Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Кримські колаборанти, слідом за російськими політиками, не приховують, що сучасний світ їм не до вподоби. Ну ще б пак – спочатку порушили усі світові правила, потім вимагають, аби світ до них пристосувався, змирився з порушенням міжнародного права та крахом усього світового порядку, а коли ані США, ані Європа не погоджуються – Росія погрожує їм силою.
Тому такий порядок не подобається і кримським журналістам, які перебувають у політиків на службі. Наприклад, в одному з нещодавніх номерів «Крымской правды», в статті «Росія не вміщається у матрицю» автор нарікає на те, що ця країна зі своїми амбіціями не може прижитися ані в сучасному цифровому світі (це «метушня у цифровій банці»), ані пристосуватися до міжнародного права, ані до сучасної світової культури. Росія, як той недолугий солдат, переконана, що увесь світ йде не в ногу, а одна вона крокує правильно і до правильної мети. Тому газета і робить висновок, що сьогоднішня Росія не вміщається в нинішню світову матрицю. Газета заявляє: «Ми підемо іншим шляхом». Що ж іще залишається Кремлю з Сімферополем на причепі?
І цей «інший шлях» газета повністю «окреслила» з онлайн-виступу президента Росії Володимира Путіна на сесії онлайн-форуму «Давоський порядок денний 2021». Газета ніби бачить світ через криве дзеркало. Тут і звинувачення у «прагненні вибудувати централізований однополярний світопорядок», і «економіка, що працює на мільйон осіб», і заклики «домогтися як зниження соціальної нерівності всередині окремих країн, так і поступового зближення рівня економічного розвитку різних країн і регіонів планети», хоча саме Росія є зразком соціальної нерівності і відставання у розвитку.
Володимир Путін у своїй онлайн- промові висуває «чотири ключові пріоритети» як магістральний шлях розвитку світу. Перше: комфортне середовище для життя, житло і доступна інфраструктура, екологічна безпека. Друге – робота та гідний рівень життя. Третє – медична допомога, доступ до сучасного рівня послуг. Четверте – гідна освіта та можливість реалізувати свій потенціал. І загалом суспільство, «де люди – не засіб, а мета».
То КОМУ ж ПУТІН ПРОДИКТУВАВ ЦІ НАПРЯМКИ?
Так це кому Путін продиктував ці напрямки? США, країнам Західної Європи, які вирішують саме ці проблеми вже кілька століть і пішли у них далеко вперед від Росії, чи собі? Хіба схожий цей виступ на те, що «Росія поклала на стіл умови нового світу. І світ потягнувся ці умови обговорювати», як стверджує в публікації політолог Ростислав Іщенко? Тим більше, що й обговорення ніякого не спостерігається.
Ось набагато більш далекоглядний, аніж Володимир Путін, Микита Хрущов кілька десятиліть тому поставив собі задачу саме за цими напрямками наздогнати і перегнати США і Європу, але … не вийшло. І у Путіна поки не виходить, адже надзвукові ракети, як і раніше, важливіші за людину. І тому там у них людина – це мета, а у Путіна людина – це засіб для досягнення військової та політичної гегемонії. Кого ж він вчить?
ТАМ У НИХ ЛЮДИНА – ЦЕ МЕТА, А У ПУТІНА ЛЮДИНА – ЦЕ ЗАСІБ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ та ПОЛІТИЧНОЇ ГЕГЕМОНІЇ
Росія і тут не вмістилася у «світову матрицю» – у світі, в усякому разі у передових країнах, ці проблеми – житло, медицина, зайнятість, освіта – давно вже вирішені на значно вищому рівні, ніж у Росії, а Путін тільки почав їх ставити. Після трьох термінів президентства, наприкінці кар’єри. Чи не запізно? Тим більше, що досягти їх йому все одно не вдасться, він просто не знає, як це зробити. І тому демонструє хорошу міну при поганій грі.
РОСІЯ НЕ ВМІЩАЄТЬСЯ В ЦИВІЛІЗОВАНЕ ДЕМОКРАТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО
А ось сайт ІА EADaily бачить ситуацію набагато глибше. Перший заступник голови Ради Асамблеї народів Росії і член Генради Асамблеї народів Євразії (АНЄ) Ігор Кругових звертає увагу на те, що стара «матриця» слов’янського єднання не працює. Колишня єдність Росії, Білорусі та України розвалилася тому, що претензії Росії на однополярну гегемонію в цьому регіоні, якої вона домагається гібридними війнами, при тому, що сама ж звинувачує США у прагненні до побудови однополярного світу, вже провалилися. На зміну матриці «слов’янської єдності» все частіше постає нова матриця «Європейської єдності», як більш передова, більш ефективна, більш надійна. І справа не в тому, що «європейська єдність» – багато в чому за рахунок підриву «єдності слов’янської», як йдеться у публікації, а в тому, що слов’яни самі обрали собі новий центр єдності через те, що стара московська матриця «русского міра» себе не виправдала. Росія не вміщається в цивілізоване демократичне суспільство.
