Росія не має ніякого права на експонати з українських музеїв. Загарбники не лише розкрадають музейні фонди України на окупованих територіях, а й систематично знищують українські культурно-історичні об’єкти на всій території країни.

В результаті дев’ятирічної юридичної боротьби з Росією в Україну повернулася колекція стародавніх скарбів «Крим – золотий острів у Чорному морі», відома як «скіфське золото». Підсумовуючи безрезультатну дезінформаційну кампанію, спрямовану на оскарження права України на колекції кримських музеїв, російські ЗМІ резюмували, що «суперечка була політичною». Також, щоб залишити останнє слово за собою, пропагандисти заявили, що артефакти в українських музеях-охоронцях «розкрадуть», а історичні предмети «розпродадуть по приватних колекціях».

Скриншот – pravda.ru

Російські заяви про «збереження» культурного та історичного надбання на тлі варварського знищення в Україні культурних об’єктів звучать дивно. За даними ЮНЕСКО, з 24 лютого 2022 року Росія пошкодила або повністю знищила в Україні 331 культурно-історичний об’єкт, у тому числі історичні будівлі, бібліотеки, архіви та музеї з їхніми колекціями. Реальні дані про те, скільки об’єктів українського культурного надбання знищили російські загарбники, суттєво відрізняються – експерти не враховують пам’ятки, розташовані на тимчасово окупованих територіях, і реальний масштаб культурної катастрофи, спровокованої Росією, стане відомо лише після звільнення всіх українських земель.

Тому заяви пропагандистів про те, що Росія нібито «рятує» українські пам’ятки, звучать у цьому контексті, як мінімум, цинічно, говорить у коментарі StopFake старша наукова співробітниця Інституту археології НАН України Евеліна Кравченко.

«Ці цинічні слова дивно чути від країни, яка вивезла з наших південних областей все, що тільки можна вивезти, причому під приводом якогось «порятунку». Росія намагається позиціонувати себе як країна, яка «рятує» культуру, щоб її «зберегти», – а «рятує» від кого і «зберігає» для кого? У них якось не склалося в аналогічних фейках із кінцевою метою цього «порятунку», – говорить Кравченко.

Евеліна Кравченко наголошує, що російська конспірологія щодо «продажу» Україною колекції артефактів «приватним колекціонерам» не має нічого спільного з реальністю. Кравченко пояснює, що Росія вміло розкручує наративи «чорних археологів», які активно просувають тези про «несумлінність» українських державних музейних фондів для отримання власної вигоди.

«Такі наративи поширюються через чорних археологів – грабіжників археологічних пам’яток, які продають результати своїх розкопок, а не передають їх державі. Саме через них активно постулюються тези про те, що всі музеї несумлінні, фонди розпродаються, а в музеях лежать підробки, і Росія дуже вміло зараз почала використовувати ці наративи. У Росії держава централізовано співпрацює зі злочинністю – всі артефакти, що нелегально проходять, контролюються ФСБ, всі нелегально знайдені цінності проходять через відповідні структури, осідаючи у топ-чиновників», – пояснює Евеліна Кравченко.

Саме тому Росія так активно почала просувати наративи про «несумлінність» українських музеїв після повернення державі колекції артефактів «Крим – золотий острів у Чорному морі». Евеліна Кравченко наголошує, що міфічний «продаж» історичних цінностей із музею-охоронця просто неможливий.

«Як взагалі з музею можна щось продати? Ми є головними зберігачами, якщо артефакти зникають – це кримінальна відповідальність. Головні хранителі музею – це люди, які працюють там десятиліттями, і з цієї посади вони одразу виходять на пенсію. Це не просто робота, а соціальний обов’язок, який на себе бере людина. І, я б сказала, це навіть якийсь соціальний подвиг, бо працівники державних музеїв, які працюють за такі зарплати, віддані своїй справі до мозку кісток», – резюмує Кравченко.

Судові позови України за колекцію «Крим – золотий острів у Чорному морі», яка налічує понад 565 предметів із музейного фонду України, велися з початку тимчасової окупації Криму. 14 грудня 2016 року Окружний суд Амстердама ухвалив рішення про те, що експонати кримських музеїв мають бути повернуті до України, але в січні 2017 року «кримські музеї», за спинами яких стояла Росія, розпочали процес оскарження. Апеляційний суд Амстердама 26 жовтня 2021 року ухвалив повернути колекцію Україні, відхиливши російські претензії. Тоді окупанти подали касаційну скаргу, але 9 червня 2023 року Верховний суд Нідерландів підтвердив, що скіфське золото належить Україні, й колекцію повернуть законному власнику.

Колекції кримських музеїв повернулися до України у листопаді 2023 року, артефакти передано на тимчасове зберігання до Національного музею історії України. Після деокупації українського півострова цінності повернуться до музеїв Криму.

Російські наративи про колекцію «Крим – золотий острів у Чорному морі», яка впродовж 9 років судових позовів зберігалася в Нідерландах, пройшли своєрідну еволюцію — від тези «Росія тут не до чого і кримські музеї самі судяться з Україною» до заяв про «пробите дно у європейській судовій». Завершується процес трансформації заяв російської пропаганди переходом до поширення відвертої конспірології – про «окультизм послідовників Гітлера». Детальніше читайте у матеріалі «Фейк: Україна виграла суд щодо скіфського золота «через нацизм і окультизм у Європі».

Докладніше про боротьбу України за скіфське золото можна прочитати у матеріалах StopFake «У Данію нічого не повеземо»: наративи і казуси пропаганди про скіфське золото» і «Кримські археологи-перебіжчики та кремлівська стратегія боротьби за скіфське золото».