Джерело: The Insider
Постійний представник Росії в ООН Василь Небензя 28 вересня у відповідь на претензії щодо так званих референдумів на території України стосовно приєднання до РФ розіграв улюблену карту Кремля. Він заявив, що ця ситуація нічим не відрізняється від виходу Косово зі складу Сербії.
«Відмовляючи мешканцям Донбасу та звільнених територій України у праві на самовизначення, західні делегації демонструють кричущі подвійні стандарти. Найгучніші критики референдумів у Донбасі, Запорізькій та Херсонській областях свого часу були серед перших прихильників незалежності Косова. І тоді вони стверджували, що ця територія має право на вихід зі складу сербської держави у разі реальної загрози того, що права косово-албанців будуть серйозно порушені – так зване відділення з метою захисту».
Він нагадав, що це визнав Міжнародний суд ООН у 2008 році.
Водночас тоді косовським албанцям нічого вже давно не загрожувало. Югославії вже не було на карті. А в розбомбленій НАТО Сербії в ролі миротворців знаходився іноземний контингент.
На думку Небензі, приєднання українських територій до Росії є навіть законнішим, адже там були проведені «референдуми»:
Хочу наголосити: на відміну від Криму, ЛНР, ДНР Херсонщини та Запоріжжя у Косові взагалі не проводилося жодних референдумів. Не було жодного вільного волевиявлення населення.
Цим він повторив тезу Володимира Путіна, яка прозвучала 21 вересня на Східному економічному форумі.
Статут Організації Об’єднаних Націй говорить про право націй на самовизначення. Під час Косовської кризи Міжнародний суд ООН ухвалив рішення, згідно з яким якщо якась частина території, частина країни хоче оголосити про свою незалежність, ця частина не зобов’язана питати дозволу у центрального уряду своєї країни. Це застосовується щодо Косова.
А щодо Донецької Республіки та Луганської — чому не те саме? Все теж саме. Якщо вони мають на це право, а вони його мають відповідно до Статуту ООН та права на самовизначення, вони, реалізуючи це право, оголосили про свою незалежність.
Легітимність відділення Косова справді під великим питанням. Навіть деякі європейські країни досі не визнали його незалежність, серед них, до речі, і Україна. Однак це був принципово інший, міжетнічний конфлікт, що зародився не внаслідок вторгнення іншої держави, а як наслідок розпаду Югославії, приходу до влади в Сербії націоналіста Слободана Мілошевича (згодом визнаного винним у геноциді) та спричиненого цим урізанням прав і свобод косовських албанців (які становили абсолютну більшість у регіоні). Бомбардуванням НАТО передувала багаторічна війна між сербами та албанцями з великою кількістю жертв серед мирного населення (згадаймо, наприклад, масові вбивства в селі Рачак, внаслідок яких загинуло 45 албанців, серед яких 2 жінок та 1 дитина).
Друге: референдум у Косові, попри запевнення Небензі, було проведено з 26 по 30 вересня 1991 року. Його бойкотувала сербська меншість, яка жила в регіоні, але за 87-відсоткової явки 99% албанців проголосували «за».
І, нарешті, третє – Міжнародний суд ООН так і не визнав незалежності Косова. У відповідь на запит Сербії, який звучав так: «Чи відповідає одностороннє проголошення незалежності тимчасовими інститутами самоврядування Косова міжнародному праву?» суд ухвалив, що декларація незалежності, прийнята Асамблеєю Косова, не порушила міжнародне право. Правомірність одностороннього відокремлення, як і питання незалежності Косова, суд просто відмовився розглядати.
Джерело: The Insider
