Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Дмитро Кисельов у передачі «Вести недели» (укр. «Вісті тижня») присвятив великий монолог реакції Заходу (зрозуміло, несхвальної) на заяву Сергія Лаврова про те, що Арктика – «наша територія, наша земля», військова активність Росії в Арктиці «абсолютно законна і легітимна», а «коли НАТО намагається виправдати свій наступ в Арктику, це вже трохи інша ситуація». Намагаючись підкріпити прикладами з минулого позицію Лаврова і заодно Путіна з його обіцянкою «вибити зуби» тим, хто «захоче від нас щось відкусити», Кисельов зробив воістину сенсаційне історичне відкриття:
«Як тільки посилюється Росія, починаються посягання, хай то будуть тевтонські лицарі при Олександрі Невському чи шведи при Петрові Великому. Також посилену Росію хотів підкорити Наполеон. І теж на початку ХХ століття кайзерівська Німеччина розв’язує Першу світову. А коли в 1916 році російська армія вже налагодила військову промисловість, запрацювало автомобілебудування і авіабудування, коли вже пошито було васнецовські “богатирки” для параду перемоги Російської імперської армії в Берліні та Константинополі, наші союзники по Антанті Велика Британія і Франція стали інтригувати проти Росії, підігріваючи тут смуту з метою повалення імператора Миколи Другого. Діючи фактично в інтересах Німеччини у прагненні стримати Росію, вони зрадили нас. Як результат – Лютнева революція, а замість такої близької перемоги над Німеччиною – ленінський переворот і ганебний Брестський мир із втратою величезних територій.
Те ж саме і з Другою світовою. Як тільки СРСР набрав сили, європейські держави зробили все, щоб нацькувати гітлерівську Німеччину на нас. А коли ми перемололи на Східному фронті понад дві третини гітлерівської техніки і живої сили, коли ми вже здійснювали свій визвольний похід по Європі навесні 1945-го, Черчілль розробляє операцію “Немислиме” із планом нападу на СРСР силами об’єднаної західної армії із включенням туди й німців».
Лівонський орден у XIII столітті дійсно зазіхав на північно-західні руські землі й навіть ненадовго захопив Псков; втім, це не була іноземна агресія в повному сенсі слова: орден виступив як союзник князя Ярослава Володимировича, сина псковського князя Володимира Мстиславича, що претендував на псковський престол. Але важливіше те, що відбувалося це зовсім не під час «посилення Росії», яка тоді взагалі не існувала як держава. Розрізнені руські князівства були ослаблені монгольською навалою і численними міжусобицями.
Північна війна петровських часів взагалі не мала прямого стосунку до зазіхань іноземних держав на руські землі. Коли в 1697 році на шведський престол зійшов 15-річний Карл XII, держави, що мали територіальні претензії до Швеції, визнали це вдалим моментом для нападу: від юного і недосвідченого короля очікували фатальних помилок. Сформували антишведську коаліцію – Північний союз, до складу якого входили Данія та Річ Посполита, а пізніше, коли закінчилася російсько-турецька війна, до нього приєднався і Петро I. Війна почалася влітку 1700 року з облоги Риги, яка на той час належала Швеції, саксонськими і польськими військами.
Під час Першої світової війни, яка складалася для Росії настільки невдало, що невдоволення жителів країни монархією досягло критичного рівня, союзники по Антанті, природно, всіма силами намагалися запобігти сепаратному миру Росії з противниками, тим більше що у них були підозри щодо підготовки такого миру (як вважають сучасні історики, навряд чи обґрунтовані: Микола II завжди був вірний союзницьким зобов’язанням). Зауваживши, що діло йде до повалення Миколи, британці та французи стали встановлювати контакти з кадетами і «октябристами», які виступали за продовження війни, в той час як ліві партії висували ідею сепаратного миру.
Твердження Кисельова про те, що союзники по Антанті діяли «фактично в інтересах Німеччини», не ґрунтується ні на чому: підтримуваний ними Тимчасовий уряд не збирався виходити з війни, а більшовиків, які уклали сепаратний Брестський мир, вони ніколи не підтримували. Абсурдність припущення про дії союзників в інтересах Німеччини очевидна, якщо згадати, якими принизливими для неї були умови Версальського договору, що завершив війну.
Операція «Немислиме» (Operation Unthinkable) – це назва двох секретних планів, складених в 1945 році на випадок воєнного конфлікту Великої Британії та СРСР. У ситуації, коли Союз відмовився визнавати уряд Польщі у вигнанні й створив замість нього маріонетковий комуністичний уряд, були серйозні побоювання, що Сталін може використовувати Польщу як плацдарм для нападу на Західну Європу. Перший, наступальний план було відкинуто Об’єднаним комітетом начальників штабів, після чого склали новий план – оборонний, оснований на захисті Британії за допомогою авіації та флоту. У записці Комітету начальників штабів Черчілль вказує на небезпеку просування радянських військ до Північного моря і Атлантичного океану після відходу з Європи американських військ. У зв’язку з цим він закликає скласти план оборони Британії, зазначаючи при цьому:
«Командування припускає, що це всього лише попередній начерк того, що, я сподіваюся, все ще суто гіпотетична ймовірність» (a pure hypothetical contigency).
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
