Телеведучого Євгена Попова можна по праву вважати рупором російської пропаганди. Розпочавши як скромний регіональний журналіст із Владивостока, він лояльністю і вірною службою Кремлеві відкрив собі дорогу на олімп дезінформаційних програм федерального телебачення Росії.
Тепер цей рупор хочуть використовувати і в російському парламенті – Попов балотується у Держдуму від “Єдиної Росії”. Нещодавно стало відомо, що телеведучий приховав від виборчкому частину свого доходу. Його ж інформаційна діяльність у всіх на виду, і тема України в ній – як червона лінія (Попов працював власкором на обох Майданах у Києві). Аби допомогти Євгену Попову на виборах, StopFake вирішив нагадати про різні “подвиги” цього відданого працівника агітпропу.
“Медіаграмотність”
Неймовірно, але факт. У 2016 році Попов зняв документальний фільм під назвою “Медіаграмотність”. У фільмі в найкращих традиціях пропаганди чорне називається білим, а біле – чорним. У фільмі обурюються, що Євромайдан не можна називати “держпереворотом”, а окупацію Криму – окупацією, і намагаються довести, що участь російських військових у війні на Донбасі – це фейк.
Попов згадує і про StopFake у своєму фільмі, використовуючи стандартні наративи про “гроші Сороса” та навіть “вплив” проекту на європейців:
“Еталоном чистоти інформації тут в результаті визнали київську організацію “StopFake”. Існуючи на гроші Джорджа Сороса, цензори не тільки бундючаться в інтернеті, але і вчать європейців говорити правильно на будь-які теми. Активісти StopFake – серед редакторів щотижневого огляду дезінформації Євроради. Є тепер і така методичка в ЄС”.
Серед “експертів” фільму – російські журналісти, зокрема, заступник генерального директора з інформаційного мовлення телеканалу “Звезда” Максим Додонов, Мішель Коллон (бельгійський журналіст, який оскаржує офіційну версію теракту 9/11 і просуває антиамериканські погляди), Тетяна Жданок (ексдепутатка Європарламенту від Латвії, яка серед іншого була членом Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників, які проживають за кордоном) тощо.
Попов і горілка на Майдані
У Євгена Попова особливі стосунки з Україною – з 2003 по 2006 рік він працював в українському корпункті телеканалу “Россия” і розповідав про Помаранчеву революцію. Навесні 2013 року він знову повернувся в Україну і знімав репортажі вже про Євромайдан. Пізніше, під час свого майстер-класу в МГУ у 2014 році, Попов сказав: “Застав першу революцію українську, якщо можна її так назвати, Помаранчеву. Є з чим порівняти. Те, що зараз відбувається (в 2014 – прим.ред.), – абсолютно інше. Інше в сенсі емоцій, інше в сенсі люті, озлоблення, вимог, дій, насильства. Там свастика на стінах, коктейлі Молотова та інше”. Наратив про нацистську Україну почав активно просуватися вже тоді, і Попов, використовуючи свою арифметику, розповідав що на Майдані “базується близько тисячі націоналістичних організацій, і скільки їх серед сотень, що стоять на площі, готові до бойових дій, не знає ніхто”.
Окрім нацизму Попов “побачив” ще й те, що люди п’ють із пластикових стаканчиків саме горілку, яка “підігріває протестні настрої”, і що через це в Києві “почалося мародерство, зростає число квартирних крадіжок і грабежів”.
Також Попов заявив, що на площах під час Євромайдану було набагато менше людей (менше мільйона за словами Попова – прим.ред.), ніж під час Помаранчевої революції. Хоча це брехня. Наприклад, ще на початку Революції гідності 8 грудня 2013 року кількість учасників досягла мільйона осіб лише в Києві. При цьому акції протестів проходили по всій Україні.
Далі протягом усіх років Євген Попов не переставав називати протести в Україні “держпереворотом”, який був “спланований на Заході”, і продовжує використовувати основну пропагандистську риторику Кремля про ті події.
Попов і Донбас
Періодично Євген Попов з’являється на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і знімає сюжети з окопів проросійських бойовиків. У таких матеріалах Україна показується як агресор, порушник перемир’я, сторона, яка атакує мирне населення, не здійснює соціальні виплати, призвела до голоду і зубожіння жителів Донбасу. Природно, факт участі і провини в цьому всьому Росії Попов і Скабеєва опускають.
На постійній основі в програмі з’являються фейки і виправдання самопроголошених республік “ДНР” і “ЛНР” в різних діях. Наприклад, що 700 танків, виявлених на окупованих територіях – це, виявляється, “військові трофеї”. StopFake спростовував цей фейк, а Росія постачала і продовжує постачати незаконні військові формування “ДНР” і “ЛНР” військовою технікою.
Крім того, звучать і дезінформаційні страшилки як, наприклад, те, що нібито “одразу після отримання Києвом контролю над кордоном, на мешканців Донбасу очікує зачистка, депортація і тотальна українізація. Все дуже просто: говориш на «мовє» – залишаєшся, не говориш – валіза, вокзал, Росія – це в найкращому разі. У гіршому – насильницьке переселення до Львова на перевиховання до патріотів, бандерівців”. StopFake спростовував і цей фейк.
Попов і журналістика
Від 2016 року Євген Попов разом зі своєю дружиною веде ток-шоу «60 минут», яке стала ім’ям прозивним і синонімом пропаганди.
У 2019 Попов давав інтерв’ю радіо “Baltkom”, в якому обговорював і свою програму “60 минут”, заперечуючи присутність цензури, пропаганди, зумисної брехні в ній, і називаючи це “журналістикою думок”.
Проте “60 минут” ловлять на брехні постійно. Наприклад, в 2018 році, після нападу в керченському коледжі у програмі вийшло інтерв’ю з однією зі студенток, яка була представлена як Аліна Кєрова. Проте виявилося, що справжня Кєрова – у списку загиблих, і голос, який звучав у програмі, не був схожий на голос загиблої. На сайті StopFake можна знайти чимало спростувань фейків, що прозвучали в програмі, зокрема і нещодавнього – нібито “США закликали країни НАТО готуватися до війни з РФ і розмістити війська в Україні”.
Також сама програма постійно проходить на підвищених тонах, Попов і його дружина Ольга Скабеєва можуть виганяти учасників програми зі студії, кричати на них, спотворювати зміст сказаного.
“Журналістика фактів йде в минуле. Не з точки зору того, що факт – це важливо. А приходить на зміну журналістиці фактів журналістика думок. Це придумали не ми, такий формат давно є, коли в ефірі сидять чотири людини і обговорюють новини. Так, звичайно, емоційні люди присутні, і спокійні люди присутні, є спокійні програми, але їх менше дивляться”, – заявляє телеведучий, кажучи про свою програму.
Тепер більше ось такої фірмової “журналістики думок” або пропаганди може виявитися і в Держдумі, якщо Попова туди оберуть.
Автор – Олена Чуранова
