Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Дмитро Кисельов у «Вестях недели» розповідає:
«Нещодавно Естонія із помпою відсвяткувала 100-річчя підписання Тартуського мирного договору з Радянською Росією, згідно з яким 2 лютого 1920 на карті світу з’явилася нова незалежна Естонська держава.
“Тартуська мирна угода була, є і залишиться свідоцтвом про народження Естонської держави. І вона є чинною. Естонія не приєдналася до Радянського Союзу добровільно. Нас окупували. Ми відновили нашу незалежність на основі правової спадкоємності”, – заявила Керсті Кальюлайд, президент Естонії.
Такий погляд, як вважають у Талліні, дає підстави естонцям висувати Росії територіальні претензії. Але це – погляд естонських патріотів. У Москві вважають Тартуський (він же – Юр’ївський договір) лише музейним експонатом, який сьогодні є юридично нікчемним. <…>
Даремно Естонія починає цю розмову. Обернутися вона може для неї великою несподіванкою. <…>
Крапку в нікому не потрібній дискусії поставила офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова. “Естонія як держава, що існувала в період з 1918-го по 1940 роки, втратила статус суб’єкта міжнародного права з огляду на входження до складу СРСР, а Тартуський договір втратив силу, оскільки обидві сторони, які його підписали, опинилися у складі одного суб’єкта міжнародного права – СРСР. Крім того, він відсутній в реєстрі чинних міжнародних договорів ООН”, – підкреслила вона.
Тому у Таллінні лише безглуздо товчуть воду в ступі. З цим згодні і мешканці псковщини, на чиї землі зазіхає Естонія».
Прокремлівські ЗМІ по-різному реагували на заяву президента Естонії Керсті Кальюлайд стосовно 100-річчя Тартуського мирного договору. Із договором пов’язана проблема: Естонія вважає його чинним, а Росія – таким, що втратив силу, оскільки не визнає нинішню Естонію правонаступницею довоєнної незалежної держави. Існуючий кордон між Росією та Естонією відрізняється від встановленого Тартуським договором, оскільки в радянські часи невелика частина території, що включає міста Івангород та Печори, була передана зі складу Естонської РСР до складу Ленінградської і Псковської областей РРФСР.
Але коректно передав зміст заяви Кальюлайд мало не один лише ТАСС, а більшість інших ЗМІ дружно проігнорувала такі слова президента Естонії:
«Ми повинні також поважати міжнародний консенсус щодо того, що післявоєнні кордони Європи більше не будуть перемальовуватись. Протилежна риторика створює непотрібну плутанину».
РІА «Новости» вважало за краще передати зміст заяви вибірково, сором’язливо промовчавши про відсутність територіальних претензій. «Комсомольская правда» дала волю фантазії, опублікувавши статтю Едуарда Чеснокова під назвою «Президент Естонії висунула претензії на російську Нарву і Печори». Окремо варто відзначити, що «російська Нарва» – це вже територіальні претензії до Естонії: місто належало їй за Тартуським договором і належить зараз. Втім, не виключено, що автор сплутав місто з районом на східному березі річки Нарва, по якій зараз проходить державний кордон. А «Царьград» і поготів приголомшив заголовком «Росіянин, віддай Псковську область? Президент Естонії назвала чинним Тартуський мирний договір». У статті на сайті розповідається:
«Президент Естонії Керсті Кальюлайд назвала чинним Тартуський мирний договір, згідно з яким у 1920 році країні відійшла частина Псковської губернії – сьогодні це Печорський район Псковської області. А раз договір, з точки зору Естонії, діє, то і територіальні претензії в силі. То що ж, значить, росіянин, віддай Псковську область?».
Ось так «зіпсований телефон» пропагандистів перетворив відмову президента Естонії від претензій щодо колись спірних вузьких смужок землі уздовж кордону на претензії стосовно цілої області Росії. І в неділю до цієї кампанії приєднався флагман кремлівської пропаганди – «Вести недели». За гнівною відповіддю Кисельова пішов сюжет Сергія Зеніна, де розповідається про стародавню Псковщину та її визначні пам’ятки – від могили легендарного варяга Трувора до Пушкінського маєтку Михайлівське, – на які Естонія взагалі-то ніколи і не думала претендувати. Згадали і «один з найбільш малочисельних народів Росії – сету», який проживає на Псковщині, але отут якраз вийшло досить дивно: більшість вчених вважає, що сету – не окремий народ, а етнічна група естонців; розмовляють вони на різновиді вируського діалекту естонської мови, а більшість їх мешкає в Естонії.
Щодо згаданого аргументу Марії Захарової про відсутність Тартуського договору в реєстрі чинних, то в Збірнику міжнародних договорів ООН взагалі немає двосторонніх мирних договорів, там містяться лише багатосторонні договори і конвенції, укладені за участю ООН. Таким чином жодні документи організації не можуть бути аргументом у суперечці про те, чи визнавати сучасну Естонію правонаступницею довоєнної, а Тартуський договір – чинним. Низка країн Заходу – зокрема, США, Великобританія, Канада, Швейцарія, Австралія, – ніколи не визнавали входження Естонії до складу СРСР.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
