Фейк: «Славнозвісні вірші» Тараса Шевченка про «хохлів» і «жидів»

Окремий вид дезінформації у соціальних мережах – це псевдоцитати відомих персон. В українському та російськомовному сегментах Facebook періодично поширюють неправдиві цитати з політичним підґрунтям, приписуючи вигадані вислови історичним особистостям. Чергову порцію фейкових висловлювань приписали поетові Тарасу Шевченку, присвоївши українцеві авторство провокаційних віршів про «жидів» в українській владі«хохлів» у Європі і «чванливих ляхів».

Скріншот – facebook.com
Скріншот – facebook.com

Чотиривірш про правління «жидів», які «в ярмо нас запрягли», періодично спливає в різних групах у соціальних мережах. Востаннє вірш, який приписують Шевченкові, набрав тисячі перепостів і десятки тисяч переглядів. Незважаючи на те, що в поезії Шевченка, як і інших його сучасників, дійсно періодично згадувалася єврейська тема, зазначений «витвір» до українського кобзаря не має жодного стосунку.

Вперше згадка цього чотиривірша з’явилася у травні 2010 року, коли повну версію вірша опублікували на декількох форумах. Звідти він перекочував до соціальних мереж. 10 років тому як автора вірша згадували якусь 13-річну українку Марину Мазуренко – проте ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію не вдалося. Проте вірш, який помилково приписується Шевченкові, настільки широко розійшовся по соцмережах, що навіть декілька разів послужив приводом для скандалів.

Скріншот – erve.ua

Ще одне «творіння», яке приписують Шевченкові, також широко розповсюджується соціальними мережами: кілька разів на рік його починають масово репостити в антиукраїнських групах. У публікаціях навіть наводять назву збірки, рік її випуску і сторінку, на якій нібито можна знайти цього вірша, однак такі «факти» є фейковими.

Вірш «хохол залишиться хохлом, хоч ти пусти його в Європу …» рясніє сучасними словами, яких у 19 столітті не вживали. Вперше згадка цих рядків з’явилася на російському сайті «Стихи.ру», де кожен охочий може опублікувати свої твори. Автором вірша виявився поціновувач поезії Алекс Носенко, який стверджує, що написав ці рядки в 2009 році.