Різні болгарські, радянські та російські дослідники стверджують, що під час російсько-турецької війни 1877-1878 років у Болгарії загинуло від 11 до 30 тисяч російських солдатів, що майже в 10 разів менше за цифру, озвучену послом Російської федерації. Цифра 200 тис. є абсурдною, бо на початку війни сама російська армія не була такою великою. Кремль намагається на різних рівнях і різними каналами нав’язати тезу про те, що болгари повинні відчувати комплекс провини за полеглих російських солдатів, бути вдячними Росії за своє звільнення і беззастережно схвалювати всі її дії.
Останніми днями болгарський сегмент соцмереж кипить і вирує — скандальний посол РФ у Болгарії Елеонора Митрофанова закинула черговий фейк — нібито на болгарській землі поховано 200 тисяч російських солдатів, які загинули за волю Болгарії.
В інтерв’ю російському пропагандистському агентству ТАРС Митрофанова розповідає про труднощі, з якими стикається посольство після того, що посол назвала «демонстративною акцією» болгарської влади — екстрадиції 70 дипломатів та співробітників посольства Росії в Болгарії місяць тому.
«У Болгарії необхідно виконувати великий обсяг гуманітарної роботи. Болгарія – одна з найближчих нам слов’янських держав. Тут поховано 200 тис. наших воїнів, котрі поклали свої голови, звільняючи країну. Їхню пам’ять зраджувати не можна. Болгари зворушливо дбають про пам’ятки російсько-турецької війни, Другої світової війни. Окремі випадки вандалізму, звісно, трапляються, але загалом самі болгари активно доглядають за цими пам‘ятниками», – зазначила дипломатка.
Фейк Митрофанової про 200 000 похованих російських солдатів, які загинули за свободу Болгарії, поширили болгарські видання БНР, БНТ, Dariknews, 24 часа, Nova.bg, Blitz та низка інших.
Насправді фейк про 200 тисяч російських солдатів, які загинули за свободу Болгарії, вигадала не Елеонора Митрофанова. Як зазначає історик професор Пламен Павлов в інтерв’ю виданню «Фактор», цифра у 200 тисяч є величезним перебільшенням, «яке було нав’язане як пропаганда і перетворилося на мантру з 50-х років минулого століття».
«Реально йдеться про 11 905 жертв в ході російсько-турецької визвольної війни, і ця статистика наведена російськими авторами», – говорить історик. Павлов зазначає, що є дослідники, які згадують не більше як 15—30 тисяч постраждалих — і це включно з пораненими, хворими і зниклими безвісти. «Але 200 000 – це абсурд, тому що на початку війни сама російська армія не була такою великою», – твердо заявляє проф. Павлов.
Для 19 століття це величезні жертви. Професор Мілко Палангурскі висловив думку, що вони обумовлені не так безпосередніми бойовими діями, як непідготовленістю армії до використання досягнень медичної науки того часу. «Тривалий час існував лише один військово-польовий шпиталь, і то в Румунії; навіть біля Шипки не було медичної допомоги. Іншою причиною масових жертв є погана гігієна і, ймовірно, так зване «зіткнення бактерій» півночі та півдня, що призвело до епідемій як у російському, так і в турецькому таборах», – пояснює Мілко Палангурскі.
Зазначимо, що не лише болгарські історики наводять такі дані. Радянський вчений-демограф Борис Урланіс у своїй роботі «Війни та населення» цитує медичні довідники російської армії та констатує, що втрати серед росіян склали 15 567 убитих ( з них 11 905 на Балканському фронті, інші – на Кавказькому фронті), 57 652 поранених, 6824 померлих від ран.
Як ми бачимо, дані, які наводить Митрофанова, майже в 10 разів більші за цю цифру.
