Джерело: The Insider
«Вести» у матеріалі під заголовком «МО Італії: підтримка Заходу не допоможе Києву повернути втрачені території» розповідають:
«Захід не надає київському режиму достатньої підтримки, щоб він міг повернути втрачені території та переламати перебіг українського конфлікту, заявив у доповіді міністр оборони Італії Гуїдо Крозетто. Документ опубліковано на офіційному сайті Міноборони Італії. Крозетто написав, що західна підтримка поки що допомагає Києву продовжувати бойові дії, але її вплив обмежений:
“Опір [Києва] виражається насамперед у здатності “виграти час”, без можливості створення умов, необхідних для повернення окупованих територій або суттєвого повернення назад перебігу конфлікту. Ця ситуація ще більше посилюється виснаженням українського добровольчого резерву”, – йдеться у документі.
Крозетто також визнав, що Росія має стратегічну перевагу в українському конфлікті, оскільки зміцнила свою армію та оборонну промисловість від початку СВО. В підсумку обсяги і темпи виробництва озброєнь у РФ “значно вищі” від західних, констатує міністр.
“Російське керівництво використовує цю перевагу і продовжує свої дії, основані на внутрішній економіці <…> з витратами на виробництво зброї, що не підпорядковуються ринковим правилам, і, отже, є значно нижчими”, – підсумував Крозетто.
Раніше Верховна рада оборони Італії дійшла висновку, що конфлікт в Україні не демонструє ознак деескалації. Тоді ж було підтверджено, що Рим надасть 12-й пакет військової допомоги Києву, який Крозетто анонсував 3 листопада».
Насправді 119-сторінкова доповідь Крозетто присвячена не війні в Україні. Вона називається «Протидія гібридній війні: активна стратегія». У ній описано прийоми гібридної війни, яку Росія веде проти країн, що підтримують Україну; основний висновок Крозетто полягає в тому, що необхідно перейти від позиції стримування до «дійсно оборонної позиції (яка в гібридному контексті може бути лише проактивною) як на національному рівні, так і всередині альянсів». Міністр критикує пасивність Заходу, який часто воліє не реагувати на «атаки, що здійснюються за допомогою дезінформації, когнітивної війни та кіберпростору».
Про Україну йдеться лише в одному із розділів доповіді. Там справді згадується стратегічна перевага Росії у конфлікті й дається така оцінка:
«Ситуація в Україні тепер ясна і консолідована: міжнародна підтримка у поєднанні з рішучістю українського народу та стійкістю її збройних сил досі давала можливість стримувати російську агресію. Цей опір насамперед виявляється у здатності „виграти час”, але навряд чи створить умови, необхідні для відвоювання окупованих територій або суттєвого перелому в ході конфлікту. Ситуація погіршується скороченням числа українських добровольців принаймні до кінця 2025 року (як недавно заявив у своєму виступі командувач Військами безпілотних літальних апаратів України).
Тим не менше, Україна мужньо протистоїть російській загрозі, тій самій загрозі, проти якої європейські країни зміцнюють свою оборону та потенціал стримування».
Але висновку про те, що підтримка Заходу не дасть можливості Україні досягти її стратегічних цілей, у доповіді немає. Навпаки, Крозетто наголошує на небезпеці для Європи, яку несуть дії Росії, й закликає до більш активної відповіді та швидшого ухвалення рішень:
«У цьому сценарії Європа постає втягнутою в асиметричний конфлікт, спрямований на ослаблення західного фронту на підтримку Києва. Хоча Європа не залучена безпосередньо до конфлікту в Україні, вона ризикує стати пасивним свідком перемоги Росії, якої було досягнуто за рахунок виснаження сил. Водночас Європа постійно розробляє інструменти та правила реагування, які відстають від дій її супротивника.
Отже, Москва може мати і оперативну ініціативу (як агресор), і стратегічну (намагаючись затягнути конфлікт). Ця ситуація ще більше зміцнює позиції Москви, орієнтованої на отримання політичних переваг за рахунок того, що Європі та НАТО потрібен більш тривалий час для досягнення консенсусу та прийняття рішень. Тому повільність прийняття рішень у Європі – найкращий союзник потенційно ворожих суб’єктів: вони діють швидко, ми довго сперечаємося, а тим часом втрачаємо позиції».
Тобто позиція Крозетто прямо протилежна тій, яку формулюють «Вести»: західна підтримка має допомогти Україні, якщо рішення прийматимуть оперативно, інакше створюється ризик для самої Європи.
Сюжет «Вістей» вийшов в один день із заявою пресбюро СЗР, де також йдеться про те, що на Заході нібито визнають наближення воєнної поразки України:
«Пресбюро Служби зовнішньої розвідки російської федерації повідомляє, що, за інформацією, яка надходить до СЗР, експерти зовнішньополітичних і військових відомств провідних держав Європи буквально „б’ють на сполох”, попереджаючи національні уряди про наближення краху створеного Заходом проєкту „Антиросія” в Україні. У доповідях, що спрямовуються у високі кабінети, прямо вказується на неминучість військового розгрому київського режиму. <…>
У Європі зростає кількість противників виділення значних коштів на потреби Києва. Крім Угорщини та Словаччини, до такої позиції починають схилятися Чехія та Румунія. Отже, політична вага України в Європі знижується. Українці дедалі менше сприймають європейських партнерів як джерело порятунку та підтримки.
Проте керівники Євросоюзу та провідних держав Європи повністю ігнорують реальну обстановку в Україні. Вони не можуть змиритися з думкою про те, що сотні мільярдів євро, вкладених в „український проєкт”, просто зникли, а їхня політична кар’єра зазнає краху. Їм простіше продовжувати видавати бажане за дійсність. Однак навіть найвитонченіше самонавіювання не в змозі запобігти неминучому зіткненню з реальністю. Чим пізніше в Європі це зрозуміють, тим болючішим воно буде».
Втім, імена експертів, які висловлюють таку точку зору, розвідники чомусь не називають, а у відкритому доступі можна знайти хіба що висловлювання її давніх прихильників на кшталт відставного американського підполковника Деніела Девіса, який не перший рік пророкує швидку поразку Києва. Про зміну позиції Румунії щодо України також жодних повідомлень немає. Прем’єр-міністр Ілліє Боложан заявляв, що не направить в Україну румунських солдатів, але надасть військові бази на території країни союзникам НАТО в рамках можливої операції з підтримки України. На початку листопада Президент Зеленський обговорив із президентом Румунії Нікушором Даном подальшу військову допомогу Румунії Україні. Про можливість відмови Румунії від допомоги і навіть вимогу компенсувати вже надану допомогу говорив хіба що лідер націоналістів-євроскептиків Джордже Сіміон, який свого часу вважався фаворитом на президентських виборах і зайняв перше місце у першому турі. Але другий тур він програв лібералу та прихильнику підтримки України Дану.
Джерело: The Insider
