Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Дмитро Кисельов у програмі «Вести недели» дорікнув президентові Франції Еммануелю Макрону за незнання історії:
«Після недавнього інтерв’ю президента Франції Макрона британському журналу The Economist, де Макрон поставив блоку НАТО діагноз „смерть мозку”, тема сенсу самого існування НАТО знову стала актуальною на Заході. <…>
Щоправда, у всіх цих роздумах важливо уникнути однієї принципової помилки, яку якраз і робить Макрон у тому ж самому інтерв’ю британському The Economist. „НАТО було задумано як відповідь ворогові, як відповідь на Варшавський договір”, – вважає Макрон.
Хвилиночку. Якраз навпаки. День народження НАТО – 4 квітня 1949 року. Тобто не пройшло й чотирьох років після закінчення Другої світової, як колишні союзники СРСР у битві з фашизмом створили проти СРСР військовий блок, куди, крім США, увійшли також Франція, Велика Британія, Канада, країни Бенілюкс, Італія, Ісландія, Норвегія, Данія й Португалія. Усього – 12 членів. І лише більш як 6 років потому у відповідь було оформлено Варшавський договір – 14 травня 1955 року. Як противага НАТО, куди, крім СРСР, увійшли також Албанія, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Румунія й Чехословаччина.
Тому, коли Макрон говорить, що НАТО було задумано як „відповідь ворогові”, то з точністю до навпаки – як погроза другові, з яким разом воювали проти фашизму і з яким разом налагоджували в Європі повоєнне життя. І якщо так, то створення НАТО було нічим не виправдане».
Макрон дійсно помилився; у 1949 році, коли було створено НАТО, військовий союз східноєвропейських сателітів СРСР іще не був оформлений. Але Кисельов, називаючи створення Північноатлантичного альянсу «погрозою другові», грішить проти істини набагато сильніше.
Після перемоги у Другій світовій війні радянські війська окупували низку країн Центральної Європи. Відповідно до домовленостей між переможцями, цим країнам було надано свободу вибору політичної орієнтації. У Болгарії й Румунії зберігалася монархія. На виборах в Угорщині абсолютну більшість отримала Незалежна партія дрібних власників, лідер якої Золтан Тілді став прем’єрміністром, а потім президентом. У Чехословаччині було відновлено республіку, яка існувала до війни, й підтверджено повноваження президента Едуарда Бенеша. Лише у Польщі в Тимчасовому уряді національної єдності більшість місць належала прорадянським лівим силам, а міжнародно визнаний уряд Польщі у вигнанні до керівництва країною не допустили.
Але впродовж кількох років у всіх країнах, де перебували радянські окупаційні війська, за винятком Австрії, відбулися державні перевороти й були встановлені комуністичні режими. Короля Румунії Міхая I і малолітнього царя Болгарії Симеона III вигнали з їхніх країн, президента Угорщини Тілді відправили під домашній арешт, президент Чехословаччини Бенеш під тиском СРСР і місцевих комуністів подав у відставку, відмовившись підписати нову комуністичну конституцію країни. До кінця 1948 року процес установлення комуністичних режимів східноєвропейських країнах завершився, лише на території окупованої СРСР частини Німеччини ще велася підготовка до державотворення НДР.
У червні 1948 року СРСР встановив блокаду Західного Берліна (за Ялтинською угодою 1945 року місто була розділено на американський, британський, радянський і французький сектори). Забезпечення західних секторів міста по землі й воді повністю припинилося, жителів урятував від голоду тільки «повітряний міст» – американо-британська операція з постачання в місто продовольства за допомогою транспортної авіації, що тривала майже рік (у квітні 1949 року за добу було виконано 1398 рейсів). Для цього за три місяці побудували новий аеропорт Тегель.
Відповіддю на ці дії стало створення військово-політичного альянсу західних держав – НАТО. Саме це Кисельов і називає «погрозою другові, з яким разом воювали проти фашизму і з яким разом налагоджували в Європі повоєнне життя».
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
