Джерело: The Insider
Володимир Путін на зустрічі з випускниками військових вишів заявив:
«Схема дій так званого лжедемократичного Заходу дуже проста: спочатку створюють загрози для нашої країни, змушують нас чинити дії, необхідні для самооборони та самозахисту, а потім відразу звинувачують нас у всіх смертних гріхах для обґрунтування продовження своєї агресивної політики, своїх агресивних дій щодо Росії. Нам добре все це відомо, добре знайомо. Навіть після віроломного нападу на Радянський Союз 22 червня 1941 року, саме віроломного нападу, Захід, гітлерівська Німеччина намагалися звинуватити СРСР і Сталіна в агресії проти, як ми сьогодні говоримо, „колективного Заходу“».
Очевидно, Путін має на увазі звернення Гітлера до народу Німеччини 22 червня 1941 року, в якому той пояснював рішення розпочати війну проти СРСР агресивними намірами Сталіна:
«Понад півмільйона товаришів німецького народу [в балтійських країнах] — усі вони дрібні фермери, ремісники і робітники — були змушені практично відразу залишити свої колишні будинки, рятуючись від нового уряду, який загрожував їм величезними стражданнями, а рано чи пізно — повним винищенням.
Більше того, тисячі німців зникли! Неможливо було дізнатися, що з ними сталося або де вони перебувають. Більш ніж 160 із них мали німецьке громадянство. <…>
Росія виправдовувала свої спроби підкорити собі не тільки Фінляндію, а й країни Балтії раптовою хибною та абсурдною заявою про те, що вона захищає їх від зовнішньої загрози або що вона діє для запобігання цій загрозі. Під загрозою могла матися на увазі лише Німеччина. Жодна інша держава не могла ввійти в Балтійське море або вести там війну. Мені, як і раніше, доводилося мовчати. Правителі Кремля продовжували свою роботу.
Відповідно до так званого договору про дружбу навесні 1940 року Німеччина відвела свої війська далеко від східного кордону. Російські війська вже просувалися вперед, і їх чисельність можна було розглядати лише як явну загрозу для Німеччини.
Відповідно до заяви Молотова, навесні 1940 року в балтійських країнах вже було 22 російські дивізії.
Хоча російський уряд завжди стверджував, що війська перебувають там на прохання місцевого населення, їхню мету можна було розглядати лише як демонстрацію проти Німеччини.
У міру того, як наші солдати атакували франко-британські війська на заході, масштаби наступу росіян на нашому східному фронті ставали все більш загрозливими».
Теза Гітлера, зрозуміло, брехлива: анексія країн Балтії з введенням радянських військ на їх територію і напад СРСР на Фінляндію були узгоджені з Німеччиною і відбувалися відповідно до секретних протоколів до німецько-радянських договорів. Але в заяві Путіна цікавіше інше:
«Захід, гітлерівська Німеччина намагалися звинуватити СРСР і Сталіна в агресії проти, як ми сьогодні говоримо, „колективного Заходу“».
Гітлер справді таке звинувачення висунув. І говорив про агресію не лише проти Німеччини, а й проти країн Балтії та Фінляндії, які можна віднести, за сучасною термінологією, до «колективного Заходу». Але з боку лідерів, як говорить Путін, «лжедемократичного Заходу» таких звинувачень не було. Навпаки, Вінстон Черчілль того ж дня, 22 червня 1941 року, в радіозверненні заявив:
«За останні 25 років ніхто не був послідовнішим противником комунізму, ніж я. Я не візьму назад жодного слова, яке я сказав про нього. Але все це блідне перед видовищем, яке розгортається зараз. Минуле з його злочинами, безумствами і трагедіями зникає.
Я бачу російських солдатів, що стоять на порозі своєї рідної землі й охороняють поля, які їхні батьки обробляли з давніх-давен.
Я бачу, як вони охороняють свої будинки, де їхні матері та дружини моляться — так, адже бувають часи, коли моляться всі, — про безпеку своїх близьких, про повернення свого годувальника, свого захисника та опори.
Я бачу десятки тисяч російських сіл, де засоби для існування так важко вириваються у землі, але існують споконвічні людські радощі, де сміються дівчата і граються діти.
Я бачу, як на все це насувається мерзенна нацистська військова машина з її чепурними прусськими офіцерами, що брязкають шпорами, з її вправними агентами, які щойно втихомирили і зв’язали по руках і ногах десяток країн.
Я бачу також сіру вимуштровану слухняну масу лютої гунської солдатні, що насувається, подібно до хмар повзучої сарани.
Я бачу в небі німецькі бомбардувальники і винищувачі з ще не загоєними рубцями від ран, завданих їм англійцями, які тішаться з того, що знайшли, як їм здається, легшу і вірнішу здобич.
За всім цим шумом і громом я бачу купку лиходіїв, які планують, організовують та накликають на людство цю лавину лиха…
Я повинен заявити про рішення Уряду Його Величності і впевнений, що з цим рішенням погодяться свого часу великі домініони, бо ми маємо висловитися відразу, без жодного дня затримки. Я повинен зробити заяву, але чи можете ви сумніватися в тому, якою буде наша політика?
У нас лише одна єдина незмінна мета. Ми сповнені рішучості знищити Гітлера і всі сліди нацистського режиму. Ніщо не зможе відвернути нас від цього, ніщо. Ми ніколи не будемо домовлятися, ми ніколи не вступимо в переговори з Гітлером або з кимось із його зграї. Ми боротимемося з ним на суші, ми боротимемося з ним на морі, ми боротимемося з ним у повітрі, поки, з Божою поміччю, не позбавимо землю від самої тіні його і не звільнимо народи від його ярма. Будь-яка людина чи держава, які борються проти нацизму, отримають нашу допомогу. Будь-яка людина чи держава, які йдуть із Гітлером, — наші вороги.
Така наша політика, така наша заява. Звідси випливає, що ми надамо росії та російському народу всю допомогу, яку тільки зможемо. Ми звернемося до всіх наших друзів і союзників у всіх частинах світу із закликом дотримуватися такого ж курсу і проводити його так само стійко і неухильно до кінця, як це робитимемо ми».
Те, що з моменту нападу Німеччини на СРСР і до кінця війни Велика Британія залишалася союзником СРСР і незмінно підтримувала його, а з грудня 1941 року до антигітлерівської коаліції приєдналися США, загальновідомо, хоча влада нинішньої росії воліє про це не нагадувати. Спроба ж Путіна приписати гітлерівську риторику всьому Заходу не ґрунтується ні на чому.
Втім, не можна не визнати, що про звернення Гітлера від 22 червня Путін нагадав досить вдало. Аналогія з ближчими за часом подіями справді простежується: лідер держави пояснює розв’язану ним війну тим, що на неї збиралися напасти, а проти етнічно близького населення проводили репресії. Щоправда, це не зовсім та аналогія, яка б сподобалася Путіну.
Джерело: The Insider
