Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Програма «Время», розповідаючи про інтерв’ю Олександра Лукашенка російським ЗМІ, повідомила:
«Не можна заперечувати, що за час президентства Олександра Лукашенка Білорусь змінилася. Великі радянські заводи, такі як МАЗ, а також МТЗ – Мінський тракторний, існували і до його приходу до влади. Але при Лукашенкові вони вижили. Чого не сталося, наприклад, в Латвії, яка активно спонсорує зараз протестні настрої в Білорусі. Завод VEF, що славився навіть за межами СРСР завдяки виробництву радіоприймачів, давно помер. А при Лукашенкові трактор “Білорусь” не просто був перейменований на звучний “Білорус”, із вилученим м’яким знаком у назві. Він став білоруським брендом, справжнім. Саме тому Лукашенко і не поспішає, як він каже, кидати країну».
За логікою автора сюжету Антона Верницького, зміни, якщо не брати до уваги скорочення назви трактора на один м’який знак, полягають у збереженні того, що було. Це найбільше нагадує фразу королеви з «Аліси у Задзеркаллі»: «Тут, знаєте, доводиться бігти щодуху, аби тільки залишитися на тому ж місці!»
Втім, секрет цього економічного задзеркалля добре відомий. Професор економіки паризького університету Sciences Po, колишній головний економіст Європейського банку економіки і розвитку Сергій Гурієв так пояснив природу лукашенківського «економічного дива»:
«Зростання білоруської економіки багато в чому визначається субсидіями з Росії. Росія поставляє підтримку білоруській економіці за цілою низкою каналів. За оцінками МВФ, ця підтримка в різні роки становила від 10% до 25% білоруського ВВП. У тому числі ця підтримка полягала і в підтримці нафти за субсидованими цінами, і в цьому сенсі Білорусь, хоча це й економіка, яка не видобуває нафту, існує за рахунок нафти. Білорусь купує дешеву нафту з Росії, переробляє її на своїх заводах і продає на світовий ринок за ринковими цінами, і в цьому сенсі це така ж нафтова країна, як і Росія.
З іншого боку, після того як ціни на нафту знизилися, і після того, як у самій Росії почалися проблеми, ми побачили, що економічне зростання в Білорусі закінчилося. За останні десять років білоруська економіка практично не зросла, і це частина причин, чому білоруси розуміють, що цей режим зайшов у глухий кут.
Білоруські підприємства мають потребу в реструктуризації і реформах, Білорусь має потребу в інвестиціях, і в економіці, заснованій на держвласності, цього зробити, природно, не можна. Білоруські підприємства перебувають у державній власності, отримують кредити з державних банків і, відповідно, покладаються на підтримку із державного сектора, який, в свою чергу, живе за рахунок російських субсидій.
Якщо Росія припинить спонсорувати білоруську економіку прямо або побічно, то, безумовно, в Білорусі доведеться проводити реформи. Цей режим, який заснований на державній власності, на неефективності та геополітичних маніпуляціях, безумовно, приречений».
Ось лише один із прикладів того, як працюють лукашенківські держпідприємства. Згаданий Верницьким Мінський тракторний завод – «справжній білоруський бренд» – відзвітував за 2019 рік, продемонструвавши зростання чистого прибутку в 37 разів (!) порівняно з попереднім роком. При цьому виручка виросла на 14%, а ось прибуток від реалізації продукції скоротився на 2,3%. Вільних грошей на рахунках підприємства виявилося у 7 разів менше, ніж роком раніше. Прибуток сформувався за рахунок курсової різниці, тобто просто через зниження курсу білоруського рубля щодо світових валют і російського рубля. Дебіторська заборгованість заводу за 2019 рік зросла на 24% і приблизно на порядок перевищує розмір його чистого прибутку за рік.
У Латвії дійсно перестали існувати багато гігантських промислових підприємства, які сформувалися в радянські часи. Це було неминучим у ситуації, коли країні довелося переорієнтуватися з радянських джерел сировини і ринків на європейські. Той таки радіозавод VEF, значну частину продукції якого становили вироби військового призначення, закрився до кінця 1990-х років, причому не останню роль у припиненні виробництва відіграла російська економічна криза 1998 року.
У орієнтованій на країни ЄС сучасній латвійській економіці найбільш важливі сектори нині – сільське господарство і деревообробна промисловість. Але це не означає, що в країні не залишилося машинобудування, електроніки та хімічної промисловості. Латвія навіть має своє авіабудування: у місті Адажі приватна компанія збирає оригінальний латвійський надлегкий літак Tarragon, який вважається найбільш швидкісним у своєму класі.
Слідом за пасажем Верницького про економіку програма «Время» показала такий фрагмент інтерв’ю Лукашенка:
«Якби у мене в кишені було кілька мільярдів, може, я вчинив би, як Порошенко. Навряд чи, звичайно, але я так іноді думаю. Але якщо у мене цих мільярдів немає, тому я не боюся. Колись я піду, може статися, але я не дозволю те, що ми створювали з людьми, з цими поколіннями, я їм не дозволю це руйнувати. Ось чому я живу і як змінилася ця країна».
Лукашенко не пояснив, який вчинок колишнього президента України він має на увазі, але Петро Порошенко чесно визнав свою поразку на виборах і пішов у опозицію. Невже Лукашенкові завадила зробити це лише нестача грошей?
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
