Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» повідомляє:
«У російській армії повністю викорінили дідівщину і казармене хуліганство, заявив заступник міністра оборони Андрій Картаполов на круглому столі в рамках форуму “Армія-2020”.
“У своєму виступі генерал-полковник Андрій Картаполов особливу увагу звернув на правильно обраний напрямок спільних дій щодо наведення статутного порядку в Збройних силах, результатом якого стало значне зниження кількості військових злочинів, повністю викорінене таке поняття, як ‘дідівщина’, ‘казармене хуліганство'”, – йдеться в повідомленні прес-центру форуму, що надійшов у РІА Новости».
Дідівщиною в армії з радянських часів називали знущання строковиків другого року служби над новобранцями. Зараз термін служби за призовом скорочений до одного року; здавалося б, немає «дідів» -старослужбовців – немає і дідівщини. Але правозахисники стверджують, що так звані нестатутні відносини в армії нікуди не поділися.
Заступник голови Комітету солдатських матерів Андрій Курочкін в ефірі радіостанції «Москва FM» так прокоментував заяву Картаполова:
«Дідівщину просто почали називати неуставщиною. <…> Змінився різко формат. Тепер наліво й направо вимагають грошові кошти з солдатів та їхніх батьків, щоб солдату взяти звільнення, потрібно заплатити гроші, щоб кудись перейти – заплатити гроші і так далі».
URA.ru з посиланням на того ж Курочкіна пише:
«Зараз у військовослужбовців вимагають гроші під будь-яким приводом. Наприклад, потрібно платити, щоб взяти звільнення, або доводиться викуповувати викрадену форму. За словами співрозмовника агентства, в кожній частині є побори на утримання роти, закупівлю мітел та лопат. Щомісяця ці гроші збирають майже з усіх вояків російської армії. Курочкін підкреслив, що дідівщина спостерігається як з боку молодшого офіцерського складу, так і товаришів по службі».
У листопаді минулого року «Росбалт» писав:
«Нестатутні відносини в армії після реформи не зникли. Навпаки, контрактники, які тепер керують строковиками, часто більш жорстокі, ніж були “діди”».
Правозахисниця Валерія Приходкіна стверджує:
«Я вже нескінченно давно займаюся питаннями дідівщини і бачу, що нікуди вона не поділася, а такі випадки відбуваються із системною постійністю. Більш того, обличчя дідівщини стало страшнішим. Держава платить по 5 млн рублів за кожного вбитого в армії – тому мовчать багато сімей. Їх влаштовує, що життя в армії оцінюється у цю суму.
Проблема дідівщини стала навіть серйознішою, ніж за часів дворічної служби в армії. Сьогодні в армії немає “молодих” і старослужбовців, а є ті, хто принижує, і ті, кого принижують.
Причиною того, що відбувається, стали всі ці “реорганізації” та реформи, які знищили інститут офіцерів – тих, кого спеціально навчали роботі з пацанами-призовниками, кого навчали педагогіці і психології. Зараз цих офіцерів немає, їх замінили контрактниками. Але хто йде на контракт? Люди без освіти. Випускники дитячих будинків, хто не встиг потрапити до в’язниці. Сільські хлопчаки, яким нікуди повертатися – вдома у них роботи немає, житла немає, перспективи немає. Вони залишаються на контракті з великим задоволенням і верховодять в армії».
Одним із найвідоміших трагічних випадків, пов’язаних з «новою дідівщиною», стала історія рядового Раміля Шамсутдінова, який у жовтні минулого року розстріляв вісьмох товаришів по службі. Він розповідав, що його били і погрожували зґвалтувати. У суді підтвердилися факти знущань над солдатами в частині, де він служив. Проте Міноборони заперечувало можливість дідівщини і намагалося пояснити трагедію «психічним перевантаженням».
У січні 2020 року в Забайкаллі солдат-строковик Артур Хакімов втік зі своєї частини і здався поліції. Він скаржився на дідівщину і систематичне побиття.
Міністр оборони Сергій Шойгу у вересні минулого року – за місяць до випадку з Шамсутдіновим – заявив в інтерв’ю «Московському комсомольцю»:
«Зараз в армії просто немає ґрунту для дідівщини. Є, звичайно, випадки побутового і казарменого хуліганства. За наявності великого бажання ці випадки можна підняти на щит і носити всіма сценічними і мітинговими майданчиками. Мовляв, дивіться, один солдат вдарив іншого! Але такі ситуації набагато більш численні серед цивільних осіб у будь-якому місті».
Судячи з бадьорого рапорту його заступника Картаполова, за останній рік в армії якимось чином усунули ґрунт і для казарменого хуліганства.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
