1 червня 2025 року увійде в історію цієї війни як день, коли Київ остаточно зруйнував міф про недоторканність російського тилу. Поки в західних столицях все ще тривають дебати про те, як «не дратувати ведмедя» і якими словами запросити його до столу переговорів, українці зробили те, що вміють найкраще: промовили до Кремля єдиною мовою, яку той розуміє. Операція «Павутина» — це не лише військовий успіх. Це жорсткий урок дипломатії для всього вільного світу.
Сьогодні українці показали нам усім — від Варшави через Берлін аж до Вашингтона — як перемагати Москву. Поки дипломати шліфують обтічні фрази в проєктах мирних угод, українські спецпризначенці та розвідка завдали удару, який змінює розклад сил за потенційним столом переговорів більше, ніж тисяча мирних самітів.
Сутінки богів на російських аеродромах
Масштаб операції під кодовою назвою «Павутина» вражає. За попередніми, але підтвердженими даними, знищено понад 40 російських літаків. Що найважливіше, у списку втрат агресора опинилися стратегічні бомбардувальники — гордість російської авіації, машини, здатні нести ядерні боєголовки. Ті самі літаки, які роками слугують для шантажу світу ядерним апокаліпсисом і які щоночі скидають смерть на українські міста, перетворилися на купу димучого брухту.
Атаки відбулися за тисячі кілометрів від кордону з Україною, у місцях, які російські генерали вважали безпечними святилищами. Як це було зроблено? Українська винахідливість знову здивувала світ. Дрони не прилетіли з території України, а злетіли з непримітних вантажівок, які — як можна припустити — проникли глибоко на територію ворога або діяли з його кордонів. Це шедевр логістики та диверсії, який оголив діряву, як решето, систему російської протиповітряної оборони.
Паніка в машині пропаганди
Психологічний ефект цього удару є таким же нищівним, як і матеріальні втрати. У Кремлі та в телестудіях у Москві запанувала паніка. Пропагандисти, зазвичай самовпевнені й пихаті, сьогодні не знають, що казати. Як пояснити суспільству, що «велика Росія», яка нібито воює з усім НАТО, не здатна вберегти свої найцінніші бомбардувальники на власній території? Наратив про «непереможну армію» перетворився на руїни разом з уламками чергового Ту-95 чи Ту-160.
Росіяни налякані, бо зрозуміли, що ніде не є в безпеці. Що війна, яку вони розв’язали, — це вже не просто картинка в телевізорі, а реальний вогонь, який пожирає їхні стратегічні ресурси.
Єдина мова переговорів
Операція «Павутина» несе в собі ключове політичне послання. Перед лицем дедалі частіших спекуляцій про необхідність початку мирних переговорів чи «замороження конфлікту», Київ посилає сигнал: ми не сядемо за стіл як прохачі.
Багато хто на Заході досі тішить себе ілюзіями, що Путіна можна переконати раціональними аргументами, поступками чи гарантіями безпеки. Це помилка, за яку ми платимо роками. Росія — це система, що базується на культі сили. Слабкість там сприймається як запрошення до агресії, а готовність до компромісу — як капітуляція.
Українці розуміють це чудово. Вони знають, що єдиною дієвою формою «запрошення» Путіна до переговорів є позбавлення його іклів. Знищення 40 літаків — це не ескалація, це побудова переговорної позиції. Це повідомлення: «Хочете розмовляти? Будь ласка, але спершу ми позбавимо вас можливості вбивати нас із повітря». Тільки так треба розмовляти з диктатором. Сила і міць — це аргументи, які пробиваються крізь стіни Кремля.
Відповідальний союзник
Варто відзначити ще одну, надзвичайно важливу деталь. Українці попередили про атаку Сполучені Штати. Це доказ зрілості Києва як союзника. Попри те, що операція була ризикованою і могла викликати нервову реакцію у Вашингтоні (який завжди побоюється «ескалації»), Україна зіграла у відкриту. Вона показала, що є партнером передбачуваним, але водночас рішучим і самостійним. Що вона не просить дозволу на захист власного існування, а інформує про кроки, необхідні для його забезпечення.
1 червня 2025 року — це день тріумфу української волі до боротьби та інноваційності. Це також день, коли світ повинен нарешті зрозуміти: мир не випрошують у кабінетах. Мир виковують на полі бою, знищуючи потенціал агресора. Браво, Україно! Це був урок, який був потрібен нам усім.
Фото: СБУ
PB
