Навесні 2026 року в українському інформаційному просторі розгорнулася масштабна кампанія антиміграційних наративів, спрямована проти трудових мігрантів з Індії, Бангладешу та інших країн. Дані платформи Osavul свідчать про координоване розкручування теми за допомогою ботів і ШІ-генерованого контенту.
Не новина, що під час інформаційної війни ворог використовує будь-які соціальні вразливості, щоб розколоти суспільство, розпалити ворожнечу, підсилити зневіру. «Індуси в Україні» – ще один яскравий приклад того, як Росія не залишає тил у спокої, намагаючись посилювати страхи й відчуття зради в українців.
Основою для кампанії став реальний факт – демографічна криза в Україні, об’єктивно зумовлена падінням рівня народжуваності, високою смертністю та міграцією українців за кордон. Війна лише поглибила ці негативні тенденції, які спостерігаються й в інших європейських країнах.
Як це розкручувалось в соцмережах
«Точкою входу» операції стала авторська колонка блогера Дмитра Карпенка на сайті Hromadske із заголовком «Чому українському бізнесу потрібні колумбійці, кенійці, ефіопці? І що заважає їм приїжджати та працювати», опублікована 1 травня 2026 року. Автор колонки є представником рекрутингового бізнесу, який залучає іноземних працівників. Він висловив думку, що наразі приїзд іноземців є «величезним ситом», через яке проходять одиниці», і більшість кандидатів «відсіюються ще на етапі віз без жодних пояснень». Тим не менш, пропагандисти використали з матеріалу лише прогноз Мінекономіки України, озвучений ще в 2024 році, про те, що «щоб забезпечити зростання ВВП на рівні 7%, Україні знадобиться додатково 4,5 мільйона робочих рук до 2030 року». Пропагандисти перетворили цю цитату в результаті на тезу «уряд хоче завести 4,5 млн індусів» і почали розганяти її, спираючись на цю колонку, а згодом – і на інші коментарі експертів про об’єктивну потребу України в трудових мігрантах.
Моніторинг за допомогою платформи Osavul і динаміка пошукових запитів у Google Trends наочно показують, що тема стала цілеспрямовано розганятися саме з початку травня, з фокусом саме на індусах (хоча насправді індуси – це послідовники індуїзму, а не громадяни Індії, але пропаганда обрала саме це слово для розпалювання ворожнечі – прим.ред.).
Іншим новинним приводом, який запустив хвилю у соцмережах, став пост про те, що у Івано-Франківську мешканці одного житлового комплексу отримали повідомлення від управлінської компанії «Благо» про залучення до прибирання прибудинкової території «трудових мігрантів з Індії» через «критичну нестачу робочих рук». Щоправда, пізніше компанія вибачилася за цю некоректну комунікацію і пояснила, що насправді мігранти можуть бути залучені як працівники будівельної компанії ТОВ «Паркова алея» після завершення спроєктованих робіт. Втім, «маховик пропаганди» вже було запущено.
За допомогою платформи Osavul StopFake зафіксував десятки тисяч однакових коментарів чи публікацій з наративами про те, що «4,5 млн індусів, африканців та колумбійців заселять Україну до 2030 року», що «пакистанців та індійців масово привозять на Захід України», «платять від $800 на відміну від українців за ту саму роботу», що «ЗСУ звільняє Україну для індусів», «йде планове винищення української нації», і що Україну фактично змушують прийняти всіх цих мігрантів за наказом ЄС чи США.
Разом з тим, інформаційний простір заповнив різний ШІ-генерований контент або фото чи відео, висмикнуті з контексту, який транслював образ невихованих, некультурних мігрантів, які начебто прали свій одяг у річках, влаштовували бійки, залізали на дахи будівель чи чіплялися до жінок на вулицях. Так, у випадку з пранням у річці – для цього фейку було використано відео з Індії та інше відео з туристами, які відпочивали на березі річки. У випадку із людиною на даху магазину – він, очевидно, встановлював кондиціонер, але відео, зняте з іншого ракурсу і підписом про початок масової міграції, підхопилося і активно поширювалося як ботами, так і реальними користувачами. Інші фото чи відео були згенеровані за допомогою штучного інтелекту й лише посилювали мову ворожнечі, стереотипи та дезінформаційні наративи, що працюють на розкол суспільства.
Що показують цифри
Насправді ж реальна ситуація, як завжди, дуже далека від тієї картинки, яку посилено малювали росіяни. Так, для порівняння: у 2021 році, ще до повномасштабної війни, в Україні перебувало близько 300 тисяч іноземців з дозволами. Сьогодні навіть ця цифра є недосяжною – у 2025 році в Україні іноземцям було видано 4975 посвідок у зв’язку з працевлаштуванням, за 4 місяці 2026 року – 1733 посвідок (дані Державної міграційної служби України).
Голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник прямо назвав інформаційну хвилю про «масовий потік іноземців» цілеспрямованою атакою: «Цифри показують, що насправді жодних мільйонів немає. Те, що сотні тисяч іноземців бігтимуть в Україну, – перебільшення. Це цілеспрямована інформаційна атака на українське суспільство з метою його розхитати».
Разом з тим, експерти наголошують, що, хоча в Україні висока потреба в іноземних працівниках, вони однозначно не замінять українців. Навпаки, Україні доведеться конкурувати за них із Польщею, Чехією чи Німеччиною, які також відчувають нестачу кадрів. Самій країні слід подумати про інформаційну роботу всередині держави, аби спростовувати стереотипи й страхи щодо трудових мігрантів, які виникають не тільки в українців, а й в інших країнах, і які Росія готова підхоплювати і підживлювати.
Що насправді думають українці
Якщо ж говорити про реальне ставлення українців до мігрантів попри розпалювання стереотипів – то дані тільки підтверджують, що Росія не досягла успіху у своїх спробах розсварити населення, і що здебільшого українці значно толерантніші за своїх сусідів по Центральній Європі і більш раціонально ставляться до питання міграції, на відміну від тих коментарів, які розганяють в тому числі росіяни. Так, на запитання про користь приїзду іноземців для економіки українці дають 6,1 бала з 10, тоді як в Угорщині цей показник становить лише 3,6, а в Словаччині — 3,9 (European Social Survey, 2022 та 2024). Соціолог та ректор університету «Київська школа економіки» Тимофій Брік наводить й інші дані – «найчастіше (37%) респонденти вважають, що це приносить Україні користь, тоді як 27% говорять про шкоду. Також значна частина (28%) займає нейтральну позицію» (дослідження соціологічної групи Рейтинг та Gallup).
В цілому ж розпалювання антимігрантських настроїв, використання вигаданих історій, щоб посилювати ворожнечу та розкол у суспільстві – один із популярних російських інструментів в інформаційній війні. Один із яскравих прикладів – «справа Лізи» у Німеччині 2016 року. Тоді в соцмережах з’явилося повідомлення про нібито зґвалтування 13-річної дівчини мігрантами у Берліні. Новина викликала хвилю обурення – Сергій Лавров особисто звинуватив Берлін у замовчуванні злочину, а в Німеччині пройшли вуличні акції протесту. Насправді ж зґвалтування не було – вся історія виявилася фейком.
Отже, слід пам’ятати, що Росія завжди намагатиметься підхопити та розкрутити ці гачки в суспільстві, які спрацювали в інших країнах чи спільнотах. Під час війни ми маємо бути дуже уважними до тих тригерів, які можуть хвилювати українців, адже за ними у Кремлі стежать ще пильніше.
Автор: Олена Чуранова
