Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
НТВ у сюжеті під назвою «У США вирішили боротися з расизмом в балеті “Лускунчик”», розповідає:
Американські ЗМІ і танцювальні колективи угледіли «прояви расизму» в балеті «Лускунчик».
Американську постановку Джорджа Баланчина балету П. І. Чайковського, яку в Нью-Йорку з успіхом дають з 1954 року, вирішили виправити відповідно до сучасних уявлень. У балеті, який після виходу телепостановки на американському телебаченні 25 грудня 1958 року «назавжди став асоціюватися з Різдвом», угледіли «образливі расові стереотипи» і заходилися думати, як їх позбутися.
Хуан Портер II, журналіст: «У другому акті на сцені з’являються танцюристи, що зображують солодощі з різних країн (шоколад з Іспанії, кава з Аравії, чай з Китаю). Традиційна хореографія і костюми, особливо в китайському танці, зміцнювали принизливі та образливі стереотипи. Наприклад, в китайському розділі фігурують танцюристи з жовтими обличчями (yellowface), що виконують недостовірні, ба навіть глузливі, жести».
Очільник трупи Nimbus Dance Сем Потт заявив журналістам, що родина аристократів, у якій відбувається дія сюжету, «пов’язана з традицією білого супремасизму». У 2017 році постановники в Нью-Йорку вже змінили «образливі» костюми артистів. Тепер до нових різдвяних постановок «Лускунчика» почали залучати велику кількість дітей з різним кольором шкіри, з різних соціальних груп, зокрема і з неблагополучних родин.
Замітка аналогічного змісту в «Комсомольской правде» вийшла під не менш ефектним заголовком «У США балет “Лускунчик” визнали “расистським” і вимагають переробити».
Насправді єдиним приводом для появи цих матеріалів стала стаття балетного критика Хуана Майкла Портера II у не популярному виданні The Christian Science Monitor. Критик розповідає про декілька постановок балету, де вирішили піти назустріч віянням часу і відійти від традиційного рішення китайського танцю, яке сучасному глядачеві може видатися дещо карикатурним.
Трупа New York City Ballet, як пише Портер, оновивши у 2017 році спектакль свого засновника Джорджа Баланчина, не стала нічого міняти в хореографії, але за порадою вченого та колишнього балетного танцівника Філа Чена змінила гострохарактерні костюми і грим. Тому НТВ даремно переймається щодо долі шедевра Баланчина, радикальні зміни на догоду політкоректності йому не загрожують.
Інші балетні трупи, про які розповідає Портер, представили більш радикальні версії балету. Так, спектакль Сема Потта, слова якого він цитує в своїй статті, називається «Лускунчик із Джерсі-Сіті», дію там перенесено в сучасну Америку. Темою вистави постановник зробив мрію про «добре і безпечне місто Джерсі-Сіті», в якому опиняються діти з різних верств суспільства. Це один з багатьох прикладів актуалізації класики, автор статті назвав постановку Потта сміливою версією (bold adaptation).
Постановник ще однією версії «Лускунчика», керівник сіетлської трупи Pacific Northwest Ballet Пітер Боул, вирішив наблизити китайський танець до традиційного китайського мистецтва. Після проведення консультацій з тим таки Філом Ченом, він вивів на сцену танцівників у костюмах цвіркунів, які в китайській традиції символізують весну.
Автор статті в The Christian Science Monitor схвалює ці художні рішення і вважає, що балет цілком здатний відображати расове та етнічне різноманіття американського суспільства. Але він не закликає до будь-якої «боротьби з расизмом», і вже тим більш дивно виглядають фрази російських видань про «рішення боротися» і «вимоги переробити балет».
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
