Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Центр демократії та верховенства права дослідив, як (про)російські наративи поширюються між Telegram і TikTok, змінюють форму залежно від платформи та використовують реальні події для маніпуляцій.
У межах дослідження «Крос-платформне поширення дезінформації: як (про)російські наративи мігрують між соцмережами» автори проаналізували понад 10 тисяч дописів і відео. Аналіз показав: пряме копіювання контенту між Telegram і TikTok трапляється не так часто. Значно важливішим є перетікання самих наративів, ідей та інтерпретацій.
При цьому платформи виконують різні функції. Telegram часто стає місцем, де певний меседж з’являється та починає активно поширюватися, тоді як у TikTok він адаптується до короткого відеоформату, стає емоційнішим і отримує потенціал для подальшої віралізації.
Центр стратегічних комунікацій публікує ключові пункти з дослідження.
Telegram «засіває», TikTok підсилює
Один із головних патернів, зафіксованих дослідниками, — роль Telegram як своєрідної точки входу для інформаційного приводу або потрібної маніпуляторам інтерпретації.
Показовим став кейс із заявою голови Ради резервістів Сухопутних військ Івана Тимочка щодо можливості ширшого залучення жінок до військової служби. Його слова не означали негайного запровадження обов’язкової мобілізації жінок і стосувалися, зокрема, можливостей їхнього залучення до тилових посад.
Проте саме цей інфопривід став основою для хвилі маніпулятивних публікацій. Вирвана з контексту цитата про «військову доцільність мобілізації жінок» почала стрімко розходитися Telegram-каналами. Дослідники зафіксували десять дослівних або майже ідентичних публікацій на різних каналах лише протягом десяти хвилин.
Після цього тема перейшла у TikTok. Там до її поширення долучилися блогери, коментатори та автори, які позиціонують себе як експерти. До початкової інформації додавалися емоційні оцінки, припущення та політичні інтерпретації.
Так нейтральний або відносно нейтральний інфопривід поступово перетворюється на емоційно заряджену тему, здатну провокувати страх, обурення та конфлікти всередині суспільства.
Між платформами мігрує не контент, а наратив
Дослідники не встановили масштабного системного копіювання одних і тих самих матеріалів між Telegram і TikTok. Натомість вони зафіксували інше явище: між платформами переходить змістове ядро — ідея, оцінка або ставлення до певної події.
У Telegram один і той самий допис може дослівно копіюватися десятками каналів або поширюватися через мережу репостів. У TikTok цей меседж уже отримує іншу форму — коротке відео, емоційний коментар, звернення до аудиторії або псевдоекспертне пояснення.
Наприклад, після заяви Валерія Залужного про можливі умови завершення війни одна й та сама новина швидко розійшлася Telegram-каналами, які посилалися на спільне першоджерело. Невдовзі у TikTok почали з’являтися відео, автори яких переказували та інтерпретували цю інформацію.
Інший показовий випадок стосувався побиття поліцейського військовими РТЦК в Одеській області. В одному з Telegram-каналів інформація поширювалася без маніпулятивного трактування. Після переходу до TikTok її контекст змінився: до повідомлення додали натяки на корупцію під час мобілізації та висміювання представників поліції.
Тобто одна й та сама реальна подія на різних платформах може отримувати принципово різне емоційне та смислове оформлення.
Реальні події стають паливом для маніпуляцій
Важливий висновок дослідження полягає в тому, що шкідливі актори далеко не завжди створюють відверті фейки. Значна частина проаналізованих матеріалів ґрунтувалася на реальних подіях або справжніх заявах.
Маніпуляція виникає на наступному етапі — через виривання інформації з контексту, перебільшення, емоційне забарвлення, додавання непідтверджених оцінок або нав’язування аудиторії певної інтерпретації.
Йдеться про малінформацію — правдиву інформацію, яку поширюють у спосіб, здатний завдати шкоди людині, суспільній групі, організації чи державі.
Особливо помітно це під час великих інформаційних приводів. Дослідники фіксували сплески активності навколо тем мобілізації жінок, планів завершення війни, кількості випадків самовільного залишення частини та інших чутливих для суспільства питань.
Таким чином, шкідливі актори не існують в окремому інформаційному середовищі. Вони стежать за порядком денним, знаходять найбільш емоційні та конфліктні теми й використовують їх як основу для власних меседжів.
Механізм може виглядати так: посіяти певну ідею → спровокувати емоційне обговорення → дочекатися, поки користувачі самі почнуть створювати та поширювати контент із уже закладеними в нього деструктивними тезами.
«Людолови», «бусифікація» та «київський режим»: як працює фреймування
Окремий інструмент впливу — систематичне використання емоційно забарвленої термінології.
У дослідженому масиві автори виявили низку слів і конструкцій, за допомогою яких шкідливі актори формують потрібне ставлення до української держави, армії та мобілізації.
Серед них — «людолови» та «людоловство» щодо представників ТЦК, «бусифікація» для опису мобілізації, «київський режим» або «київська хунта» для делегітимізації української влади, «пушечне м’ясо» та «м’ясні штурми» для знецінення військових, «карателі», «бандерівський режим», «кріпосні» та «рабовласницька держава».