Кремль намагається на різних рівнях і різними каналами нав’язати тезу, що болгари повинні відчувати комплекс провини за полеглих російських солдатів, бути вдячними Росії за своє звільнення і беззастережно схвалювати всі її дії. Як зазначає Пламен Павлов, абсурдно говорити, що сьогоднішня Російська Федерація має якийсь стосунок до звільнення Болгарії в ті часи: «Тоді війну вела Російська імперія, яка була чимось безперечно іншим. 40% солдатів — це були українці, які теж віддавали своє життя за нашу свободу. Брали участь також фіни, румуни, грузини та багато інших підданих імперії», – нагадує історик.
Декілька років тому ця історична правда обурила російського патріарха Кирила та навіть викликала невеликий міжнародний скандал. 2018 року у своєму виступі на урочистостях з нагоди 140-річчя Звільнення Болгарії Президент Румен Радев віддав заслужену данину пам’яті усім, хто загинув за свободу Болгарії. Патріарх Кирило, якого спеціально запросили на свято, грубо відчитав болгарського президента за те, що Болгарія визнала роль не лише полеглих російських воїнів, а й представників інших народів, які воювали під прапором Російської імперії. «Ще раз хочу сказати вам і дуже чітко, що Болгарію звільнила Росія. Не Польща, не Литва, ні інші країни. Росія!» – заявив високопоставлений представник РПЦ.
З контексту виступу дипломатки Митрофанової неважко зрозуміти, що й під час Другої світової війни також були російські солдати, які загинули за свободу Болгарії та яким вдячні болгари встановили пам’ятники. Хоча й тут осічка: загальновідомо, що Червона Армія була не визволителькою Болгарії, а класичним окупантом. Хоча, попри це, Радянська Армія не зустрічала жодного опору з боку болгарських військ та жодних бойових дій на болгарській території не велися.
5 вересня 1944 року Радянський Союз оголосив війну Болгарському Царству і окупував країну, хоча в рамках Потрійного пакту вона була єдиною країною, яка не відправила на східний фронт жодного солдата і не розривала дипломатичних відносин із СРСР. Попри це, на територію Болгарії увійшов 250-тисячний контингент, що мав понад 5000 танків, понад 1000 літаків та увесь Чорноморський флот. Як зазначає професорка Евеліна Келбечева, історик та автор фільму «Друге визволення» про радянське вторгнення 1944 року, окупація тривала три роки і коштувала Болгарії 135 мільйонів доларів — суму, майже вдвічі більшу за офіційно встановлену. Келбечева ретельно зібрала документи, які описують окупацію та «визвольні дії» радянських військ. Серед них — наприклад, список, що складається з більш ніж 150 прізвищ безкарно вбитих простих людей, а також відомості про пограбовані будинки та жінок, зґвалтованих п’яними радянськими солдатами.
Видання «Німецька хвиля» нагадує, що коли Кремль починає творити черговий міф про болгарську землю, щедро просочену кров’ю радянських воїнів, їхня пропаганда стикається із серйозною проблемою: немає жодних полеглих радянських воїнів у процесі «звільнення» Болгарії від фашизму. Щоправда, солдатські поховання все ж таки є — радянських воїнів, яких поранили у Румунії, в Ясько-Кишинівській операції і вивезли на лікування до Болгарії, та 90 радянських воїнів, які отруїлися метиловим спиртом на залізничній станції в Бургасі. Незважаючи на численні випадки пограбувань, які нерідко супроводжувалися зґвалтуваннями та вбивствами, кількість розстріляних у Болгарії радянських злочинців у погонах мізерно мала, а їхня поведінка ніяк не пов’язана із сенсом братніх могил для героїв «другого визволення».
Зазначимо, що це не перший випадок, коли російська пропаганда розповсюджує фейки, пов’язані зі звільненням Болгарії від турецької ярма на тлі напружених відносин між Софією та Москвою. Наприклад, 6 років тому російське видання «Правда.ру» опублікувало матеріал, у якому стверджувалося, що на урочистості 3 березня запрошено президента Туреччини Реджепа Ердогана, а не президента Росії Володимира Путіна. Спростування цього фейку можете прочитати тут.
