Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
Співробітник програми «Вести недели» Євгеній Решетньов по-своєму оцінює можливості ВПС України:
«Кількість справних радянських винищувачів, переданих ЗСУ країнами Східної Європи, прагне до нуля. Ставка на західні F-16 не зіграла. У документальному фільмі данського телеканалу „Остання місія льотчика-винищувача” інструктор, який навчав українських пілотів, розповів, що ідея виростити з них асів була приречена від самого початку: курсанти у поганій фізичній формі, технічно не підковані, не знають англійської. А це критично важливо для управління літаком, який виробили в Штатах. У підсумку багато з них загинули».
Далі у сюжеті наводиться цитата з фільму:
«За багато-багато років у Данії ми не навчали нікого, хто не мав досвіду польотів на F-16. Це всього лише молоді, енергійні люди, які хочуть змінити світ на краще. А ми намагаємося їм допомогти. Але вони родом не з найприємнішого місця, і у них не найприємніше завдання. Я привітав їх із закінченням програми підготовки і сказав: „Сподіваюся, що зможу привітати вас знову, коли налітаєте тисячу годин на F-16”. Потім я дізнався, що їх збили».
Насправді ситуація з радянськими винищувачами в Україні (в цьому випадку йдеться про МіГ-29 і Су-27) зовсім не така погана: їх кількість зменшилася за роки війни, проте ті, що залишаються, продовжують виконувати свої функції, тобто цілком справні. Згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), який видає щорічник The Military Balance, Україна в 2021 році мала 37 винищувачів МіГ-29 і 34 винищувачі Су-27. За роки війни, за інформацією незалежного проєкту Oryx, який документує військову допомогу Україні та втрати техніки на основі відкритих джерел і візуальних підтверджень, держави ЄС поставили ще 24 винищувачі МіГ-29.
Наразі безповоротні втрати серед радянських винищувачів становлять від 35 до 38 МіГ-29 (три винищувачі отримали пошкодження різного ступеня, решту 35 знищено) та 20 Су-27. Іншими словами, у розпорядженні України ще залишаються від 23 до 26 МіГ-29 та 14 Су-27. І ті, й інші відіграють важливу роль у парку військової техніки: вони вилітають на місії з протидії дронам і є носіями різних плануючих авіабомб, як західних, так і українських.
Що ж до парку українських винищувачів загалом, то, незважаючи на втрати, на сьогодні він значно перевищує довоєнний. Зокрема, у розпорядженні України 3 винищувачі Mirage та як мінімум 46 F-16. На чому ґрунтується оцінка Решетньова про те, що «ставка на F-16 не зіграла», зовсім не зрозуміло: за всю війну Україні було поставлено 50 винищувачів F-16, з яких втрачено лише чотири (1, 2, 3). В одному з випадків пілот вижив. За заявою ВПС України, всі катастрофи сталися під час виконання бойових завдань із відбиття російських атак. Крім того, як мінімум з березня 2025 року F-16 почали застосовувати не тільки для перехоплення крилатих ракет і дронів-камікадзе (не без допомоги дешевих керованих ракет APKWS II), а й для ударів по наземних цілях.
Говорячи про фільм данського телеканалу, співробітник «Вестей недели», ймовірно, мав на увазі документальний серіал «Jagerpilotens sidste mission: Farvel til F-16» (Остання місія пілота-винищувача: прощання з F-16), в якому пілот Томас Крістенсен, учасник воєнних операцій в Югославії Афганістані та на Близькому Сході, розповідає про свій досвід польотів, участь у бойових діях і тренування українських пілотів. Однак цитата, наведена в сюжеті Решетньова, зібрана з різних місць монологу і передана зі спотвореннями. Насправді Крістенсен сказав:
«Раптом задзвонив телефон у нашій кімнаті для брифінгів (а він ніколи не дзвонить). Це був наш командир авіабази, який сказав, що після того, як я закінчу сьогоднішній політ, я маю піднятися до нього в кабінет.
У мене було дивне відчуття: я знав, що сьогодні не мій день народження і не ювілей, а отже, у нього для мене [є] щось погане. Після польоту я піднявся до нього в кабінет. Він запитав мене, що я думаю про навчання українців на F-16?
Моя думка загалом не важлива, але через 10 хвилин вона в мене вже була і я стояв разом з двома іншими [пілотами], яким теж було доручено навчати українців.
Ми в Данії вже багато років не навчали нікого, хто раніше ніколи не літав на F-16. І тут приїхали українці. Те, чого ми найбільше побоювалися, це їхні мовні навички. З’ясувалося, що лише один хлопець може розпочати навчання — з тим рівнем англійської, який він мав. А це, власне, було не зовсім за планом. Тому нам сказали: “Окей, тоді починайте з нього. І з наступного кращого, а решта – нехай трохи підучать мову”.
Це молоді, енергійні люди, яким бажаєш всього найкращого у світі, і ми робили для них все можливе, тому що місце, звідки вони приїхали, не найприємніше і завдання у них не з легких <…>.
Я, власне, сказав їм усім: “Не будьте хоробрими – будьте розумними. Не треба йти додому і намагатися щось доводити – просто використовуйте те, чого ми вас навчили”. Я не знаю, наскільки це могло допомогти… Але завжди треба думати, інакше у війні все може піти дуже погано».
Скриншот із «Jagerpilotens sidste mission: Farvel til F-16»
Заключна ж фраза цитати, обрана співробітником «Вестей недели», і зовсім неправильно передана; вона стосувалася не всіх учнів програми, а до одного, якого тренував сам Крістенсен:
«Я здійснював свій останній політ як інструктор на F-16 зі своїм українським учнем Піноккіо. На цьому вильоті я добрав до 4 тисяч годин. І після польоту Піноккіо підійшов до мене, щоб привітати. І тоді я сказав йому: “Сподіваюся, і в тебе настане день, коли ти налітаєш 1000 годин на F-16, а я зможу стояти і вітати тебе. Сподіваюся, коли війна закінчиться… Або коли б це не було”. І скажу, що цього так і не сталося. Піноккіо збили в Україні й він загинув. І таких серед наших учнів є кілька.
І це трохи дивне відчуття, коли раптом дізнаєшся, що від когось немає звісток, а потім з’ясовується, що він загинув. І тоді перед очима проходять усі кадри із цією людиною».
Отже, Томас Крістенсен дійсно шкодував про те, що хтось із тих, кого вони навчали, загинув в Україні, й говорив, що інструктори переживали через рівень англійської своїх учнів (але їм всього лише довелося підучити мову, перш ніж перейти до тренувань), проте він ніде не сказав про те, що українці, які прибули на навчання, були «у поганій фізичній формі, технічно непідковані» і що «ідея виростити з них асів була приреченою».
Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