Систематичне повторення таких конструкцій допомагає закріпити певний фрейм — рамку, через яку аудиторія надалі сприймає події.
Небезпека полягає в тому, що з часом пропагандистський термін може вийти за межі каналів, які його просувають, і проникнути в ширший інформаційний простір. Тоді користувачі починають відтворювати закладений у нього меседж навіть без прямого контакту з першоджерелом маніпуляції.
Один меседж — різна «упаковка»
Telegram і TikTok мають різну логіку споживання контенту, тому автори маніпулятивних матеріалів адаптують свої повідомлення під кожну платформу.
У Telegram поширені короткі текстові повідомлення, репости, авторські коментарі та псевдоаналітичні дописи. У TikTok те саме наративне ядро отримує емоційно-візуальне оформлення.
Дослідники наводять приклад поширення твердження про нібито падіння ефективності систем Patriot із 42% до 6%. У Telegram тезу подавали як аналітичне повідомлення — з посиланням на колишнього високопоставленого військового та поясненнями щодо модернізації російських ракет.
У TikTok ті самі цифри наклали на коротке відео українського міста.
Отже, в Telegram переконливість меседжу намагалися створити через видимість експертності та технічної аргументації, а в TikTok — через простий візуальний образ та емоційний контраст.
Наративне ядро при цьому залишалося незмінним: західні системи нібито не здатні захистити Україну.
Псевдоексперти як частина системи поширення
Ще одна особливість TikTok — значна роль персональних блогів, автори яких позиціонують себе як експертів або коментаторів суспільно-політичних подій.
У коротких відео складні міжнародні, політичні чи безпекові питання можуть подаватися як прості пояснення. Окремі факти та експертні оцінки при цьому змішуються з припущеннями, суб’єктивними висновками й емоційними твердженнями.
Це створює ситуацію, коли для користувача межа між фактом, коментарем і припущенням поступово розмивається.
Дослідники також звертають увагу на феномен так званих talking heads — авторів, які завдяки регулярному коментуванню подій формують власний бренд та довіру аудиторії як до нібито компетентних експертів. Водночас їхні інтерпретації можуть відтворювати деструктивні наративи та підривати довіру між громадянами й державою.
Telegram як «запасний аеродром»
Платформи не лише доповнюють одна одну в поширенні меседжів. Автори контенту можуть свідомо переводити аудиторію з TikTok у Telegram.
У TikTok-профілях дослідники регулярно знаходили посилання на Telegram-канали тих самих авторів. Іноді Telegram позиціонувався як місце, де можна отримати більше інформації або побачити матеріали, які через правила модерації складніше публікувати у TikTok.
Для перенаправлення аудиторії використовуються посилання в описах профілів, водяні знаки на відео та сторонні сервіси на кшталт Linktree.
Таким чином Telegram може виконувати ще одну функцію — «запасного» майданчика на випадок блокування або обмеження акаунта в TikTok, а також простору з нижчими ризиками модераційних обмежень.
Що показало дослідження
Аналіз підтвердив головну закономірність: між Telegram і TikTok мігрує передусім не конкретний контент, а наратив.
Telegram переважно виступає точкою входу та майданчиком для «засівання» певної ідеї. У TikTok вона може отримувати коротшу, емоційнішу та візуально виразнішу форму, адаптовану до логіки відеоплатформи.
Водночас дослідники не знайшли достатніх доказів існування цілісної координованої мережі акаунтів, яка б системно переносила контент між двома платформами. Зафіксовані окремі прямі зв’язки та стійка змістова подібність, але цього недостатньо, щоб говорити про єдину координовану систему.
Не підтвердилася й гіпотеза про системну роль ШІ-згенерованого контенту. У дослідженій вибірці було недостатньо матеріалів із достовірно встановленими ознаками використання генеративного ШІ, щоб встановити його вплив на інтенсивність поширення шкідливих наративів. Це не означає, що такого зв’язку не існує загалом, — лише те, що наявних даних недостатньо для такого висновку.
Натомість підтвердилося системне поширення конспірологічного контенту, який підсилює недовіру до держави, медіа, інституцій та перевірених джерел інформації.
Дослідження також показало різницю в модерації двох платформ. TikTok має політики протидії шкідливому контенту та фактчекінгу, однак стикається з проблемою розпізнавання контекстуальних маніпуляцій. Telegram через відсутність спеціалізованих механізмів протидії дезінформації та прозорої комунікації зі стейкхолдерами залишається особливо вразливим до поширення деструктивного контенту.
Зрештою, ефективність таких інформаційних впливів значною мірою залежить від внутрішніх вразливостей суспільства. Мобілізація, корупція, економічні труднощі та інші чутливі питання стають тригерами, на яких будуються маніпулятивні кампанії.
Тому протидія не може обмежуватися лише видаленням або блокуванням окремих публікацій. Вона потребує прозорої державної комунікації, розвитку медіаграмотності та грамотності у сфері ШІ, критичного мислення, а також сталої взаємодії між державою, громадянським суспільством і самими платформами.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
