Згідно з нормами міжнародного права військові об’єкти, склади пального та нафтопереробні заводи є законними військовими цілями для України, отже мова взагалі не може йти про теракти. Тим більше, очільник української розвідки не підтвердив причетність України до цих атак. Кирило Буданов сказав, що атаки та диверсії проти російських окупаційних сил «проходять повсюдно, і вони були і будуть проводитися в Росії та в багатьох інших місцях».
Російські ЗМІ з посиланням на британську газету Financial Times поширили дезінформацію про те, що керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов нібито «пригрозив Росії терактами та диверсіями на її території». Також пропагандисти заявляють, що ліквідація колаборантів та представників так званої «нової влади» на території окупованих Росією областей України це не що інше, як терористичні акти.
Справді, 27 червня на сайті Financial Times вийшло інтерв’ю керівника української військової розвідки Кирила Буданова під назвою «Очільник військової розвідки України заявив, що відступ у Сєвєродонецьку є «тактичним». У ньому Буданов серед іншого згадав і про партизанську боротьбу на окупованих Росією територіях України, а також про диверсійну роботу на території Російської Федерації. Він заявив, що партизанський рух на Херсонщині посилюється, зокрема було підірвано два автомобілі, внаслідок чого помер призначений російськими окупаційними силами чиновник.
Також у статті Financial Times розповідається про диверсійні заходи на території Росії: «надійшли повідомлення про ракетні та безпілотні удари по нафтопереробних заводах, складах пального та військових об’єктах на території Росії».
У коментарі Financial Times Кирило Буданов не підтвердив причетність України до всіх цих подій: «Ці атаки та диверсії «проходять повсюдно, і вони були і будуть проводитися в Росії та в багатьох інших місцях», — відповів Буданов, не підтвердивши втім, чи стояла за ними українська влада».
Саме цю цитату Буданова кремлівські ЗМІ інтерпретували як погрозу Росії терористичними актами.
Як видно, у матеріалі Financial Times йдеться про атаки на представників окупаційної влади, нафтопереробні заводи, склади пального та військові об’єкти на території Росії. Хоча очільник української розвідки і не підтвердив причетність України до цих атак, ці об’єкти є законними військовими цілями для України.
Україна має всі підстави атакувати військові об’єкти на території Росії з метою порушення ворожої логістики та ліній постачання. Це цілком легітимна з погляду міжнародного права частина війни. Про це зокрема заявляли держсекретар США Ентоні Блінкен та міністр оборони Великобританії Бен Уоллес.
І Україна, і Росія є учасниками Женевських конвенцій 1949 року та Протоколу I до них, що регламентує право сторін, які беруть участь у збройному конфлікті, на вибір засобів та методів ведення воєнних дій. Закони та звичаї війни дозволяють напади лише на «законні військові цілі». Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права військовим є об’єкт, який одночасно задовольняє два критерії: по-перше, об’єкт повинен робити ефективний внесок у військові дії, які веде ворог; по-друге, його руйнація, захоплення чи нейтралізація повинні давати явну військову перевагу іншій стороні. Тобто це може бути як особовий склад ворога, так і конкретний об’єкт, який або є військовою інфраструктурою, або використовується у військових цілях.
Водночас закони та звичаї війни захищають «цивільні об’єкти» – ті об’єкти, що не належать до військових цілей. Навмисні напади на цивільні об’єкти – будинки, квартири, підприємства, місця відправлення культу, лікарні, школи, пам’ятки культури тощо – забороняються, якщо вони не використовуються у військових цілях і не стають внаслідок цього законною військовою ціллю.
На сайті Міжнародного комітету Червоного Хреста зазначено, що згідно з практикою визначення військової цілі « військові бази, склади … будівлі та об’єкти, які забезпечують адміністративну та матеріально-технічну підтримку військових операцій, є прикладами об’єктів, що повсюдно розглядаються як військові об’єкти».
Водночас згідно із визначенням Генеральної Асамблеї ООН терористичним актом вважається злочинний акт, спрямований або розрахований на створення обстановки терору серед широкого загалу, групи осіб або конкретних осіб у політичних цілях, за жодних обставин не можуть бути виправдані, якими б не були міркування політичного, філософського, ідеологічного, расового, етнічного, релігійного чи будь-якого іншого характеру, які можуть наводитися на їхнє виправдання.
Отже, згадані у матеріалі Financial Times такі об’єкти на території Росії, як нафтопереробні заводи, склади пального та інші військові об’єкти є цілком законними військовими цілями для України.
Фахівці з міжнародного права вважають, що законними військовими цілями можуть бути і цивільні особи, які «працюють для постачання військ та забезпечення їх зброєю або допомагають іншими способами» – оскільки «вони є невід’ємною частиною військової машини та становлять загрозу для іншої сторони». Відповідно, у деяких випадках чиновники військово-цивільних адміністрацій окупаційної влади також можуть бути легальними військовими цілями.
На початку червня радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявляв, що посадові особи, які погодилися співпрацювати з окупантами, стають законною ціллю для українських спецслужб та судів.
Російська пропаганда регулярно намагається звинуватити Україну в організації терактів на території Росії. Раніше Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України повідомляв, що спецслужби Російської Федерації проводять серію «терактів» на своїй території з метою нагнітання антиукраїнських настроїв. Також StopFake спростовував дезінформацію про масові теракти, які нібито готуються під контролем українських спецслужб: «ФСБ Росії знову «затримало» українських неонацистів. РФ уже рік розкручує фейк про МКУ», «Фейк: У Воронежі затримали українських нацистів» тощо.
