Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Кіріл Клейменов у програмі «Время» звернув увагу на статтю британського прем’єра Бориса Джонсона, в якій той обурився оскверненням лондонського пам’ятника Вінстону Черчиллю, і висловив свій нетривіальний погляд на постать останнього – напевне, за принципом «якщо Джонсон за, то я проти»:
«Ось все-таки не даремно я бажав британському прем’єру Джонсону якнайшвидшого одужання. Він одужав і виступив з нами єдиним фронтом. Як 76 років тому. Ось. Послухайте:
“У мене також викликає надзвичайні сумніви кампанія щодо коригування або виправлення в Photoshop всього культурного ландшафту, яка стрімко набирає обертів. Якщо ми почнемо очищати записи і видаляти зображення всіх, за винятком тих, чиє ставлення відповідає нашому, ми станемо на шлях великої брехні, яка спотворює нашу історію”.
Треба зауважити, що це цитата зі статті на захист Вінстона Черчилля, пам’ятник якому в центрі Лондона довелося вкривати дерев’яними щитами після того, як демонстранти обписали його різноманітними образами, зокрема, написали, що Черчилль расист. Що сказати стосовно виступу Джонсона безпосередньо і опосередковано щодо дій демонстрантів.
Браво. До біса усі фотошопи. Вінстон Черчилль був цілком гідним товаришем – завжди стояв на боці добра, до речі, разом зі своїм другом Йосипом Сталіним. І не треба кривитися – вирішили без фотошопів, отже, без них. Не буду довго пригадувати історію застосування газу проти месопотамських арабів 100 років тому. Молодий Черчилль, який віддав відповідний наказ, просто не вважав їх достатньо цивілізованими, щоб проти них цей самий газ не застосовувати.
Але я б хотів нагадати зараз про інший епізод із життя сера Вінстона. Знаменитому Ковентрі. Це провінційне містечко в Англії. Під час війни його розбомбили в нуль фашисти. Власне, вони не збиралися його бомбити, вони збиралися завдати потужного удару по Лондону, який між іншим був забезпечений чудовою системою ППО. А Ковентрі не мав взагалі ніякої. Але в Ковентрі не було резиденції сера Вінстона, на відміну від Лондона. І тому Ковентрі був приречений.
За допомогою зламаного нацистського шифру – знаменитої “Енігми” – напередодні нальоту на Лондон організували витік, нібито саме у Ковентрі розробили новітню страхітливу зброю. Німці одразу ж поміняли ціль і завдали удару по Ковентрі. З усіма його мешканцями, які мирно спали. Автор і, як зараз би сказали, продюсер цього перформансу Черчилль тут таки примчав на затягнуті димом руїни, з-під яких виповзла покалічена стара. Впізнала сера і закликала його зробити з німцями те ж саме, що скоїли вони тільки що».
Історію про те, що в 1919 році Черчилль, на той час військовий міністр, виступав за застосування хімічної зброї проти повстанців у Месопотамії (нинішній Ірак), нерідко розповідають західні ліві та антиглобалісти. Зокрема, згадує її знаменитий лінгвіст і філософ Ноам Чомскі, який відрізняється ультралівими поглядами, у своїх книгах «Світовий порядок, старий і новий» та «Акти агресії».
Але британський історик, біограф Черчилля Річард Ленгуорт пояснив, що ця версія ґрунтується на вирваній із контексту цитаті. Насправді Черчилль пропонував застосовувати проти повстанців сльозогінний газ замість летального зброї. Виступаючи в парламенті, Черчилль заявив:
«Я рішуче виступаю за використання отруйного газу проти нецивілізованих племен. Моральний ефект повинен бути настільки сильним, що втрати життя будуть зведені до мінімуму. Немає необхідності використовувати найбільш смертоносні гази: можна застосовувати гази, які заподіюють великі незручності і поширюють сильний страх, але не спричиняють серйозних постійних наслідків для більшості постраждалих».
Термінологія столітньої давнини – «нецивілізовані племена» – як на теперішній час виглядає образливо, але тоді це було нормою. У контексті цієї промови сенс згадки «нецивілізованих» очевидний: якщо у противника немає засобів хімзахисту, застосування проти нього нелетального сльозогінного газу може бути ефективним.
Те, що пропонував Черчилль, – звичайно, застосування хімічної зброї. Але точно так само її застосовує будь-яка людина, яка для самозахисту користується газовим балончиком.
Версія про те, що під час Другої світової війни Черчилль, щоб відвести удар від Лондона, за допомогою вкидання дезінформації спровокував бомбардування мирного міста Ковентрі, яке німці взагалі не збиралися бомбити, – очевидна незграбна вигадка. Перш за все, Ковентрі був важливим центром військової промисловості, зокрема, авіаційної. Руйнування міста завдало відчутного удару по британському оборонному потенціалу. Зрозуміло, системи ППО в такому місті не могло не бути. Звідки цю версію взяв Клейменов, невідомо, в англомовних джерелах її виявити не вдалося.
Втім, деякі британські автори дійсно вважають, що Черчилль свідомо приніс Ковентрі в жертву. Але їхня версія виглядає зовсім інакше: Черчилль нібито за кілька днів до удару по Ковентрі знав, що німці його планують, але не став посилювати ППО міста, аби противник не здогадався, що його шифр зламаний. Мабуть, вперше про це було написано в книзі колишнього військового розвідника Фреда Уінтерботема. Але більшість британських істориків вважає цю версію сумнівною.
Як пише історик і біограф Черчилля Гілберт Мартін, 12 листопада 1940 року зі зламаної шифровки стало відомо, що німці готують операцію «Місячна соната» – масштабний авіаналіт на Британію, – але конкретний напрям удару відомий не був. У рапорті розвідки, направленому Черчиллю 12 листопада, йшлося про п’ять ймовірних цілей – центр Лондона, Великий Лондон, долину Темзи, узбережжя графства Кент і графства Ессекс.
Після цього збитий німецький пілот дав свідчення, що цілями майбутнього «колосального нальоту» будуть міста Ковентрі та Бірмінгем, але британська розвідка вважала це дезінформацією. У рапорті, отриманому Черчиллем 14 листопада – всього за кілька годин до удару по Ковентрі, – йшлося, що німці мають намір завдати удару по Лондону або сусіднім із ним графствам.
Увечері, отримавши термінове повідомлення, що удар запланований на цю ніч, Черчилль наказав своїм особистим секретарям Джону Колвіллу і Джону Пеку спуститися до бомбосховища, сказавши їм: «Ви занадто молоді, щоб померти». На той момент він був упевнений, що бомбитимуть Лондон.
Про те, що напрямок удару – Ковентрі, стало відомо лише в останній момент перед вильотом німецьких бомбардувальників. ППО Ковентрі, яка за тиждень до цього була посилена, одразу ж перевели в режим максимальної готовності. На душу населення там припадало в п’ять разів більше зенітних гармат, ніж в районі Лондона; в повітрі знаходилися сто британських винищувачів. Але відбити наліт 437 бомбардувальників, які скинули 56 тонн запальних бомб, 394 тонни фугасних бомб і 127 парашутних мін, було неможливо. До того ж, як зазначає американський історик Алан Куркі, не спрацювала система глушіння німецьких сигналів наведення.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
