Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Дмитро Кисельов у «Вестях недели» з нагоди 90-річного ювілею Михайла Горбачова вибухнув монологом про те, як підступний Захід обдурив наївного радянського генсека, який щиро запропонував йому дружбу:
Ось нам сьогодні з Заходу кажуть: простягніть нам руку, увійдіть до родини цивілізованих народів, і все буде добре – санкції знімемо, заживемо всі разом, розкошуючи. Але ж одного разу ми так вже зробили. І руку Заходу простягнув саме Горбачов. Хтось шпетить Горбачова за необачність, надмірну довірливість, але сьогодні це непродуктивно. Набагато цікавіше і набагато корисніше проаналізувати реакцію Заходу на чесно простягнуту руку, адже Горбачов у своєму романтичному пориві був кришталево щирий і без будь-якої задньої думки погоджувався на все заради дружби. І в цьому сенсі був поставлений, що називається, хімічно чистий експеримент. Горбачов з усією душею. А Захід, насамперед Америка?
Якщо зовсім стисло, то Захід поводився щодо нас віроломно. Поки президент СРСР дружив, Америка бажала нашій країні ні багато ні мало смерті. Горбачова обіймали і в той самий час працювали на знищення СРСР. Навіть не на стримування, а на пряме знищення, використовуючи при цьому всі можливі ресурси. Горбачову щось обіцяли, свідомо не плануючи обіцянки виконувати. Та й які обіцянки перед країною, знищити яку – мета?
Мета знищити Радянський Союз в Америці була сформульована за президентства Рональда Рейгана і зафіксована в документах Ради національної безпеки США, зокрема, в Директиві №66, ухваленій ще в листопаді 1982 року.
Прихід Горбачова з його романтичним настроєм щодо Заходу Сполученими Штатами був сприйнятий як шанс. Шанс не на дружбу, а на знищення СРСР. Ось як описує лінію один із авторів цієї стратегії – нині живий Роджер Робінсон, старший директор з міжнародних економічних питань в Раді з національної безпеки адміністрації президента Рейгана: «Директива щодо рішень з національної безпеки №66 описує економічні та фінансові аспекти зі знищення Радянського Союзу. Директива щодо рішень з національної безпеки №75 описувала загальну стратегію стосовно Радянського Союзу. Документ містив заходи з нарощування військової потужності, основні цілі щодо обмеження можливостей СРСР у всьому світі, щодо обмеження його авантюризму, щодо обмежень на його економічну і фінансову систему, зі зміни зовнішньої політики США на більш відверту, більш прямолінійну, а також загальну картину інтегрованої систематичної стратегії Америки з метою відкинути і врешті-решт привести Радянський Союз і його імперію до смерті. Усе це було описано в одному документі, економічний розділ якого мені випала честь написати».
ТОБТО МЕТА АМЕРИКАНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ – СМЕРТЬ ПАРТНЕРА, СМЕРТЬ КРАЇНИ-ПАРТНЕРА. ПРЯМИМ ТЕКСТОМ.
Насправді США в останні роки існування Радянського Союзу намагалися запобігти його розпаду, але це виявилося неможливо. В інтересах Заходу було не допустити розділу радянського ядерного арсеналу між декількома незалежними державами з непередбачуваними політичними перспективами. Крім того, у західних лідерів встановилися прекрасні взаємини з Горбачовим; їм зручно було б продовжувати співпрацювати з ним як з лідером СРСР.
Це підтверджується, наприклад, відомою промовою президента США Джорджа Буша, яку він виголосив 1 серпня 1991 року в Києві, в будівлі Верховної Ради УРСР. Буш хвалив реформи в СРСР, проект нового союзного договору і особисто Горбачова. Він категорично заявив, що США не будуть підтримувати тих, хто прагне до незалежності, щоб встановити замість тиранії союзного центру місцеву деспотичну владу, і просуває «самогубний націоналізм» (останнє формулювання Буш сам вписав до підготовленого його помічниками тексту промови). З радикальними прихильниками незалежності України з «Руху» Буш зустрічатися відмовився.
Зрозуміло, в США не всім подобався такий підхід; з легкої руки ультраконсервативних критиків промова Буша стала відома як Chicken Kiev Speech: англійською chicken Kiev – котлета по-київськи, але слово chicken, яке буквально перекладається як «курча», має і переносне значення – боягуз. На думку консерваторів, Буш боявся радикальних змін, які могли б принести користь Америці. Але такі критики політики США щодо радянської імперії на час її розпаду не були при владі.
Директива № 66, укладена в листопаді 1982 року, в розпал холодної війни, коли ніщо не віщувало нового курсу радянського керівництва в міжнародних відносинах, стосувалася виключно економічних відносин між Заходом і Сходом. Директива передбачала зниження залежності країн Заходу від поставок радянських енергоносіїв, контроль за передачею СРСР передових технологій, підвищення ставок по наданих СРСР кредитам і скорочення їхніх термінів. При цьому скасовувалися санкції, запроваджені у зв’язку з придушенням визвольного руху в Польщі, зокрема, заборона на продаж СРСР нафтогазового обладнання і технологій.
У директиві сформульовані основні принципи побудови економічних відносин:
– не укладати торговельні угоди і не робити кроки, що сприяють військовій або стратегічній перевазі і можливостям СРСР;
– не субсидувати радянську економіку; торгівля повинна вестися обачно, без преференцій;
– не розв’язувати економічну війну проти Радянського Союзу. Щоб відповідати широким інтересам безпеки, торгівля з СРСР повинна вестися, зокрема, на основі суворого балансу переваг.
Де тут Кисельов побачив плани знищення Радянського Союзу, зрозуміти неможливо.
Директива № 75, затверджена президентом Рейганом в січні 1983 року, стосувалася стримування радянського експансіонізму, сприяння встановленню в СРСР більш плюралістичного режиму і залучення СРСР до переговорів на основі суворої взаємності і взаємного інтересу. Необхідно було дати Москві зрозуміти, що «неприйнятна поведінка потягне за собою витрати, які переважать будь-які вигоди», а «справжня стриманість в поведінці створить можливості для відносин між Сходом і Заходом, які можуть принести важливі вигоди Радянському Союзу». У директиві йшлося про заохочення союзників СРСР до дистанціювання від Москви, але нічого не було про будь-які сепаратистські тенденції всередині самого СРСР. Розпад Союзу не ставився за мету.
Заяви Роджера Робінсона, які згадує Кисельов, були зроблені на початку 1990-х років, вже після розпаду СРСР; швидше за все, це якесь пізніше переосмислення політики Рейгана з урахуванням досягнутого результату, який значно перевершував все, що можна було уявити собі на початку 80-х. Але так чи інакше, директиви були ухвалені в ситуації холодної війни і не відображають політику США під час нормалізації відносин з СРСР. Так, у січні 1991 року адміністрація Буша пішла на безпрецедентний крок, який явно суперечив рейганівським директивам: надала американським приватним компаніям урядові гарантії за кредитами СРСР для закупівель продовольства на суму $ 1 млрд, тобто фактично безоплатно передала Союзу, що розпадався, цю гігантську на ті часи суму – близько 38% його ВВП 1990 року.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
