Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» опублікувало статтю під заголовком «Франція злякалася повернення героя з Росії». У ній сказано:
«Сьогодні лайнер з останками Шарля Етьєна Гюдена, генерала наполеонівської армії, однокашника по військовому училищу і друга імператора Бонапарта, візьме курс із Москви на паризький аеропорт Ле-Бурже.
Гюден – один з найвідоміших воєначальників Першої імперії, його ім’я викарбовано на Тріумфальній арці, але, тим не менш, армія відмовилася віддавати почесті генералу, а мер Монтаржі, де той народився, не дозволив надати місце на міському кладовищі, коли нащадки звернулися до нього з офіційним клопотанням.
Причина такого ставлення, яке інакше як варварським назвати важко, – рішення керівництва Франції та персонально Еммануеля Макрона, який злякався, по-перше, що йому доведеться на церемонію запрошувати російського президента, по-друге, в нинішніх тенетах політкоректності і “культури скасування” (інакше – знищення історичної пам’яті) така церемонія мала б вигляд безсумнівного афронту всім тим, хто закликає до “покаяння за гріхи загарбницьких воєн”, і, по-третє, все, що стосується слави французького подвигу, нехай і в війні, яка в підсумку була програна, нації наказано забути.
Гюден був важко поранений у битві під Валутиною горою, де проти його солдатів стояли полки, якими командували генерали Тучков і Барклай де Толлі. Снарядом йому відірвало ногу, після чого почалася гангрена і через кілька днів він помер.
За наказом Наполеона серце Гюдена було відправлено до Франції, а тіло поспіхом поховали.
Знадобилося два з лишком століття, щоб зусиллями французького кадрового військового і історика з російським корінням П’єра Малиновського, який зумів організувати розкопки на місці битви, могилу генерала Гюдена було знайдено.
Росія сприяла проведенню досліджень, і коли передбачувані останки воєначальника виявили, їх ідентифікували російські фахівці.
У той час і прозвучала пропозиція провести церемонію прощання з Гюденом на еспланаді Будинку інвалідів за участю Володимира Путіна. <…>
Кремль відразу відповів згодою.
Єлисейський палац спочатку сказав: “Ми вітаємо ініціативу”, потім: “Вітаємо, але не на еспланаді Будинку інвалідів і без президента”, щоб зрештою за два тижні до передбачуваної дати відмовитися в принципі від поховання, від церемонії й напівофіційно заявити: “Це Франції не потрібно, не ті люди знайшли останки, не там їх ідентифікували, а Еммануель Макрон взагалі не хоче мати до цього відношення”».
Насправді, як повідомила міністр у справах ветеранів Женев’єва Дар’ессек, яка брала участь в церемонії зустрічі останків Гюдена в аеропорту, генерала поховають 2 грудня в Будинку інвалідів, у склепі вищих чиновників (caveau des gouverneurs), між полководцем Другої світової маршалом Філіпом Леклерком і автором «Марсельєзи» Клодом-Жозефом Руже де Лілем. У цей день буде організовано національну церемонію вшанування.
Церемонія зустрічі труни була помпезною, з почесною вартою в наполеонівських мундирах.
Мер Монтаржі, рідного міста Гюдена, дійсно виступив проти поховання генерала на місцевому кладовищі, пославшись на відсутність коштів на організацію похорону. Але обране для Гюдена місце поховання – чи не найпочесніше у Франції. Тож розмірковування авторки статті Олени Караєвої про «культуру скасування» та відмову французів від минулого до ситуації з перепохованням Гюдена ніякого стосунку не мають.
Еммануель Макрон під час зустрічі з Володимиром Путіним у Брегансоні в 2019 році дійсно висунув ідею урочистого перепоховання Гюдена і, як писало тоді французьке видання Le Point, розглядав можливість своєї участі в церемонії та запрошення Путіна. Але з того часу між Францією і Росією посилилася дипломатична напруженість – насамперед, у зв’язку із застосуванням хімічної зброї проти Олексія Навального в серпні 2020 року. У такій обстановці французька сторона визнала недоречною церемонію за участю глав двох держав і вирішила дещо знизити її рівень. Незважаючи на це, в червні 2021 року Макрон разом з Ангелою Меркель пропонував запросити Путіна як гостя на саміт ЄС.
Проте офіційне вшанування загиблого генерала в національному масштабі ніхто не скасовував, а де Караєва знайшла «напівофіційну» фразу про останки, які «не ті люди знайшли і не там ідентифікували», невідомо.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
