Джерело: The Insider
РИА «Новости» в матеріалі під заголовком «На російські позиції прилетів холостий снаряд ЗСУ з несподіваною запискою» повідомляє:
«Артилерійський снаряд ЗСУ без підривника, всередині якого виявилася записка „допоміг чим зміг“, прилетів на позиції російських військових під час визволення Мар’їнки у ДНР у 2023 році, розповів РІА „Новости“ ветеран штурмових підрозділів Антон Гусєв.
“Я був свідком того, коли під час звільнення Мар’їнки до нас прилітав артилерійський снаряд ЗСУ без вкрученого підривника, і там була записка: “Допоміг чим зміг”. Це доводить, що не кожен військовослужбовець ЗСУ втратив людяність і серед них також є люди”, — сказав він.
Гусєв зазначив, що, незважаючи на масові воєнні злочини ЗСУ, не можна забувати, що українське суспільство неоднорідне і в окопах сидять різні люди — від озвірілих радикалів до загнаних на війну звичайних людей, які не підтримують київський режим».
Цікаво, що про випадок зі «снарядом без підривника», що стався під час боїв за Мар’їнку, яку російські війська захопили в грудні 2023 року, РІА розповіло тільки зараз, а слідом за ним історію дружно підхопили «Вести», REN TV, МК, «Вечерняя Москва», Life, «Комсомольская правда», Ukraina.ru та багато інших кремлівських ЗМІ. Тобто майже три роки всі, кому про це було відомо, чомусь мовчали. І ніхто навіть не спромігся сфотографувати снаряд і записку.
Останнє пояснюється тим, що вся історія зі снарядом без підривника технічно неможлива. Ось принципова схема артилерійського снаряда. Її взято із радянської книги 1953 року; конструкція снарядів відтоді зазнала чимало змін, але в своїй основі залишається незмінною з часів Першої Світової війни.
Як бачимо, підривник вкручений у носову частину снаряда. Якщо його не встановити і вистрілити снарядом з наскрізним нарізним отвором в головній частині, до позицій противника він навряд чи долетить.
Снаряди доставляють на позиції окремо від підривників, із пластиковою або металевою транспортною заглушкою, що закриває різьбу. Якщо запустити снаряд з такою заглушкою, не встановлюючи підривник, він, ймовірно, долетіти зміг би, хоча плоска заглушка замість обтічного підривника помітно погіршила б аеродинамічні характеристики.
Але процес підготовки пострілу відбувається так: заряджаючий і снарядний дістають снаряд із закупорювання (ящика або контейнера), спеціальним ключем викручують пластмасову або металеву транспортну заглушку з носової частини снаряда. З окремого герметичного пакування (гермоукупорки) дістають сам підривник, вручну повертають його в різьбовий отвір (очко) снаряда і досилають за допомогою спеціалізованого артилерійського ключа до упору. Після цього командир гармаьт особисто або візуально перевіряє якість підготовки боєприпасів – щільність вкручування підривників та правильність виставлених установок перед досиланням снаряда до казенника.
Тобто щоб вистрілити снарядом із транспортною заглушкою замість підривника, потрібно, щоб увесь розрахунок зброї, включно з командиром, був у змові.
Зрештою, історія із запискою виглядає абсолютно фантастично. Внутрішня порожнина артилерійського снаряда заповнена вибуховою речовиною, запресованою на заводі. Місця, куди можна було б засунути записку, просто немає. У артилеристів є доступ лише до вузького різьбового очка під підривник.
Якби вони видалили заглушку, поклали записку і знову встановили заглушку, снаряд справді впав би, не вибухнувши. Але папір, на якому був напис, перетворився б на потерть. У момент пострілу, коли порохові гази штовхають снаряд по стволу, все, що всередині нього, зазнає інерційного удару такої сили, що паперовий згорток миттєво спресується з величезним тиском у дно окуляра. За частки секунди руху по стволу корпус снаряда суттєво нагрівається, а стиснене повітря всередині вузького очка миттєво розігрівається до високих температур. Паперова записка або обвуглиться від температури, або зруйнується на мікрофрагменти і спечеться зі сталевими стінками різьби під впливом тиску.
І нарешті, ось чому вся історія із запискою абсолютно безглузда. Хто міг би її прочитати, навіть якби вона якимось незрозумілим чином уціліла? Уявімо, що снаряд упав, не розірвавшись. Військові, які його знайшли, повинні викликати саперів, щоб ті підірвали його на місці накладним зарядом. А щоб прочитати цю записку, написану, схоже, на якомусь надміцному матеріалі з фантастичних романів, їм довелося б за допомогою гайкового ключа відкрутити заглушку. З бойовим снарядом такого ніхто не робитиме, це смертельно небезпечно і суперечить усім службовим інструкціям.
Розповідь про нерозірваний снаряд, вочевидь, походить від історії, розказаної після Другої Світової війни британським льотчиком Елмером Бендінером: після бомбардування Касселя екіпаж літака B-17 виявив у паливному баку 11 нерозірваних 20-міліметрових снарядів — ситуація, яка виглядала геть неймовірно. Фахівці вивчили снаряди та виявили, що всі вони були порожніми, без вибухівки, а в одному з них знайшли записку чеською мовою: «Це все, що ми можемо зробити для вас зараз». Очевидно, це був саботаж працівників заводу Škoda в окупованій Чехії, який випускав боєприпаси для вермахту.
Історія Бендінера теж не надто правдоподібна: порожні снаряди були б значно легшими за стандартні і під час зіткнення з алюмінієвою обшивкою літака, швидше за все, не пробили б її. Саботаж на чеських збройових заводах справді був: свідомо недосипали порох, підміняли вибухівку піском чи тирсою. Але історія про 11 порожніх снарядів в одному паливному баку, та ще й із запискою, яка незрозуміло як вціліла в одному з них, занадто фантастична. Тож розповідь РІА про випадок у Мар’їнці – очевидна реінкарнація давньої військової легенди.
Джерело: The Insider
