Святкування 30-річчя відновлення української Незалежності стало потужним інформаційним приводом для прокремлівських ЗМІ та їх пропаганди. А такі події як саміт Кримської платформи та візит Володимира Зеленського у Кишинів разом із лідерами Польщі та Румунії – додало нової гостроти традиційним антиукраїнським наративам. Про “каральну українізацію”, “етноцид” та “порочність української ідеї” – в огляді StopFake.

Через три дні після Дня незалежності України, 27 серпня, свято своєї державності відзначає Республіка Молдова. І цього року лідери двох країн обмінялися люб’язностями на найвищому рівні: президентка Молдови Мая Санду відвідала Україну, а вже 27 серпня український лідер Володимир Зеленський здійснив візит у Кишинів з нагоди святкувань молдовського Дня незалежності. Український ювілей супроводжувався самітом Кримської платформи, до Молдови разом із Зеленським прибули лідери Румунії Клаус Йоханіс та Польщі Анджей Дуда. Російська пропаганда не залишила ці події поза увагою, однак цікавим був і локальний контекст антиукраїнських наративів у сусідніх румуномовних країнах – Молдові та Румунії.

Найпоширеніші наративи російської пропаганди, що тиражувалися у десятках матеріалів, стосувалися «насильницької українізації» та «етноциду» російського населення як ідеї української державності, що начебто розпочалися одразу після відновлення української державності.

«Складно знайти країну, якій за такий час вдалося пройти шлях від однієї з найбільш розвинених країн Європи до громадянської війни, втрати частини територій і повного економічного краху. Далеко не останню роль в цьому зіграла насильницька українізація», – пише  Sputnik у матеріалі для Молдови.

Традиційні наративи – дискредитація революції Гідності, як результат – громадянська війна (а не російської агресія), відчай українців від європейської інтеграції, за допомогою якої Захід начебто  ошукав наївних українців – ось лише деякі приклади наслідків  «порочної української ідеї».

«Проблема полягає в порочності ідеї, закладеної в основу української держави. У країні переважало російське (з точки зору мови й культури, а не за паспортом) населення, а влада раптом вирішила будувати етнократичну українську державу», – йдеться вже в іншій статті Sputnik, присвяченій українській незалежності.

Скриншот Sputnik

В цьому ж матеріалі йдеться і про те, що буцімто Захід вже остаточно “поставив хрест” на Україні, в той же час Молдова та Вірменія ще можуть схаменутися і повернутися до зваженої політики.

«Через тридцять років незалежності країни Захід більше стурбований проблемами крихітних Молдови й Вірменії, ніж величезною і колись багатої України», – йдеться в матеріалі.

Цій темі присвячена ціла низка статей, із коментарями різних експертів  – із прив’язкою  до поточних подій, які  виставляють Україну у негативному світлі, аби Кишинів ще міг зробити “правильні” висновки щодо того, де опинилася “пропаща Україна”.

Ще в одній статті стверджується, що викладання українською мовою призводить до «деградації» і натякають, що саме тому в Україні так багато активістів.

«В цілому українські школярі відстають від російських на рік. Наступне дослідження буде проходити у 2021-му, і можна буде оцінити динаміку. Але що показово, українські школярі «валять» іспити по «рідній» мові. Зовнішнє незалежне оцінювання з української мови та літератури у 2018-му не склали 14,5% випускників, з історії країни – 14,19%», – йдеться у матеріалі.

Цікаво, що підзаголовок статті, де автор «аргументує», що через навчання українською мовою українські учні «валять» екзамени, має назву «Українізація=дегенерація». При цьому сама Росія за результатами дослідження PISA займає лише  31, 30 та 33 місця. Але прокремлівські ЗМІ обрали мішенню в ці дні мовне питання недаремно.

По-перше, після прийняття у 2017 році «Закону про освіту», згідно з яким мовою освітнього процесу в Україні є українська – Київ мав дискусії із сусідніми країнами щодо мови навчання у школах нацменшин. І якраз у Бухаресті це питання сприйняли й продовжують сприймати дуже гостро. Своє занепокоєнням щодо цього висловлював і Кишинів. І поки двосторонні консультації тривають, наратив досі має емоційний попит.

По-друге, у сусідній Молдові лише в минулому місяці відбулися дострокові парламентські вибори. В результаті голосування до влади прийшла пропрезидентська партія «Дія та солідарність» і посилила позиції лідерки Маї Санду, яка змінила у президентському кріслі проросійського Ігоря Додона. За час виборчої кампанії мовне питання було однією із тем, яку підіймали табори політичних суперників. Наприклад, проросійські соціалісти закидали Санду, що вона, здобувши всю повноту влади, зачинить усі російськомовні школи.

Скріншот https://eadaily.com/ru/news/2020/11/03/dodon-s-prihodom-sandu-v-moldavii-zakroyut-shkoly-i-detsady

При цьому медіа, роздмухуючи мовне питання навколо так званого захисту російськомовних забуває, що в самій Росії немає жодної української школи, при тому, що в РФ проживає близько двох мільйонів українців, а з 2018 року не залишилося українських шкіл і в окупованому Криму.

Мовні проблеми, які створює Росія, існують і у непідконтрольному Придністров’ї – у 2020 році ЄСПЛ виніс рішення, яким визнається насильницька русифікація шкіл з румунською мовою викладання.

Скріншот https://www.podul.ro/articol/9023/abuzurile-rusiei-cele-8-scoli-cu-predare-in-limba-romana-din-transnistria-tinte-ale-rusificarii-fortate-atacurile-regimului-fantoma-de-la-tiraspol

Ця проблема примусової русифікації розглядається на рівні ЄСПЛ ще з 2012 року.

Звісно, російська пропаганда не обійшлася і цього разу без наративу про «громадянську війну». Але враховуючи особливості молдовської політики, Москва таким чином натякає Кишиневу на «громадянську війну» – на придністровський лад.

Авторка Маріанна Присяжнюк