Джерело: Андрій Пилипенко, для Детектора Медіа
Дезінформаційна кампанія, зафіксована аналітиками «Детектора медіа», проти кандидата на виборах президента Франції-2027 Габрієля Атталя у форматі фейкових відео від імені Le Monde, Les Echos, France 24 та Politico в X, поширюється і в тіктоці — з новим витком наративу: тепер фейкороби стверджують, що саму «російську дезінформацію» сфабрикувала команда Атталя.
Що сталося
Після хвилі фейкових відео в X, яка намагалась переконати аудиторію, що Франція вигадує загрозу російського втручання, аби виправдати можливе блокування платформи X, аналогічний контент зафіксовано і в тіктоці. Щонайменше 10 коротких кліпів (без озвучки, лише субтитри) імітують фірмовий стиль Le Monde, RFI, BFM та Bellingcat і просувають єдину лінію: нібито поліція Парижа не підтвердила скаргу Атталя на іноземне втручання; нібито експерт Google спростував висновки адвокатів Атталя про підробку метаданих; нібито троє французів анонімно зізнались, що самі зняли фейкові відео на замовлення штабу Атталя; і нібито Bellingcat отримав документи про те, що партія «Renaissance» платила французьким медіа за матеріали про російську дезінформацію.
Логіка ескалації
Це третій виявлений шар однієї операції. Першим кроком були класичні фейки-«скандали» проти Атталя (хвороба, наркозалежність батька чи самого молодого французького політика тощо), задокументовані західними медіа та французькою державною агенцією протидії іноземному втручанню. Другий крок — це фейки в X, що намагались дискредитувати саме розслідування про втручання, представляючи його як інструмент цензури. Третій, зафіксований у тіктоці, іде на крок далі: перетворює жертву кампанії (Атталя) на нібито організатора змови проти власних опонентів і навіть проти незалежних розслідувачів (Bellingcat). Це типова тактика «матрьошки» — нашаровувати дедалі радикальніші версії наративу, розраховуючи, що частина аудиторії зупиниться на якомусь із проміжних шарів і повірить у нього.
Технічні ознаки фабрикації
Платформа. На відміну від X, тікток активніше банить профілі та обмежує охоплення відверто дезінформаційного контенту — це підтверджують спостереження аналітиків «Детектора медіа» щодо попередніх «матрьошкоподібних» кампаній. Проте самі спроби поширення варто фіксувати незалежно від того, наскільки ефективно платформа їх стримує.
Акаунти-поширювачі. Профілі з типово згенерованими англомовними іменами (shawnanderson7331, josemarshall7344, rafaeljohnson524, lisawatkins7444) і аватарками, що візуально нагадують фотографії з фотостоків, а не реальних людей.
Розрив між охопленням і залученням. Перегляди й поширення таких відео в тіктоці можуть бути значними завдяки алгоритмічній рекомендаційній видачі, тоді як лайки й коментарі — мінімальні. Це типова картина для контенту, який просувають штучно (через ботів або куплене охоплення), а не органічно.
Фейкові посилання-«докази». Під кожним відео — посилання «FULL ARTICLE» нібито на сайти Bellingcat чи France 24, начебто для підтвердження достовірності. Перевірка показує: домени справжні (bellingcat.com, france24.com), підробки самого домену немає, але за конкретною адресою — сторінка 404, «не знайдено». Тобто розрахунок на те, що глядач побачить знайомий і легітимний домен та повірить джерелу, не переходячи за посиланням і не перевіряючи, чи існує там взагалі такий матеріал.
Висновок
Перехід на тікток і подальша радикалізація наративу (від «дезінформація не існує» до «Атталь сам усе сфабрикував») свідчать про адаптивність операції впливу: коли одна платформа й один рівень наративу отримують модерацію чи спростування, оператори кампанії пробують інший канал і глибший шар вигадки. Жодне з тверджень у виявлених відео не підтверджується реальними публікаціями названих джерел.
Джерело: Андрій Пилипенко, для Детектора Медіа
