання, де європейські політики дають оцінку діям Росії, зокрема називаючи їх злочинними. Втім, порівняно з висловлюваннями російських чиновників, наприклад, заступника голови Ради безпеки Дмитра Медведєва, це можна вважати еталоном коректності.
Джерело: The Insider
