Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
У російських політиків і пропагандистів день рідко минає без прокльонів на адресу бездуховного Заходу, що руйнує благословенні консервативні цінності. У неділю речник Ради Федерації Валентина Матвієнко під час зустрічі з головою Палати депутатів Національних зборів Бахрейну Фаузією Абдаллою Зейнал заявила:
– Нам намагаються нав’язувати чужі для нас цінності. І не лише нам, а й загалом просування у світі. Це права сексуальних меншин, це (і те, що) в Європі вже нарахували 85 ґендерів. Для нас це неприйнятно.
Кількість визнаних у країнах гендерних варіантів у висловлюваннях російських політиків нестримно зростає. У січні 2019 року віцеспікер Держдуми Петро Толстой заявив, що ПАРЄ рекомендувала Росії розділити учасників делегації на шість статей. Пізніше він спробував пояснити свій незграбний жарт термінологічною плутаниною, але у липні 2019 року тему підхопив Володимир Путін:
– Шість чи п’ять статей понавигадували — трансформери, тран… Я не розумію навіть, що це таке, розумієте.
The Insider тоді зацікавився цією тезою і з’ясував, що уявлення про шість гендерних різновидів Толстой і Путін могли почерпнути в стародавніх іудейських релігійних текстах – Мішні й Талмуді, – а про п’ять – хіба що в гумористичних «Зоряних щоденниках Іона Тихого» Станіслава Лема, де описано п’ятистатеву інопланетну расу.
Втім, іще раніше, у 2014 році, у російських ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що Facebook пропонує користувачам визначити свою гендерну ідентичність, обираючи із 58 варіантів. Щоправда, у повному списку, який з’явився в американському онлайн-виданні Slate, деякі позиції повторювали одна одну, а зараз, як неважко помітити будь-якому користувачеві соцмережі, Facebook пропонує лише три варіанти – «жінка», «чоловік», «інше». Але ідея, кинута в маси, продовжувала жити: у своєрідній свідомості колись знаменитої Ірини Бергсет, що прославилася історією про те, як у Норвегії її чотирирічного сина вбрали в «костюм Путіна» і піддали груповому зґвалтуванню, це перетворилося на «58 видів геїв», а тепер спікер Ради федерацій, мабуть, поміняла цифри місцями і відтак рівень гендерної різноманітності на розтлінному Заході досягнув рекордної позначки.
Того ж дня «Вести недели» повідомили шокуючу новину:
«Британська бібліотека внесла до чорного списку Оскара Вайльда, лорда Байрона та Джорджа Орвелла. Усі вони нібито завинили в тому, що серед їхніх предків були рабовласники. Найбільше перепало Оскару Вайльду: той привернув увагу поліції моралі двічі. Трохи більше ніж століття тому – за «непристойну поведінку щодо чоловіків» (сьогодні це в тій же Британії це практично як орден), а тепер щодо раси концепція змінилася, і Вайльд перетворився на марнотратника спадщини, нажитого експлуатацією рабської праці. Цю поправку щодо класиків англійської літератури бібліотека зробила в рамках, як заявлялося, «нового розуміння історичного контексту та особистостей самих письменників»».
Новина, щоправда, виявилася річної давності: у листопаді 2020 року газета The Telegraph повідомила про складений Британською бібліотекою списку «постатей, пов’язаних зі статком, нажитим на рабстві або колоніальному насильстві», і про те, що до нього помилково було включено видатного поета XX століття Теда Х’юза (насправді його далекий родич, колись пов’язаний з компанією, що займалася работоргівлею, пізніше збанкрутував і спадщини не залишив). З публікації The Telegraph відомо і про те, що до списку увійшли Байрон, Вайльд і Орвелл. Самого списку на веб-сайті бібліотеки немає, але є вибачення перед родичами Х’юза.
Важливіше, втім, те, що ніякого «чорного списку» не існує, ніхто в Британській бібліотеці і взагалі у Британії й не думав ганити класиків за гріхи їхніх предків. Співробітники бібліотеки лише внесли відомості про походження статків початкових власників до опису приватних зібрань книг і документів, що зберігаються в її фондах. Бібліотека так пояснює цей свій крок:
«У рамках поточної роботи бібліотеки з інтерпретації та документування походження й історії друкованих колекцій, що знаходяться під нашою опікою, куратори провели певні дослідження для виявлення колекцій, пов’язаних із багатством, отриманим від поневолених людей або внаслідок колоніального насильства. Мета полягає в тому, щоб поділитися знаннями з дослідниками, щоб вони могли судити, чи важливі ці аспекти для їх розуміння обставин, що стоять за створенням окремих колекцій».
Сенс цього рішення зовсім не в тому, щоб зганьбити класиків у рамках горезвісної «культури скасування», а в тому, щоб показати, наскільки складна і суперечлива історія, в тому числі історія багатьох сімей. Можна сказати, що бібліотека, спираючись на непорушні авторитети в британській культурі, якраз протистоїть крайнощам сучасної політкоректності. Але російським пропагандистам треба знайти приклад занепаду західної культури, і вони його знаходять.
Наступного дня про чергову ознаку руйнування західної цивілізації розповіла програма «Время» (укр. – «Час»). Сюжет мав назву «У школах Чикаго з’явилися спільні туалети для дівчаток і хлопчиків»:
«У школах Чикаго зробили спільні туалети для дівчаток і хлопчиків. Мамам у пологових будинках пропонують не визначати стать дитини. Мода на нейтральність і ґендерну рівність почала давати такі перекоси, що не ясно, куди це все скотиться.
Заохочуючи багатство вибору, з яким дітей у доступній формі знайомлять ще у молодших класах, у чиказьких школах вирішили всі туалети зробити спільними. <…>
Традиційні вбиральні прогресивні ліберали давно критикують: мовляв, вони дискримінують жінок. Адже в жіночій вбиральні зазвичай натовп перед входом, а в чоловічу потрапити простіше. Торжество справедливості в гендерно-нейтральному туалеті нью-йорського магазину: чоловіки й жінки стоять в одній черзі – й ніякої дискримінації.
Але насамперед впровадження туалетів-унісекс по всій країні лобіювали трансгендери, щоб, скажімо, жінка, яка змінила стать, могла законно ходити туди, куди ходять звичайні чоловіки.
Тема це обговорюється так широко, що консерватори вважають: ідея зміни статі вже стала частиною шкільної моди».
Насправді останніми роками в Америці, та й у Європі, дедалі частіше відмовляються від поділу туалетів на чоловічі та жіночі. Такі рекомендації давали школам урядові органи і в США, і у Великій Британії, і в Ірландії. Але в цьому немає ніяких ознак «розпусти» або «занепаду». Ірландська газета The Irish Times так описує рекомендовану владою конструкцію шкільного туалету:
«Замість традиційних туалетів для хлопчиків і дівчаток з пісуарами чи кабінками у закритих приміщеннях новий дизайн оснований на індивідуальних кабінках, що відкриваються у спільну зону умивальників».
Це значно зручніша конструкція, яка забезпечує всім максимальний рівень приватності. До прав трансгендерів і сексуальних меншин нововведення взагалі не має прямого відношення. До речі, такі туалети дедалі частіше можна зустріти і в російських громадських будівлях, наприклад, у ресторанах.