І якщо Володимир Путін не погоджується з «матрицею» нинішнього світу, то як же з нею може погодитися Володимир Константинов? Підбиваючи підсумки минулого року він стверджує , що бачить «наростання кризи глобального лідерства США». Мабуть, у будівельника є така оптика, завдяки якій він бачить те, чого ніхто інший не бачить. Володимир Константинов говорить, що в цих процесах «кримська карта розігрується з різних сторін»: «Для нас, наших співгромадян і співвітчизників, це – символ єдності Росії … це «кримський консенсус». Він з острахом протиставляє цю «матрицю російської єдності» тому факту, що у російських «заклятих «партнерів» з’явилося інше поняття: «кримська платформа»- як символ об’єднання проти Росії, для її стримування, відкидання».
Володимир Константинов вважає, що «кримський консенсус» – це «шанс на соціально-економічне відродження півострова … це Крим для кримчан». Водночас, «Кримську платформу» , на його думку, «можна охарактеризувати як Крим без кримчан».
ЯК ЗАВЖДИ, КОНСТАНТИНОВ уСЕ ПЕРЕВЕРНУВ іЗ НІГ НА ГОЛОВУ
Як завжди, Константинов усе перевернув із ніг на голову. Зараз Росія витіснила з Криму десятки тисяч незгодних, загрожує з території Криму всьому світові своїми ракетами, а Константинов говорить, що «тільки після повної зачистки нашого півострова його можна використовувати як платформу, з якої так зручно погрожувати і капостити Росії». Він каже, що в Україні «за російське слово, сказане в громадському місці, штрафують», хоча в реальності немає жодного штрафу, що «регіони, які мають свою окрему думку, зазнають артобстрілів та бомбардувань, а в’язниці забиті інакодумцями», хоча прикладів ув’язнення інакомислячих в Росії – сотні, а в Україні немає жодного. А Ізваринський, Іловайський, Дебальцевський, Амвросіївський, Оленівської котли, Донецький та Луганський аеропорти ‒ це «подвиги» російської армії на українській землі та вбивство своїх «колишніх братів» саме артобстрілами та бомбардуваннями.
У запалі звинувачень Константинов захищає Володимира Путіна, але не розуміє, що за Фройдом починає говорити правду й головні аргументи у нього такі: Путін – це «людина, яка врятувала від розправи мільйони співвітчизників, всю Росію, увесь русскій мір» – цікаво, де і коли це сталося? Константинов пише: «ми добре пам’ятаємо про те, що без його ( Володимира Путіна – ред.) особистої участі і політичної мужності наше повернення в Росію просто не відбулося б». Тобто він вважає, що Росія анексувала Крим не в результаті визнаного незаконним в Україні та низці країн світу «референдуму», а тому, що в цьому участь взяв Путін, який надіслав 20 тисяч «зелених чоловічків». А без цього у них би «нічого не вийшло». Нарешті Константинов сказав правду. І якщо в Москві це помітять – поїде Константинов керувати яким-небудь районом в Сибіру, а то за таке можуть і видати українському правосуддю.
<iframe src="https://ru.krymr.com/embed/player/0/27575494.html?type=video" frameborder="0" scrolling="no" width="640" height="360" allowfullscreen></iframe>РОСІЯ ДОтепер – ЦЕ ТЕМНІ ВІКИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ, ДЕ Б’ЮТЬСЯ ЗА ВЛАДУ І ТРУЯТЬ ПОЛІТИЧНИХ СУПРОТИВНИКІВ
Константинов, як завжди невдало, згадує історію і порівнює двох персонажів: Івана Сусаніна , який «пожертвував собою задля того, щоб зірвати задуми інтервентів», та Григорія Отреп’єва «відомого як Лжедмитрій I, котрий привів на руські землі іноземних загарбників, і навіть увійшов до Кремля. Але дуже скоро вилетів звідти, коли його прахом вистрілили з гармати». Дивно, звичайно, але нікому в Росії не соромно за те, що як у темні віки Середньовіччя там билися за престол різні «Лжедмитрії», так і сьогодні через 20 років не можна царя відірвати від престолу? І долею Отреп’єва можна було б вжахнутися: його вбили змовники-бояри, влаштували «посмертну наругу», тобто тривале велелюдне знущання над трупом на площі, потім закопали, затоптали, але тут … з’явився новий Лжедмитрій, тоді попереднього викопали, спалили, зарядили прах у гармату і вистрілили … в бік заходу. Так досі й стріляють на захід …
А чим відрізняється від самозванця Лжедмитрія Володимир Константинов, який точно так само привів іноземну армію в Крим і на її багнетах посів у ньому крісло спікера? Або чим Константинов, який завів кримчан у російський полон, відрізняється від Івана Сусаніна? Висновок простий і напрошується сам собою: Росія донині – це темні віки Середньовіччя, де б’ються за владу і труять політичних супротивників. Така «матриця» Криму, який вже звик до свободи, не до вподоби. Але утримати в ній Крим можна лише силою, що й роблять «Лжедмитрії», які заперечують «матрицю» сучасного світу демократії та співпраці, миру, права і законності.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии
