Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Дмитро Кисельов у програмі «Вести недели» розповідає про підступність США, які роблять вигляд, ніби допомагають Європі знайти альтернативні джерела постачання газу замість російського, а самі завдають енергетиці Європи величезної шкоди:
«Усе нібито для Європи. Навіть зворушливо. Насправді США перейнялися проблемою заміни російського газу в контексті обговорення нових «пекельних санкцій» проти Росії. «Пекельні» – це якщо санкції накладати на «Газпром» або відключати Росію від міжнародної системи швидких банківських переказів SWIFT. І одне, й друге призупинить постачання російського газу до Європи, адже якщо за газ не можна буде заплатити, тобто купити, то звідки тоді газ візьметься?
Взагалі те, що США подають як турботу про союзників, насправді завдасть і вже завдає Європі колосальних збитків. Ось тільки уявіть, що Росія щороку постачає до Європи (Туреччину не рахуємо) ніяк не менше ніж півтори сотні мільярдів кубометрів газу. Лише Німеччина споживає 50 мільярдів. У газовому балансі цієї найбільшої у Євросоюзі країни російський газ займає 55%. І ось американці десь шукають для Європи газ, щоб замістити такий обсяг…
По-перше, такого обсягу на світовому ринку просто немає. Вийняти його з азіатських ринків неможливо. Тоді ціни там злетять настільки, що засмокчуть все назад. А Європа лише постраждає. По-друге, видобути додатково такий обсяг газу навіть на прохання США ніхто й ніде не може. Це блеф. Та й у США немає важелів, щоб когось змусити це зробити. Тобто американці просто патякають».
Частку російського постачальника в газовому балансі Німеччини Кисельов дещо перебільшив. Недавно Reuters опублікувало дані за грудень 2021 року. Росія – дійсно найбільший постачальник газу на ринок Німеччини, але з усього спожитого за місяць у Німеччині газу на її частку припадає 32%.
Щоправда, 22% споживання – це газ зі сховищ, розташованих у Німеччині, а їх теж треба чимось наповнювати. Але навіть якщо розглядати лише газ, отриманий Німеччиною у грудні з інших країн, російського виявиться лише близько 41%. Це, до речі, приблизно відповідає місцю російського імпорту в газовому балансі ЄС загалом: останніми роками його частка варіювалася від 36% до 41%.
Втім, це теж чимало. Подивимося, чим США і Європа збираються це заміняти. Одним із джерел постачання до Європи може стати Австралія, яка у січні 2022 року стала найбільшим у світі експортером скрапленого природного газу, обійшовши Катар. Міністр торгівлі Австралії Ден Техан заявив, що австралійські експортери СПГ «ідеально підходять для задоволення будь-якого попиту, який може виникнути у світі, й Австралія готова підтримати своїх друзів і союзників у нинішній складній геостратегічній ситуації». Виробництво СПГ у країні стабільно зростає, і судячи з виступів австралійських чиновників, можливість його збільшення все ще є.
Іноді говорять про логістичні проблеми: Австралія розташована надто далеко від Європи. Але директор програми з енергетики австралійського аналітичного центру Grattan Institute Тоні Вуд розповів, що рішення є: австралійський газ уже використовується для додаткових поставок до Європи. Це не означає, що його везуть туди з Австралії: він прямує до азіатських споживачів, заміщуючи газ із США, який перенаправляють до Європи.
Інший великий виробник СПГ – Катар також готовий брати участь у заміщенні російського газу, якщо США справді запровадять «пекельні санкції». У нього можливостей менше, оскільки більшість катарського СПГ вже законтрактовано азіатськими споживачами і значне нарощування виробництва можливе лише середньостроковій перспективі. Проте можливий варіант, за якого США виплатять Катару та покупцям катарського СПГ компенсації за переспрямування частини газу до Європи. Наявних танкерів і терміналів СПГ для постачання до Європи цілком достатньо. 31 січня у Вашингтоні президент Байден обговорив можливі рішення із шейхом Катару Тамімом бен Хамадом Аль Тані.
У середньостроковій перспективі частину російського газу можна буде замістити електроенергією з відновлюваних джерел. У тій же Німеччині до останнього часу їх частка в енергобалансі країни зростала; 2020 року вперше виробництво «зеленої» електроенергії перевищило виробництво на теплових електростанціях. Щоправда, у 2021 році через вибухове зростання споживання після скасування локдауну, що збігся з безвітряною погодою, вуглеводневі джерела повернулися на лідируючу позицію. Але загалом тенденція до зростання виробництва «зеленої» енергії очевидна. Крім того, у Німеччині працюють над програмою переведення теплових електростанцій на біомасу.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
